Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 22, 2021

Прокляття Ірода, царя юдейського

Автор:

|

Квітень 03, 2021

|

Рубрика:

Прокляття Ірода, царя юдейського
Цар Ірод

Хто такий Ірод Великий? Пробув при владі 33 роки і за цей час розширив володіння Юдейського царства, залишив дивовижні зразки мистецтва, шедеври архітектури та безліч жертв.

Як він став правителем Юдеї
Ірод був сином Антипатра, правителя Ідумеї (південь Палестини), котрий прийняв юдаїзм, і аравітянки Кіпри, принцеси із набатейської Патри (сучасна Йорданія). Антипатр був, кажучи сучасною мовою, прем’єр-міністром Юдеї, якою формально керував Гіркан II. За часів громадянської війни прихильники Гіркана відкрили ворота Єрусалима римським військам. За якийсь час римляни перестали бачити в слабкому Гіркані керівника, здатного збирати податки для імператора. І Антипатр, приятель Юлія Цезаря, запропонував поставити намісниками в Галилеї й Єрусалимі власних синів Ірода та Фазаеля відповідно. Римляни погодилися.
Ставши в 25-річному віці губернатором Галилеї, Ірод одружився з ідумеянкою. 43 року до Р. Х., після смерті батька, повноваження Ірода розширили, хоча формально трон займав Гіркан ІІ. Тим, що країною фактично правив араб, хоча і навернений у юдаїзм, були невдоволені різні кола єврейського населення. Антигон, племінник Гіркана II, втік до парфян, заручився їхньою військовою підтримкою і в 40 року до Р. Х. захопив Єрусалим, узяв у полон Фазаеля, котрий незабаром наклав на себе руки, й оголосив про відновлення Хасмонейського царства. Ірод урятуватися втечею до Єгипту, звідки після аудієнції у Клеопатри вирушив до Риму. Сенатори зробили його маріонетковим царем, надавши йому титул Rex socius et amicus populi Romani («Союзний цар і приятель римського народу»). Він повернувся до Юдеї на чолі війська з 36 тис. воїнів. Після п’ятимісячної облоги Єрусалима він стяв Антигону голову.

Коли кров дешевша за золото
Населення Юдеї не довіряло Іроду та зневажало як чужинця. Той діє рішуче: виганяє свою дружину Доріс із трирічним сином Антипатром і бере шлюб із хасмонейською принцесою Міріям, онукою Гіркана II. Цей союз давав Іродові формальне право на владу. Для повного контролю в Юдеї він страчує 45 членів синедріону, прихильників династії Хасмонеїв, скасовує спадковість первосвященства, а право призначати та звільняти первосвящеників залишає за собою.
Викорінивши рід Хасмонеїв, Ірод узявся знищувати аристократів, конфіскуючи їхнє майно. Так позбувся опозиції та збагатив царську скарбницю. Переважну частину земель забирав собі, а решту роздавав родичам, близьким і друзям.
З одного боку, Юдея процвітала. Зростала кількість єврейського населення. У часи Ірода Великого в Палестині мешкало близько 2,5 млн євреїв, а в межах Римської держави — близько 7 млн.
Але з іншого боку, верхнє місто в Єрусалимі, де мешкала знать і стояли резиденції царя та первосвященика, процвітало за рахунок поборів із простого люду і завдяки храмовому податку, який сплачували чоловіки-юдеї всього світу. Це складало близько 1 млн сестерціїв на рік — такої концентрації грошей не знав навіть Рим того часу. І цими грошима розпоряджалися всього лише 10 тис. мешканців Верхнього міста.
35 року до Р. Х. Ірод призначив Арістовула, молодшого брата своєї нової дружини, первосвящеником Єрусалимського храму, але швидко пошкодував про це. Адже 17-річного Арістовула III Хасмонея в Єрусалимі зустрічали з царськими почестями, вбачаючи в ньому справжнього спадкоємця трону Юдеї. Ірод запрошує свого родича до єрихонського палацу, де під час купання в басейні Арістовул «випадково» тоне.

Цар-параноїк…
До 31 року до Р. Х. влада в Римській державі була поділена між Октавіаном Марком Антонієм. Клеопатра, співправителька Марка Антонія, прагнула збільшити свої володіння його руками. Іродові вартувало значних зусиль відстояти незалежність Юдеї, хоча Клеопатра таки захопила ласі плантації благовонних гаїв у Єрихоні.
Після поразки Марка Антонія в громадянській війні проти Октавіана, Ірод зрадив Марка Антонія і пристав до переможця. Той віддячив за вірність — 30 року до Р. Х. затвердив Ірода на престолі Юдеї, подарував нові території та повернув відібрані Клеопатрою. Ірод створив службу розшуку, аґенти якої по всій країні мали виявляти змовників і саботажників. Ця шпигунська мережа нищила величезну кількість людей, імена яких історія не зберегла.
Міріям народила Іродові п’ятьох дітей. Їй було лише 25 літ, коли чоловік ув’язнив її за сфабрикованим звинуваченням у подружній зраді. Дивно, але головним свідком проти Міріям виступила її мати Александра. Вочевидь, так жінка рятувала своє життя, адже й сама була у списку смертників.
Стративши дружину, Ірод, за словами Йосипа Флавія, впав у глибоку скруту. Наказав забальзамувати тіло дружини і залишити в палаці, а сам блукав покоями і кликав Міріям на ім’я.
Тим часом Александра, заручившись підтримкою однодумців, вирішує захопити престол. Вона проголошує себе царицею, зазначивши, що через хворобу правитель не може керувати країною. Але її дії мобілізували ослабленого Ірода: її й усіх змовників стратили без суду.

…чи естет-творець?
Парадоксально, але репутація Ірода-вбивці разюче контрастує з образом Ірода-естета. За свого правління він перепланував багато міст у Юдеї та Галилеї, розширив і зміцнив Єрусалим. В Афінах, Тарсі, на острові Родос, в Александрії і навіть у Римі на його кошти збудували терми і форуми, ґімназії й арени для спортивних ігор. Йосип Флавій писав, що цар особисто брав участь і в проєктуванні, і на всіх етапах будівництва своїх дітищ.
Масштабність Храму Ірода Великого досі вражає. Спершу збудували масивну платформу зі землі та каменю, площею 144 тис. кв. м. (приблизно 12 футбольних полів). Площа Храму вдвічі перевищувала Форум імператора Траяна в Римі.

Ненависть населення
Паралельно з реконструкцією цього храму, Ірод почав будівництво в Єрусалимі театру й іподрому — майже на межі з єврейською святинею, а цього населення геть не розуміло. У Кесарії Ірод на гроші євреїв зводить храм на честь Октавіана Августа.
Підтримка єврейських громад усієї Римської імперії не змінила ставлення громадян Юдеї до Ірода. Більшість бачила в ньому чужинця, котрий обманом захопив владу і намагається силою затягнути Юдею в орбіту римсько-грецької культури, ігноруючи авторитет Тори як основи укладу життя євреїв.
Мабуть, ненависть населення стала причиною того, що більшість із 20 палаців Ірода у Юдеї були фортифікаційними спорудами. Пам’ятаючи, як він сам посів юдейський престол, Ірод усюди вбачав змови. Й до кінця життя страждав від страху втратити царську владу. Коли йому виповнилося 65 літ, уявив, що два його сини готують переворот і стратив їх.

Помилка, міф чи реальність?
Чи здатен був цей монарх віддати наказ про вбивство немовлят у Віфлеємі? Про масову різанину писав апостол Матей: «Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Віфлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців» (Мт. 2, 16).
Та жоден історик не згадує це як історичну подію. Навіть Йосип Флавій, котрий детально описав біографію Ірода, не приховуючи відрази до нього, навіть словом не обмовився про віфлеємську різанину. Існує такий єврейський переказ: за часів перебування євреїв у Єгипті фараон дізнався від віщунів, що в Єгипті народився Спаситель Ізраїлю — і він погубить або самого фараона, або його наступника. Ця звістка стала поштовхом для вбивства всіх єврейських немовлят чоловічої статі.
Науковці припускають, що історія в оповіданні євангеліста Матея могла бути вигаданою. Цікаво, що він не уточнює кількість жертв. Візантійська традиція повідомляє про 14 тис. немовлят, Коптська сирійська церква — 64 тис., а в пізньому Середньовіччі говорили аж про 144 тис. жертв.
На жаль, підтвердити достовірність історії про масове вбивство немовлят ще не вдалося. Навіть Ехуд Нецер, котрий присвятив своє життя вивченню Ірода Великого та проводив розкопки в реґіоні впродовж понад 30 років, не натрапив на жодне матеріальне свідчення масового дітовбивства у Віфлеємі.
Чому ж не збереглися повідомлення про віфлеємські злочини Ірода? Можливо тому, що наказ був таємним, а тогочасні історики не знали про цей злочин, тим більше в разі розголосу Іроду довелося б давати пояснення в Римі.
В I ст. Віфлеєм був невеликим, мав населення не більше 1 тис. людей. Скільки на таку кількість населення там могло бути хлопчиків віком до двох років? Тому, ймовірно, Йосип Флавій міг не згадати про ці вбивства, зосередившись на більш масштабних злочинах правителя Юдеї.
Іродові плани щодо єврейського царства, подібного до царства Давида та Соломона, не здійснилися. Шостого року римляни скинули з престолу його сина Архелая, котрий виявився слабким і бездіяльним. Відтоді Юдеєю правили римські прокуратори.
Як повідомляв «Міст», в Ізраїлі знайшли надгробок Діви Марії.

Михайло Кучинко, «5-й канал»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply