Новини для українців всього свту

Saturday, Mar. 6, 2021

Декабристи домагалися волі лише для себе

Автор:

|

Грудень 26, 2020

|

Рубрика:

Декабристи домагалися волі лише для себе

29 грудня 195 літ тому декабристи на чолі з правнуком гетьмана Данила Апостола — підполковником Сергієм Муравйовим-Апостолом — й підпоручиком Михайлом Бестужевим-Рюміним розпочали у Василькові на Київщині повстання Чернігівського піхотного полку.

Повстання на Київщині
Керівники повстанців щойно у вересні 1825-го приєдналися до Південного товариства декабристів. Коли 14 грудня 1825 року зазнала невдачі спроба їхніх однодумців у Петербурзі змусити сенаторів не присягати царю, а проголосити республіку, жандарми дізналися про декабристів на Київщині й командир Чернігівського полку намагався заарештувати їх, йому завдали багатьох поранень.
Після цього бунтівники прийняли рішення розпочати повстання. Першою повстала 29 грудня 5-та рота Чернігівського полку в Трилісах. Увечері того ж дня вона з’єдналася в селі Ковалівка з 2-ю гренадерською ротою того ж полку. 10 січня вони увійшли у Васильків, де до них приєдналися інші роти Чернігівського полку. А 11 січня оволоділи його штабом. Полковий священник Данило Кейзер прочитав за дорученням Муравйова-Апостола перед близько тисячею солдатів складений керівником повстання республіканський «Православний катехізис».
До штабу повстання увійшли не лише Сергій Муравйов-Апостол, його брат Матвій і Бестужева-Рюмін із Південного товариства, а й четверо офіцерів із Товариства об’єднаних слов’ян, котрі закликали залучити селян на бік республіканців і негайно йти на Київ, де були військові частини з їхніми однодумцями-командирами. Але Сергій Муравйов-Апостол зволікав, очікуючи приєднання до них інших повсталих полків під командуванням членів Південного товариства.
Позаяк ті не поспішали, повстанці вирушили до Житомира для з’єднання з іншими полками, де служили члени «Південного товариства». Але поблизу Ковалівки їх розбили 3 січня лояльні до царя вояки гусарської дивізії.
Близько 50 повстанців загинули, а 869 солдатів і п’ятьох офіцерів заарештували. Сергія Муравйова-Апостола та Бестужева-Рюміна повісили, близько ста повстанців заслали на каторгу до Сибіру, а Чернігівський 29-й піхотний полк розформували.

Не з тими дружили
Українці були й серед повсталих 14 грудня 1825-го в Петербурзі, бо прагнули, аби їхня Батьківщина стала рівноправною в слов’янській федерації. Але розпломбовані після краху СРСР архіви свідчили, що лідер Південного товариства декабристів Павло Пестель планував не лише зберегти унітарну державу, а й тотально русифікувати народи, передати Речі Посполитій Західні Волинь і Полісся та приєднати до неї Галичину та Буковину, які входили до Австрійської імперії.
Намірявся також створити міністерство «вищого благочиння», аби «дізнаватися, як планують свої вчинки приватні люди». «Таємні розшуки або шпигунство не тільки дозволені та законні, а й навіть належний і майже, можна сказати, єдиний засіб», — вважав він.
Після поразки декабристів розповів про них слідчим усе, що знав. Більшість із його друзів також розконспірували соратників, плакали на допитах, просили дозволити їм кров’ю спокутувати вину перед царем.
Декабрист Олександр Бєстужев писав про Пестеля: «Вважав себе другим Наполеоном, впевненим, що неодмінно буде спершу президентом тимчасового уряду, а потім монархом. Зізнаюся, й усі ми були не чужі цієї спокусливої думки».
Письменник Федір Достоєвський на запитання «Звільнили б декабристи народ?» відповів: «Без сумніву, ні. Ну, а Пестель просто шахрай, диктатор, авантюрист і надто жорстокий».
Поет Василь Жуковський назвав декабристів «сволотою». Поет Федір Тютчев запевняв: «Народ, цураючись віроломства, забуде ваші імена». А прозаїк Іван Гончаров вважав: «Якби ці нелюди не злякали Росію анархією, вона б, матінка наша, давно б стала щасливою».
Як повідомляв «Міст», Україну реанімували братчики.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply