Новини для українців всього свту

Tuesday, Apr. 13, 2021

Нерозкаяний, але талановитий комуніст

Автор:

|

Березень 13, 2021

|

Рубрика:

Нерозкаяний, але талановитий комуніст
Едвард Дмитрик

Едвард Дмитрик — американський кінорежисер українського походження, батько жанру «нуар»). Він народився 4 вересня 1908 року у Ґранд-Форксі (провінція Британська Колумбія), син бідних українських еміґрантів зі с. Буряківка на Тернопільщині. Згодом його сім’я переїхала до Сан-Франциско (штат Каліфорнія). Там хлопчик навчався у місцевій школі та зацікавився кіноіндустрією. Потім навчався у Каліфорнійському інституті технології.
Кар’єру кінодіяча починав розсильним у кіностудії Paramount. 1935-го майбутній режисер зняв свою першу кінострічку «Яструб». За наступні вісім літ зняв ще 23 фільми. У них знімалися Марлон Брандо, Шон Коннері, Ґреґорі Пек, Брижіт Бардо, Кірк Даґлас, Ентоні Квінн, Роберт Мітчем, Пітер Фальк і Гамфрі Боґарт.
Як громадський діяч дотримувався лівих поглядів, 1944-го став членом американської Комуністичної партії. Ця обставина вплинула на творчість режисера. Е. Дмитрик зняв антинацистський фільм «Діти Гітлера» (1943). А «Перехресний вогонь» (1947) був присвячений темі антисемітизму. 1947 року в числі десяти видних діячів Голівуду Дмитрик відмовився свідчити у Комісії з розслідування антиамериканської діяльності (комісія Мак-Карті), за що провів шість місяців за ґратами і його позбавили права займатися професійною діяльністю.
Довелося переїхати до Великої Британії. Розлучившись із дружиною, не витримав тиску на нього й відмовився від свого комуністичного минулого. Відтак одержав можливість повернутися до Голівуду.
У другому періоді своєї творчості Едвард Дмитрик зняв ще 25 фільмів, серед яких було чимало успішних робіт: «Снайпер» (1952), «Заколот на «Кейні» (1954), «Молоді леви» (1958). Але ні життєвої радості, ні творчої наснаги вже не мав і казав: «Коли помру, про мене не говоритимуть як про режисера, а лише як про одного з «голлівудської десятки» (Чорний список Голівуду)». Серед колег кіномитця були такі, хто вважали його зрадником, хоча довести справедливість своїх звинувачень не могли.
Едвард Дмитрик зажив собі подвійної репутації, а точніше — двох різних репутацій, які важко між собою погодити. З одного боку — він автор цілої низки добрих фільмів і, принаймні двох, видатних. А з іншого — він виявився єдиним із «голівудської десятки», хто розкаявся, і не просто розкаявся, а й дав 1950 року свідчення перед спеціально створеною комісією Конґресу з розслідування антиамериканської діяльності. Саме по собі зречення тоталітарного комунізму, якому він замолоду симпатизував, і від сталіністської компартії, до якої певен час належав, не було б великою моральною провиною, радше, навпаки. Проте його свідчення й каяття суттєво зашкодили колегам з «десятки» і з-поза неї, зробивши його ренегатом не лише в очах «лівих», а й в очах багатьох лібералів. Можливо, саме тому він так і не отримав жодної нагороди, хоча його «Молоді леви» номінували на «Оскара» у сімох категоріях і навіть на «Золотого лева» у Венеції. Це справді сильна стрічка, набагато сильніша, ніж доволі плаский однойменний роман Ірвіна Шоу; сильна значною мірою завдяки Марлoну Брандо, котрий робить ходульний образ нацистського офіцера складним і багатовимірним, справді драматичним і, либонь, найцікавішим у фільмі. Друга робота Дмитрика, яку конче варто подивитися — «Бунт на «Кейні», батальна драма, поєднана з судовим розслідуванням. Вона також сповнена драматизму та протиборства яскравих і багатомірних характерів.
Дуже цікаві і його ранні детективи — «Це вбивство, люба» (1944, за романом Раймонда Чандлера), «Загнаний у кут» (1945), «Перехресний вогонь» (1947) і, особливо, по-гічкоківськи дотепний, знятий в Англії фільм «Одержимість» (1949), «Снайпер» (1952) та «Прогулянка безпутним кварталом» (1962). Коли б не банальний кінець, вартий уваги був би й «Міраж» (1965), він дотепний і по-кортасарівськи таємничий, принаймні, до половини.
Він помер 1 липня 1999 року в Енсіно (штат Каліфорнія), не доживши місяця до свого 91-го дня народження. Похований у меморіальному парку «Форест-Ловн» на Голівудських пагорбах. Крім фільмів, залишив кілька теоретичних праць із кіномистецтва (на основі своїх університетських курсів 1980-х рр.), а також книгу спогадів «Подвійний аутсайдер» (Odd Man Out: A Memoir of the Hollywood Ten, 1996). Там він, зокрема, згадує і свою нефортунну пригоду із комунізмом та «голівудською десяткою». Виправдовується, але не кається.
В Україні Дмитрику певною мірою пощастило: 2008-го з нагоди століття від дня народження в Києві влаштували невелику ретроспективу його фільмів, з’явилася низка статей і навіть цілий розділ про нього у книзі «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті».
Раніше «Міст» розповідав про Майкла Мазуркі — українського короля Голівуду.

Микола Рябчук

About Author

Meest-Online