Новини для українців всього свту

Tuesday, Mar. 9, 2021

Неминучість соборної самостійної Української держави вперше довів… марксист

Автор:

|

Березень 11, 2020

|

Рубрика:

Неминучість соборної самостійної Української держави вперше довів… марксист
Юліан Бачинський

28 березня 155 років тому народився Юліан Бачинський — автор однієї з цеглин у фундамент Української держави — книги Ukraina irredenta.

Настрадамус
«Запануємо й ми, браття» від Сяну до Дону співали задовго до того, як 125 літ тому в цьому запевнила Ukraina irredenta (незвільнена) 25-річного тоді поповича з Новосілок на Бережанщині, юриста з дипломом Львівського університету та співзасновника Русько-української радикальної партії (з 1899-го — Українська соціал-демократична). Але саме у тій брошурі з’явилося перше соціально-економічне обґрунтування необхідності та неминучості соборної самостійної Української держави.
Її автор писав: «Хочу раз вже назавжди поставити на денний порядок справу будучности української нації. Скільки вже наговорило ся «патріотичних» річей про український народ. Час уже поставити собі раз ясно ціль наших змагань».
Квінтесенцією книжки було запевнення, що соціальне звільнення можливе лише у власній національній державі. Автор Ukraina irredenta був ще й українським Настрадамусом — пророкував те, що відбулося в його країні наприкінці другого тисячоліття.
Приміром, твердив: «Буржуазія, оголосивши себе представниками цілої нації, вхопила в свої руки керму державних справ, а тим самим держава і правительство стали інституцією до ведення єї суспільно-клясових інтересів».
Прогнозував і позитивні наслідки панування буржуазії. Вважав, що коли та здобуде економічну владу, то, по-перше, для неї «на дневнім порядку буде вже стояти справа політичної самостійности українського народу, справа незалежности — національної української держави», бо до цього призведе логіка конкуренції різнонаціональних капіталів.
По-друге, вважав, що буржуазія об’єктивно зацікавлена в проведенні демократичних політичних реформ, а її ідеалом стане конституційна держава з виборними органами управління. Тому закликав українську соціал-демократію підтримати українську буржуазію в її боротьбі за власну незалежну демократичну державу.
Водночас вважав її не самоціллю, а проміжним етапом — запевняв, що Україну не омине необхідність економічної взаємодії між державами, міжнародного розподілу праці та формування світового ринку. Але наголошував: «Єдність інтернаціональна» можлива лише для вільних націй, що пройшли у своєму розвитку певні ступені і досягли відповідного рівня».
Крім цього, твердив: «Боротьба за політичну самостійність України не відносить ся також виключно до Українців-народу, а взагалі до вcіx, що замешкують Україну без огляду на те, чи це автохтон-Українець, чи кольоніст: Великорос, Поляк, Жид чи Німець. Спільний інтерес з’українщить їх, змусить їх усіх стати українськими «патріотами».

Другий «Кобзар»
Автор книги Ukraina irredenta народився 28 березня 1870 року в родині генерального вікарія митрополичої капітули, ректора духовної семінарії, церковного письменника й перекладача Біблії Олександра Саса-Бачинського, котрий, прочитавши в газеті «Діло», що його син є співорганізатором з’їзду Русько-української радикальної партії (РУРП), зажадав від нього покинути семінарію. І додав — якщо той не вийде з РУРП, то вижене з дому.
Але, за даними історика Ігоря Чорновола, «поступово стосунки залагодилися». Бачинський покинув семінарію й почав студіювати право у Львівському університеті, займав посаду головного редактора журналу «Вперед» (1912-1913).
Степан Баран, державний секретар земельних справ у першому уряді ЗУНР, а в 1951-1953 рр. — голова уряду УНР в екзилі, запевняв: «Саме Шевченків «Кобзар» і «Україна irredenta» Ю. Бачинського зробили нас, старших гімназистів і студентів, українськими державниками та соборниками».
Свою чергою, п. Чорновол додає: «Саме зусиллями ровесників Бачинського, яких називали «молодими радикалам» 1895 року черговий з’їзд РУРП санкціонував включення постулату про самостійну Україну в партійну програму. Невдовзі цим шляхом пішли всі інші українські партії Галичини».
1919-го уряд УНР призначив Бачинського своїм повноважним послом у США. А 1933 року він перебрався разом із донькою Оленою до тодішньої столиці УРСР Харкова, щоб працювати в редакції «Української радянської енциклопедії».
Але вже за рік був звинувачений у намаганні організувати підпільну мережу ОУН в УРСР і засуджений у день свого народження до десяти років ув’язнення. Помер десь у ГУЛАГу 6 червня 1940-го. А 1992 року невеличку львівську вуличку Пустельникову Бічну перейменували на вулицю Бачинського.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply