Новини для українців всього свту

Friday, Feb. 26, 2021

Пів століття тому підло вбили Аллу Горську

Автор:

|

Листопад 29, 2020

|

Рубрика:

Пів століття тому підло вбили Аллу Горську
Алла Горська

28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала у Васильків під Києвом до свого свекра Івана Зарецького забрати швацьку машинку. А 2 грудня її знайшли в його льоху мертвою з переламаною основою черепа від удару ззаду тупим важким предметом.

«Убито професіонально!»
Самого Зарецького виявили 29 листопада мертвим біля станції «Фастів-2» на відстані 35 км від його помешкання з відрізаною потягом головою. Але обшук у будинку жертви міліція «чомусь» робити не поспішала. Тому тіло Алли Горської виявили у ньому тільки після того, як її друзі наполягли, аби міліція відчинила будинок.
Заарештувавши чоловіка Горської, також художника Віктора Зарецького, слідчі намагалися психологічно зламати його, звинувачуючи у вбивстві своєї дружини з ревнощів. Але після того, як ця спроба провалилася, перейшли до версії про «вбивство Горської свекром» через «особисту неприязнь до неї» та його самогубство після цього.
23 січня 1971-го обласна прокуратура закрила кримінальну справу щодо цього вбивства з причини смерті єдиного підозрюваного у ньому. Але ще в грудні знайомий Зарецьких побачив у бур’янах у його дворі покинуті накладні вуса, які могли зробити справжнього вбивцю Горської схожим на її свекра.
За кілька тижнів після траґедії на запитання її чоловіка про те, чи не страждала його дружина перед смертю, офіцер міліції з обласного управління Міністерства внутрішніх справ Чорний відповів: «Убито одним ударом, професіонально!».
Тим часом свекор Горської усе своє життя працював бухгалтером. До того ж, 1970-го йому вже було 69 років, він пережив обширний інфаркт, слабував на стенокардію, ходив повільно і з ціпком. Тобто йому було б украй складно нанести удар здоровій 41-річній жінці й скинути її тіло у льох.

«Довгі вуха»
Досвідчений криміналіст Борис Тимошенко, консультуючи історика Сергія Білоконя у справі вбивства Горської, звертав увагу на те, що Зарецького «чомусь» не відкинув на повній швидкості пристрій, який кріплять спереду в тепловозів на висоті приблизно 10 см від рейок. І що не робили наркологічної експертизи крові Зарецького, аби з’ясувати — чи не вбили його перед тим, як потрапив на рейки. Не зробили й трасологічної експертизи крапель крові Горської в будинку її свекра для з’ясування положення жертви в момент удару.
Ніхто з друзів Горської не сумнівався в її вбивстві чекістами й тому, що ті не приховували свого постійного та демонстративного стеження за нею. Адже за всіма правилами оперативників, вони мали «довести» Аллу Горську до самих дверей її свекра і назад. Чому ж не обшукали будинок після того, як знайшли мертвим його господаря?
А 1973-го сусіди Алли Горської по комунальній квартирі перед своїм від’їздом до Ізраїлю розповіли, що 1964 року чекісти встановили в їхній кімнаті стаціонарний мікрофон, спрямований на помешкання художниці. Викликаючи її на очні ставки з іншими правозахисниками, закликали «поки ще не запізно» переглянути своє ставлення до компартії. Поступово ці розмови перейшли в попередження й погрози…
Чекісти, звісно, читали її лист політв’язню Опанасу Заливасі, у якому вона писала: «Від нас вимагали каяття, а ми ніяк не могли зрозуміти, чому маємо бути курвами». Але засудити її не наважилися, вочевидь, тому, що вона цілком могла очолити опір в’язнів.

Уособлювала націю
Можливо, Аллу Горську тому й визнали своїм лідером її однодумці, що вона, переживши підлітком дві блокадні зими у Ленінграді, у якому до війни керував кіностудію її батько, раніше від інших стала самостійною. У Київ перебралася 1943-го.
А мову своїх предків почала вивчати щойно студенткою Київського художнього інституту, викладач якого Володимир Бондаренко зачарував її лекціями про українські духовність, культуру та мистецтво. Та позаяк усе це калічилося прокрустовим ложем «інтернаціоналізму», Алла зізналася режисерові Лесеві Танюку, з його слів, що «надходить мить, коли тобі раптом стає соромно, живемо безсоромним життям».
Відтак ревно заходилася відшкодовувати своєю творчістю те мистецтво, яке, з її слів, «репрезентує націю», але було майже знищене у 1930-1940-х рр. І навіть сама уособлювала для навколишніх і таке мистецтво, і свою Вітчизну, котра воскресала щоразу після того, як усім уже здавалося, що вона розчиниться у якійсь із сусідніх країн.
Саме Горська стала лідером київського Клубу творчої молоді, з якого вийшли майбутні депутати Верховної Ради, котрі проголосили 24 серпня 1991 року в парламенті України її незалежність. А також розшукала разом із Лесем Танюком і поетом Василем Симоненком місця поховання жертв чекістів і домагалася від влади їхнього вшанування та звільнення ще живих політв’язнів, котрих підтримувала матеріально.
Василя Симоненка за це побили до смерті. Аллу Горську також не залишили живою. Як повідомляв «Міст», американські учні вшанували творчість Василя Симоненка.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply