Новини для українців всього свту

Sunday, May. 16, 2021

Найгарячіший Мороз в Україні

Автор:

|

Квітень 16, 2021

|

Рубрика:

Найгарячіший Мороз в Україні
Валентин Мороз

15 квітня 85 років тому в селянській родині у с. Холонів на Волині народився Валентин Мороз, найрадикальніший український дисидент та історик.

13 років за ґратами
Закінчивши історичний факультет Львівського університету, продовжив у ньому навчання на заочній аспірантурі (на очну не прийняли через незадовільну оцінку з історії КПРС) і працював учителем сільської школи, в якій завідував учбовою частиною. Викладав у Луцькому й Івано-Франківському педагогічних інститутах.
Але потрапив 1965-го на чотири роки за антирадянську агітацію до табору особливо суворого режиму. Написав про нього «Репортаж із заповідника імені Берія», розтиражований і розповсюджений так званим самвидавом і надрукований у США.
2005-го чоловік згадував: «Привезли в табір, але не було відчуття пригніченості. Це було майже свято! Бо ми щось робимо, бо нарешті щось діється! Ми в тій атмосфері 60-х років жили, як на крилах — уявіть собі, ніхто про арешти не думав. Ми всі були гуманітарії, ніхто з нас не був у якомусь підпіллі, то все були професура, письменники, артисти, і ніхто не думав про арешти».
Після звільнення 1969 року з-під його пера вийшли статті «Серед снігів» (у якій різко засудив зречення Івана Дзюби від, за його словами, «минулих помилкових поглядів»), «Хроніка опору» й «Мойсей і Датан», за котрі його 1970гоу позбавили волі на 14 літ (шість — у спеціальній в’язниці, три — в таборах особливо суворого режиму, п’ять — на засланні).
Якщо інші дисиденти критикували лише розбіжності між радянськими теорією та дійсністю, то Мороз не приховував цілковитої відрази до СРСР. Тож його помістили до камери з кримінальними в’язнями, котрі з нього знущалися. Один із них порізав йому загостреною ложкою живіт. Лише після цього його перевели на два роки в одномісну камеру, в якій оголосив голодування, припинене через п’ять місяців після переселення до камери з інтелігентним сусідом.

«Пів року Союз торгувався»
1979 року під тиском світової громадськості влада обміняла Мороза й ще чотирьох дисидентів на двох радянських шпигунів, упійманих у США. Жоден із обміняних не знав про це, згоди ні в кого не питали — акція була оформлена як позбавлення громадянства з подальшим видворенням із СРСР.
За кордоном Мороза зустрічали, як героя. В одному з інтерв’ю він розповів: «Моїм рятівником був Збіґнєв Бжезінський. Він народився на заході України й безкомпромісно наполягав, що серед обмінюваних в’язнів мусить бути українець. Пів року Союз торгувався. Бо українця — націоналіста та політика — ніяк не хотіли випускати на Захід. Коли я з Бжезінським після свого визволення зустрівся — пів години офіційно поговорили у Вашинґтоні — навіть пляшки йому не поставив. Не та ситуація, не було як її пропонувати другій людині Америки».
Спершу, захистивши докторську дисертацію, викладав у Гарвардському університеті. Згодом працював радіожурналістом у Канаді. Але його скандальна поведінка, ексцентричність і безкомпромісність відштовхнули від нього західну громадськість. Щойно з плином літ, судячи з інтерв’ю Мороза, він став стриманішим щодо своїх опонентів.
А з 1989-го навідувався до України наближати її незалежність. Ілько Лемко, автор публікації «Наше національне відродження» в газеті «Поступ» за 2 квітня 2003-го, писав, що в Україні «уперше підняв над натовпом український прапор Валентин Мороз на третю річницю Чорнобиля 26 квітня 1989 року, або навіть ще раніше, 1988-го».
Викладав у Львівських поліграфічному інституті (ще й завідував у ньому кафедрою) та державному університеті фізичної культури. А ще відкрив разом із молодою дружиною кав’ярню та крамницю, про які розповів: «Рік тривав наш сімейний бізнес. Я ж не знав, що на мене дивилися як на наївного закоханого, якого можна використати. На щастя, коли ще тодішній міський голова видавав мені списаний із житлового фонду будинок під Замковою горою, він сказав: «Я знаю тільки вас і на вас одного записую». Завдячуючи йому, я хоч свою хату не втратив. Тож уже колишній дружині залишилися тільки крамниця і кав’ярня».
Коли 2004 року після віча-реквієму, присвяченому річниці з дня загибелі композитора Ігоря Білозора, Мороза пограбували — відібрали гривні та подарований президентом годинник, долари залишили. Тож він розцінив це як імітацію злочину — щоб залякати його. Але своєї безкомпромісної публіцистики не зрікся.
Як повідомляв «Міст», Валентин Мороз відійшов у вічність у квітні 2019-го.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online