Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 19, 2021

Українській гривні — 25 років!

Автор:

|

Вересень 02, 2021

|

Рубрика:

Українській гривні — 25 років!

2 вересня 1996 року Україна ввела в обіг свою національну валюту. До розробки ескізів грошей запросили кількох відомих художників — Олександра Данченка, Володимира Юрчишина, Сергія Якутовича, Василя Чебаника, Василя Перевальського та Василя Лопату. На початку квітня 1991-го. відбулося кілька спільних засідань комісій Верховної Ради України (ВРУ) та членів Національного банку України (НБУ) з цією групою художників, а також із науковим консультантом і мистецтвознавцем Сергієм Білоконем. Кожен із мистців зрозуміли, що персонажами на гривнях мають стати історичні постаті, українські державотворці, визначні особистості від давніх часів до ХХ ст. Ескіз художника Василя Лопати до конкурсного проєкту п’ятигривневої банкноти народні депутати визнали найкращим. 11 травня стало днем, який вважають початком створення української гривні.
Цей же проєкт прихильно розглянула Президія ВРУ й її голова Леонідом Кравчуком. До речі, Леонід Макарович був проти появи на гривні Михайла Грушевського, й відхилив пропозицію Леся Танюка і Василя Лопати відзначити й гетьмана Івана Мазепу. «Ще рано. Не будемо дражнити гусей», — сказав він.
На прохання НБУ, В. Лопата створив портрет цього славного гетьмана, призначений на банкнот номінальною вартістю 10 грн. Свідомий того, що гроші за власним проєктом мають стати взірцем української держави у світі, у мистця розпочався достатньо цікавий період у роботі над гривнею. У багаторічній графічній творчості Василя був пошук за художньою істиною. Його творчість — це служіння національній ідеї. Оформив і проілюстрував близько 60 книжок. Серед них: «Українські народні думи», «Слово про Ігорів похід», «Кобзар» Тараса Шевченка, «Страшна помста» і «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Прапороносці» та «Таврія» О. Гончара, «Людолови» З. Тулуб, «Ясса» Ю. Мушкетика, «Про славне військо запорозьке, низове» М. Кащенка, «Побратими» В. Шевчука та ряд інших. Він — автор численних ілюстрацій до творів І. Франка, Лесі Українки, Г. Сковороди, Є. Маланюка та ліноритів на козацькі теми та народно-побутові. Тож попередньою мистецькою діяльністю та багатим творчим досвідом В. Лопата, народжений 1941-го, був професійно і морально підготовлений до оформлення українських грошей. На якийсь час він став дослідником. Занурювався в історію України та вивчав життя видатних осіб, конкретних у діях, історично достовірних. Творити портрети відповідних осіб, обмежили мистцеві власні фантазії. Він був змушений малювати точні портрети з неабиякими деталями, глибинно конкретні, як, приміром зображенні київського князя Володимира, досі стреотипно зображуваного з боярською бородою. Такого намалював у першому варіанті, в другому — без бороди, виконавши рисунок тушшю і пером, який прийняла комісія.
Пробний відбиток банкноти номіналом 1 грн схвалили. Складніша ситуація виникла в маляра тоді, коли на звороті банкноти мав бути архітектурний пейзаж, пов’язаний із діяльністю князя Володимира, а споруд із часів його правління не збереглося. Руїни Херсонесу, за проєктом В. Лопати було прийнято. На щастя, художнику вдалося повернути й образ князя Ярослава Мудрого, портрет якого помістили на лицьовій стороні банкноти вартістю 2 грн. Гідний син свого батька Володимира Великого, який успішно розбудовував державний устрій Київської Русі й її столиці, подбавши про спорудження Золотих Воріт і величного Собору Святої Софії з дев’ятьма банями, він собі вповні заслужив бути зображеним на тій гривні. Щодо зворотної сторони купюри, на яку мистець запропонував помістити ілюстрацію об’єкту Собору, комісія погодилася одноголосно.
Один із трьох ескізів для банкнот вартістю 5 грн, зроблених художником зі зображенням гетьмана Богдана Хмельницького, був затверджений. Постать гетьмана рисував раніше, послуговуючись портретами голандського гравера Гондіуса, фламандського Герардома й іншими, виконаних у техніці гравюри на міді. Тож відтворити великого гетьмана, чиє ім’я тісно пов’язане зі заснуванням козацько-гетьманської держави, що різнилася від деспотизму Московії, в художника не було проблем. Він простудіював багато написаного сучасниками гетьмана й іншої літератури, присвяченої Б. Хмельницькому.
За проєктом мистця, Іллінську церкву в Суботові, збудовану на замовлення гетьмана як храм-усипальницю, прийнято більшістю голосів комісії. Його робота, виконана скрупульозно, потрапила на зворотний бік п’ятигривневої банкноти.
Над портретом гетьмана Мазепи, що був призначений для десятигривневої банкноти, мистець працював довше. Його постать зробив олівцем, кілька робіт в техніці лінотипу, назвавши її «І. Мазепа перед битвою», «Зустріч І. Мазепи з Мотрею», «Мазепа в поході», «Іван Мазепа та Карл ХІІ» тощо. Відкинувши такі атрибути, як булаву, шапку з пір’ям, металевий одяг тощо, художник мав на меті показати гетьмана не як зрадника, авантюрника, а як захисника своєї країни, свого народу, мецената для спорудження нових церков, соборів, друкування світських і церковних книжок та як надзвичайну людину з увагою на його обличчя, з довгими вусами та високим чолом. Художнику вдалося знайти свій мистецький образ гетьмана-худорлявого, шістдесятирічного. По боках портрета гетьмана поміщені орнаментальні квіти з колючками, які символізують траґічні моменти у житті Івана Мазепи. Архітектурний пейзаж-панорама Києво-Печерської лаври, був обраний для оформлення звороту банкноти.
Банкнота номінальною вартістю 20 грн з’явилася з портретом Івана Франка. На щастя, мистець виконав його портрет у двох варіантах, на підставі багато збережених світлин і натурних малюнків-портретів поета та письменника, намальованих Юліаном Панкевичем, Фотієм Красицьким, й особливо Іваном Трушом. Один із них гаравірував англійський майстер Ален Бенкс, який допомагав це зробити для Canadian Bank Note Company. Канадську фірму друкування грошей для України, створену ще в 1890-х рр., що має достойну популярність у світі, і через брак подібної друкарні в Україні, обрали тому, що вона застосовує комбіновану техніку та переведену гравюрою на сталі. Слід зазначити, що В. Лопата працював над зразками нових грошей спільно з Борисом Максимовим. Він виявився спеціалістом з технічного дизайну, який виконав деякі декоративні елементи. Разом із автором ескізів нових грошей, п. Максимов виїхав до Канади, де під їхнім наглядом виготовляли перші партії українських грошей-банкнотів 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 грн.
Повернувшись до Києва наприкінці грудня 1991-го, В. Лопата познайомився із статтями з критикою канадської фірми нібито через дороговизну контракту. Хвилювали ті критичні зауваги мистця не довго, зрештою, звик до них і попередньо, бо всі підготовлені ним ескізи грошей до друку були власністю НБУ, головою якого був Володимир Матвієнко. Він бо ж поцікавився художником і довірливо поставився до нього й тому, що він — фахівець, рівного якому в Україні тоді не було. Як видно, на зворотному боці 20-гривневої банкноти надрукували Львівський театр опери та балету. Пропонували зобразити Львівський державний університет, де І. Франко навчався, однак, перша робота мистця отримала позитивне схвалення. Це стосується банкноти 50-гривневої вартості, то художнику випало зробити на вибір два варіанти портрета Михайла Грушевського, а зворотний бік прикрасити зображенням гарної споруди в центрі Києва-Педагогічного музею. Портрет Тараса Шевченка помістили на банкноті номінальною вартістю 100 грн, а будинок ВРУ, за проєктом маляра, і не з його провини, на зворотній бік не потрапив. 200-гривневу купюру, з портретом Лесі Українки та Луцьким замком запланували надрукувати як резервну. Ще дві резервні банкноти з номіналом 500 і 1000 грн, підготовлені художником В. Лопатою та дизайнером Б. Максимовим були категорично відхилені як потенційно не потрібні. На офіційно першій незамовленій банкноті вартістю 500 грн мистець запроєктував портрет Данила Галицького з Олеським замком на зворотному боці, на другій — портрет Григорія Сковороди з будівлею Київської академії на звороті, а на тисячну гривню поклав портрет Київського митрополита Петра Могили, засновника Київської колегії, яку пізніше стали називати Могилянською. Робота над гривнею викарбувала нового Василя Лопату — більш пластичного, філософського, витонченого в техніці різцевої гравюри, і стала мабуть, найбільш тиражованою з приказкою «гроші хороші». Вони несуть у собі образ «української України».
Як повідомляв «Міст», у Києві встановили пам’ятник гривні.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online