Новини для українців всього свту

Thursday, Feb. 2, 2023

Непокірний Полуботок

Автор:

|

Грудень 07, 2022

|

Рубрика:

Непокірний Полуботок
Василь Волков. Павло Полуботок розмовляє з Петром I у Петропавловській фортеці

В українській історії було багато славетних гетьманів. Один із них — Павло Полуботок. Він народився близько 1660 року в родинному хуторі Ст. Полуботівка в заможній козацькій родині. Прадід Ярема Полуботок був мешканцем Чернігова — 1637-го виконував обов’язки райці місцевого магістрату. Батько Леонтій Полуботок служив писарем та сотником Чернігівського полку, згодом був бунчужним, генеральним осавулом і переяславським полковником.
У 1670-х рр. Павло навчався у Києво-Могилянській академії. Близько 1680-го побрався з Євфимією Самойлович, небогою Івана Самойловича, яка згодом стала матір’ю п’ятьох його дітей. Після закінчення академії Полуботок служив у Війську Запорозькому як військовий товариш Чернігівського полку, а невдовзі отримав ранґ значкового товариша.
1692 року, в ході слідства у справі ченця Соломона, гетьман Мазепа звинуватив батька і сина Полуботків у державній зраді. Леонтія визнали винним, позбавили полковницької посади та конфіскували частину маєтків на користь гетьманської скарбниці. Невдовзі знеславлений батько помер. Павло ж поступово покращив своє суспільне становище — 1703-го Іван Мазепа закріпив за ним землеволодіння у Чернігівському полку, а 1705 року затвердив на посаді полковника.
Під час Північної війни Павло Полуботок не підтримав виступ Івана Мазепи, натомість одним із перших прибув на вимогу Петра I до містечка Глухова, що було проголошене «новою столицею Гетьманщини», після зруйнування Батурина і геноциду вчиненого в ньому московськими загарбниками. На Глухівській раді, в присутності московських окупаційних військ та полковників п’яти козацьких полків, Полуботок був одним із претендентів на гетьманство. Проте булава тоді дісталася Івану Скоропадському.
24 листопада 1708-го замість гетьманського уряду Петро І надав Павлові Полуботку села Івана Обидовського, небожа Івана Мазепи. За місяць він отримав від московського царя Любеч із околицями та частину володінь самого Мазепи та Пилипа Орлика, які після поразки були змушені покинути Україну.
На підвладних землях Полуботок розгорнув активну господарчу діяльність. Він розвивав промисловість, будуючи млини, гуральні, гути та рудні, і наповнював власну скарбницю, торгуючи зерном і тютюном. На виручені кошти скуповував нові маєтки в сусідніх полках. На початок 1720-х рр. став одним із найбільших магнатів у тогочасній Гетьманській і Слобідській Україні. Йому належало близько 2 тис. селянських дворів, садиби у Чернігові, Гадячі, Любечі, Лебедині, Михайлівні, Коровинцях, Оболоні, Боровичах. Мав невелику бібліотеку, колекцію картин, ікон і зброї. За свідченням Якова Марковича, Полуботок цікавився історією й упорядкував коротку «Хроніку», що охоплювала події в Україні 1452-1715 рр. Він також був покровителем чернігівського Вознесенського собору.
За указом Петра І, 1721-го Павло Полуботок на чолі десятитисячного козацького загону, працював на будівництві Ладозького каналу. Будівництво було непопулярним серед козаків через зневажливе ставлення московитської окупаційної влади, несприятливий клімат, погане забезпечення продовольством, хвороби та високу смертність.
Після смерті Скоропадського 4 липня 1722 року козацька старшина обрала Павла Полуботка наказним гетьманом ще до оголошення нових виборів. Але московська окупаційна адміністрація його повноваження офіційно не затвердила. Петро I звелів керувати Гетьманщиною Колегії генеральних старшин, а саме: полковнику Полуботку спільно з генеральною старшиною, радячись у всіх справах із Степаном Вельяміновим, головою Малоросійської колегії.
Тим часом Полуботок розпочав низку реформ, точніше намагався відродити традиції Гетьманщини, які були до підпорядкування її Московщині. З цією метою 19 серпня 1722-го видав універсал, який мав урегулювати судочинство, фінансову та соціальну сфери на Гетьманщині. Задуми наказного гетьмана були спрямовані насамперед на зниження податкового тиску, який наклала на Гетьманщину Малоросійська колегія.
22 травня 1723 року Полуботка із старшиною викликали до Петербурґа «для отвєту» за організацію «антиросійської діяльності» та підбурювання народу проти московського імператора. 23 червня Петро І заборонив своїм указом проводити нові вибори гетьмана в окупованій Україні.
У вересні розпочалися допити Полуботка та старшини в Таємній канцелярії. Український лідер пропонує замінити «Малоросійську колегію» Генеральним судом в семи персонах. Данило Апостол і старшина привозять до Петербурґа від імені всього Війська Запорозького Коломацькі чолобитні, в яких просять дати дозвіл на проведення гетьманських виборів і ліквідувати податки, запроваджені Малоросійською колегією. 10 листопада розгніваний Петро І наказав ув’язнити до Петропавлівської фортеці Полуботка, старшину й усіх, хто допомагав їм.
В середині 1724-го справу Полуботка віддали на розгляд Вищого суду Московії. 29 грудня він помер від хвороби в камері. Похований на цвинтарі церкви Святого Сампсонія Прочанолюбця за Малою Невою в Петербурзі.
Після повернення слуги покійного гетьмана 17 лютого 1725 року звістка про смерть Полуботка досягла Гетьманщини. Того ж дня в глухівській церкві відправили за ним панахиду.
Як повідомляв «Міст», Павло Полуботок є на поштовій марці України.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply