Новини для українців всього свту

Wednesday, Apr. 21, 2021

Першим космонавтом був українець, хоча Землю побачив в ілюмінаторі 1962-го

Автор:

|

Жовтень 04, 2020

|

Рубрика:

Першим космонавтом був українець, хоча Землю побачив в ілюмінаторі 1962-го
Павло Попович

5 жовтня 90 років тому народився найперший космонавт-українець Павло Попович.

Сходинки вгору стругав тесля
Він з’явився на світ у районному центрі Узині на Київщині на рік раніше, але його мати приховала від військкомату 365 днів життя сина, аби пішов до війська хоч трохи старшим. Тому всі відзначатимуть офіційну дату його народження.
Космонавтом став тому, що мріяв стати льотчиком, бо виріс поруч із летовищем. Але спершу здобув у ремісничому училищі фах теслі-червонодеревника, паралельно закінчивши з відзнакою вечірню семирічку.
Після чого продовжив здобувати освіту в Магнітогорському індустріальному технікуму, бо отримав там можливість займатися в аероклубі й отримати перші розряди одразу в шести видах спорту, які відіграли головну роль у його вступі до Качинського військово-авіаційного училища та загону космонавтів. Загартоване спортом здоров’я дозволило йому не лише освоювати за шість років щоразу потужніші літаки, а й бути 1960-го єдиним із відібраних із його полку в космонавти льотчиків, котрий не боявся медичної комісії. Інші ж остерігалася, що після цієї перевірки їх «спишуть» із авіації.

Був єдиним у світі
Відтак Попович став першим із 20 космонавтів, відібраних лікарями з 2,5 тис. претендентів. Згодом розповів: «Зі всього загону я жив ближче всіх, тому приїхав першим. І впродовж трьох днів — у п’ятницю, суботу й неділю — поки не прибула решта, був єдиним космонавтом. Був командиром загону». Потрапив і до шістки кандидатів на перший політ. Ризикував загинути, як харків’янин Валентин Бондаренко, в барокамері під час експерименту на виживання.
Але першим у космос міг у СРСР полетіти, звісно ж, росіянин. А Поповичу доручили підтримувати з ним зв’язок.
Але 12 серпня 1962 року, вслід за «Востоком-3» Андріана Ніколаєва, стартував на «Востоке-4» у першому в історії груповому польоті двох пілотованих космічних кораблів й наш співвітчизник. Ще в космосі дізнався про присвоєння йому звання підполковника. Не забарилася й перша Зірка Героя Радянського Союзу.
Тривалість того польоту становила дві доби 22 години 57 хвилин. Мінімальна відстань від землі (в перигеї) — 170,5 км, максимальна (в апогеї) — 236,7 км.
Позаяк у ході польоту досліджували можливість керування наземними засобами кількома кораблями одночасно й вплив умов космічного простору на організм, Поповичу неабияк нездоровилося внаслідок зниження температури (до +10 градусів за Цельсієм — нижче межі норми) та вологості (до 35 %). Але й після цього готувався до польоту на Місяць. А після того, як США випередили у здобутті цієї мети СРСР — на космічних кораблях «Союз» та орбітальній станції. Паралельно навчався у Військово-повітряній академії (закінчив її 1968-го).

Розвідник-невидимка
3-19 липня 1974 року українець здійснив із бортінженером Юрієм Артюхіним свій другий космічний політ. Цього разу — як командир космічного корабля «Союз» та орбітальної станції «Салют-3». Це був перший винятково військового призначення політ на останньому.
Попович згодом розповідав: «Займалися ми космічною розвідкою. У нас були потужні оптика, фотообладнання, інфрачервоні прилади. Ми чудово бачили потрібні нам засекречені об’єкти. Перехопили в космосі навіть станцію Skylab, яка була першою й єдиною американською пілотованою станцією з трьома астронавтами на облавку. Ми їх вичислили за 70 км від нас і сфотографували, а самі залишилися непоміченими».
Після цього на кітелі космонавта з’явилася ще одна Зірка Героя Радянського Союзу. Його другий політ тривав 15 діб 17 годин 30 хвилин 28 секунд. Тож загалом налітав у космосі 18 діб 16 годин 27 хвилин 28 секунд.
1976 року став генерал-майор авіації. 1977-го — кандидатом технічних наук. У 1980-1989 рр. працював заступником начальника Центру підготовки космонавтів. 1989-го очолив науково-виробничий заклад з вивчення надр Землі. А 1991-го — Московське товариство української культури «Славутич». Відповідно — й тамтешню українську діаспору. Помер 29 вересня 2009 року.
Раніше «Міст» розповідав, як наш Попович крізь космос пройшов.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply