Новини для українців всього свту

Friday, Feb. 3, 2023

До 170-річчя від дня народження Миколи Аркаса

Автор:

|

Грудень 24, 2022

|

Рубрика:

До 170-річчя від дня народження Миколи Аркаса
Микола Аркас

Микола Аркас — яскравий представник української інтелігенції кінця ХІХ — початку ХХ ст., людина демократичних поглядів, високої ерудиції, музично та поетично обдарована, автор першої української опери на текст Тараса Шевченка організатор перших в Україні Шевченківських свят, засновник Миколаївського українського ліберально-просвітницького товариства «Просвіти», дослідник історії та культури України, автор книги «Історія України-Руси», кавалер ордера Станіслава ІІІ ступеню та ряду інших військових нагород.
Він народився 26 грудня 1852 (7 січня 1853) року у Миколаєві в заможній сім’ї етнічного грека. Батько, також Микола, 1871-го став головним комендантом Чорноморського флоту та портів. Мати походила зі старовинного козацького роду Богдановичів, мала значний вплив на формування стійкого інтересу сина до української мови, культури та звичаїв. Дитячі та юнацькі роки Миколи минули на території Миколаївщини серед української молоді. Будучи сином імперського посадовця, одягався в український народний одяг так, аби не вирізнятися в оточенні. Улітку — вишита сорочка та солом’яний бриль. Узимку — смушкова шапка та свита. Юнак отримав престижну освіту в Училищі правознавства у Петербурзі й Одеській ґімназії. Згодом навчався на фізико- математичному та природничому факультетах Новгородського університету в Одесі.
Родина Аркасів навесні зазвичай виїздила до своїх маєтків на Херсонщині. Залізниць тоді не було і весь той довженний шлях доводилося переїздити кіньми. Їзда тривала мало що не місяць. Чудовий краєвид, поетичність українського народу, українські пісні, що їх дорогому наспівувала любляча мати, казки й оповідання, які розказував старий камердинер-українець — все це налаштовувало Миколу на своєрідну українську ноту. А опісля, коли на зиму треба було вертати на північ, який сірий, холодний і чужий був для нього Петербург. Як тужив тоді малий хлопчина за своєю рідною Україною.
Батько нерадо дивився на демократичні проукраїнські погляди сина і хотів їх усіма способами спинити, але син був стійким у переконаннях. Навіть студентом під час вакацій перебирався у селянський одяг і працював разом із робітниками в полі і на будівлях, яких у величезних батькових маєтках було багато.
Після закінчення університету, у 1876-1881 рр. Аркас перебував на службі по морському відомству, ад’ютантом свого батька. Тоді ж одружився з Ольгою Шишкіною, донькою морського капітана. У подружжя згодом народилася донька Оксана, сини Петро та Микола, яким Аркаси дали належне виховання. Коли підросла Оксана, вона разом з мамою допомагала батькові збирати українські народні пісні, в пошуках яких відвідувала села Миколаївщини та Полтавщини. Загалом вдалося зібрати більше 400 народних пісень. Домашня вчителька дітей Аркасів у своєму щоденнику зазначала, що вся родина була заангажована в науково-дослідницьку роботу.
По смерти батька 1881-го Микола Аркас покинув службу, зайнявся своїми маєтками та творчо-громадською працею. Роботи було багато. Але він на всьому розумівся і до всього радо докладав руку. У вільних хвилинах читав й доповнював свої знання — в бібліотеці було згуртовано все, що можна було роздобути з історії письменства та з культурного побуту українського народу.
Аркас належав до всіляких добродійних товариств. У Христофорівці заснував школу й подарував її земству. Значну частину життя присвятив заснованій ним 25 лютого 1907 року миколаївській «Просвіті», яка разом з Київською й Одеською стала однією з найкращих у підросійській Україні.
Михайлові Грушевському надіслав гроші на будівництво студентського гуртожитку у Львові. За власні кошти відкрив чотирирічну школу в Богданівні, з викладанням предметів українською мовою. Своїм громадським обов’язком вважав щорічно проводити Шевченківські свята, на яких виступав із патріотичними доповідями. Аркас є автором «Катерини» — першої опери, написаної за поемою Т. Шевченка, прем’єра якої з великим успіхом відбулася в Москві 1899-го. Театр був повнісінький, автора, який хотів інкогніто переглянути виставу, впізнали та приготували йому гаряче вітання. Так само було в Миколаєві 14 березня 1900 року. Авторові піднесли лавровий вінець під гарячі оплески авдиторії. «Я не спав, — написав Микола Аркас на афіші «Катерини», що збереглася донині. — Сльози душили мене. Такі хвилини рідкі і божественні».
«Катерину», крім трупи Кропивницького, ставив ще й український театр в Галичині. Там вона також мала величезний успіх.
Понад те Аркас опрацював близько 100 українських пісень. Він добре усвідомлював історичні процеси, що відбувалися у російській займанщині — від найдавніших часів до його сучасності, опрацював унікальну «Історію України-Руси», що в вийшла 1907-го і стала одним із найпопулярніших підручників. Крім цього, навчав народ, як треба господарювати, закладав школи, допомагав бідним, учився й інших навчав, а довгими вечорами слухав українських пісень.
Микола Аркас хотів, щоб його діти пішли його слідами, щоб полюбили Вітчизну, бажали щастя для неї. Радий був навчити дітей минувшини українського народу, показати, що в ній було доброго, а що злого, за що треба той народ любити і як. Добре розумів, що треба не тільки заорати поле, щоб воно родило, треба його засіяти здоровим зерном, і тоді воно мало дати сподіваний урожай.
26 лютого у Миколаєві відкрили товариство «Просвіту», першим головою якої вибрали Миколу Аркаса. На цій посади він перебував аж до смерти. Великий мислитель, людина високої честі пережив серцевий напад і 13 березня 1909 року ця недуга поклала кінець його життю. На похорон у Миколаєві зібралися близько 10 тис. народу. Домовину накрили слізьми і вінками, її поклали в родинній гробівець Аркасів, поряд із батьками.
1936-го після зруйнування більшовицькою владою склепу Михайла Фелєєва, засновника Миколаєва, його труну, ймовірно, перевезли на старе міське кладовище, до гробівця родини Аркасів. За радянської окупації про Миколу Аркаса не можна було згадувати, хіба лише, як про «буржуазно-націоналістичного діяча». 2002 року з’явилася пропам’ятна інформаційна дошка на будинку, де він жив.
Як повідомляв «Міст», виповнилося 110 років від дня смерті Миколи Аркаса.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online