Новини для українців всього свту

Tuesday, Mar. 9, 2021

Президентом України міг стати татарин

Автор:

|

Січень 13, 2021

|

Рубрика:

Президентом України міг стати татарин
Агатангел Кримський

1970 року ЮНЕСКО внесло до переліку найвидатніших людей закатованого в СРСР.

«Ані кровинки»
15 січня 1871-го в родині вчителя історії й географії (нащадка татар, котрі перебралися у XVII ст. з Криму до Литви) у Володимирі-Волинському народився майбутній академік Агатангел Кримський, котрий писав 1891 року Іванові Франку: «Мій батько з білоруського міщанського роду, мати — полька литовська, — я, значця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні. Та хоч я родом не українець, але цілком поукраїнився, так що, наприклад, звуки вкраїнської пісні доводять мене аж до сліз».
А 1993-го запевняв у листі академіку Омеляну Огоновському: «Вихованнє не встигло зробити з мене щирого росіянина. А українство вросло в мене органічно, без мого відома».
Кримський виріс у Звенигородці на Черкащині. Читати навчився в трирічному віці. Вже за два роки навчався в місцевому училищі. А в 29 літ став професором московського Лазаревського інституту східних мов, у якому вів запеклу полеміку з російськими науковцями. В ході неї довів, що українська мова уже в XI ст. була «цілком рельєфною, певно означеною, яскраво індивідуальною одиницею».
Водночас, здобув визнання одного з найвидатніших орієнталістів (сходознавців) світу. Писав в одному з листів: «Легше буде сказати, яких мов я не знаю». Мирослав Тарахан, науковий співробітник Національного музею літератури  наголошував: «Кримський знав понад 60 мов, а хтось переконаний, що понад 100. Принципово вважав, що необхідно спілкуватися українською мовою. У часи Російської імперії це було неприйнятно. Але Агатангел все одно говорив українською і французькою, чим, напевно, дражнив своє оточення».
Поет Павло Тичина запевняв, що «Кримський усім своїм єством, своєю надзвичайною і невтомною працею вченого трудівника належав українському народові». І розкрив його таємницю: той конфіденційно й безнадійно був закоханий у Лесю Українку. За листування з наддністрянськими українцями перебував під наглядом жандармів.
Літературознавиця Людмила Таран дійшла висновку, що Кримський «виявився більшим українцем, ніж «закононароджені», а в політичних поглядах — більшим радикалом, ніж такі діячі, як, приміром, Драгоманов, із котрим затято полемізував».

Кандидат у президенти
Польські шовіністи перешкодили йому очолити кафедру української філології у Львівському університеті. Зате став 1918 року секретарем (фактично — керівником) Української академії наук, яку її працівники жартома прозвали «кримською».
Керував її історико-філологічним відділом і чотирма комісіями — словника живої мови, історії української мови й її діалектології й правопису. Подарував Академії 30 тис. томів зі своєї бібліотеки.
Водночас, був професором всесвітньої історії Київського університету. А з 1921-го — директором Інституту української наукової мови. Академічний словник української мови й «Головніші правила українського правопису» редагував уже майже незрячим — через постійне читання й створення 1 275 (!) наукових праць. Обсяг його опублікованих українською мовою творів поступається лише спадщині Івана Франка.
Більшовики спершу намагалися користуватися його авторитетом. 1920 року обрали до Київської ради робітничих і червоноармійських депутатів. 1925-го — до Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. А 1920 року польські вояки поставили його біля стіни у дворі Академії навпроти розстрільної команди. Але лише імітували страту, аби налякати.
1928 року більшовики звільнили Кримського й він виживав завдяки вирощеному на городі. Писав тоді в листі до науковця Володимира Вернадського: «Тепер бувають дні, коли я зовсім не маю чого їсти. Ні за що полагодити черевики. Не життя, а суцільний сором, який поглиблюється свідомістю, що буде все гірше й гірше».
1938-го більшовики оголосили його розлуку з наукою «науковим відрядженням» і знову довірили йому працювати з аспірантами. 1940 року нагородили орденом. А 1941-го на державному рівні помпезно відзначили 70-річчя видатного науковця.
Попри це, очолювана Андрієм Мельником Організація українських націоналістів планувала проголосити його президентом України. Але чекісти оголосили 1941 року Кримського «ідеологом українських націоналістів, котрий упродовж років очолював націоналістичне підпілля», заарештовували, інкримінуючи йому, що «демонстративно носив драні чоботи та подертий костюм — мовляв, «ось до чого довела радянська влада академіка», й відправили до в’язниці в Казахстані.
Там він 25 січня 1942-го й помер у в’язничному лазареті. За однією з версій, внаслідок виснаження, за іншою — його закатували на допитах. А 1970 року ЮНЕСКО занесло його до переліку найвидатніших людей.
Раніше «Міст» розповідав про ювілеї Агатангела Кримського.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply