Новини для українців всього свту

Monday, Jun. 21, 2021

Траґедії авіаконструкторів із України

Автор:

|

Червень 10, 2021

|

Рубрика:

Траґедії авіаконструкторів із України
Літак Олександра Кудашева

Якось у крамниці науково-технічної книги я придбав виданий 1978 року працю Вадима Шаврова «Історія конструкцій літаків в СРСР». Автор був не лише відомим авіаконструктором, а й збирав інформацію про усі вітчизняні літаки. Саме з цієї книжки я дізнався про польоти в Черкасах у 1910-1911 рр. братів Касяненків.
Андрій, Іван та Євген Касяненки (був ще й Григорій, який вчився в університеті і потім також працював у галузі авіабудування) навчалися у Київському політехнічному інституті й щоліта приїздили до Черкас. У 1910-1921 рр. вони збудували шість літаків власної конструкції.
Перший літак братів Касяненків у серпні 1910-го став третім спроєктованим і збудованим в Україні літаком, який зміг відірватися від землі. Свого першого літака брати Касяненки складали під час літніх вакацій у Черкасах. Власними заощадженнями допоміг їм батько. Випробування відбулися 31 серпня. Летіти випало Євгенові. Перший політ відбувся вдало. Але пізніше апарат був пошкоджений, а пілот зламав ногу.
Наступний літак випробували в Черкасах 1911 року. З братами товаришував видатний пілот Петро Нестеров. Легкий літак «Касяненко-4», збудований 1913-го, підняв у повітря саме штабс-капітан Нестеров. Це була перша в історії вітчизняної авіації авієтка — малопотужний і дешевий літак.
Під час Першої світової війни брати забезпечували ремонт збитих німецьких і австрійських літаків і випускали повітряні гвинти «Брати Касяненки», якими постачали весь Південно-Західний фронт. Державні замовлення на гвинти дали змогу працювати над новим літаком «Торпеда». Цей винищувач мав кулемет, стріляти з якого пілот міг за допомогою тросової тяги. Льотчиком-випробувачем став Андрій Касяненко.
1917 року Євгена та Григорія обрали до Центральної Ради. Івана призначили заступником ректора Київського політехнічного інституту, а після відкриття Київського сільськогосподарського інституту він став його першим ректором, а потім головою правління товариства «Укрповітрошлях» і мав вирішальний голос у заснуванні Харківського авіабудівного заводу, головним конструктором якого став талановитий конструктор Костянтин Калінін.
Андрій Касяненко був одним із організаторів льотних шкіл в Україні, очолив відділ обладнання в Конструкторському бюро Калініна у Харкові, виступав невтомним пропаґандистом авіації. Свої статті друкував українською мовою.
11 серпня 1937 року Євгена Касяненка заарештували і за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР розстріляли напередодні 1938-го. Одночасно з братом заарештували і Григорія Касяненка. Рік його смерті невідомий. Після арешту навесні 1938 року його товариша Іван Касяненко був одним із небагатьох людей, хто не відвернулися від сім’ї Калініна. 15 жовтня 1939-го заарештували й Івана Касяненка. З таборів він уже не повернувся. Щодо Андрія Касяненка, певності немає. Навіть дату його смерті в різних джерелах подають різну.
Коли в Черкасах збудували новий аеровокзал, я розповів про братів Касяненків. У Києві мене підтримав Михайло Ляховецький, головний редактор газети «Крила України», пристрасний дослідник історії української авіації. Він мав вплив у керівництві Українського управління цивільної авіації й проєкт затвердили.
Черкаський художник Сергій Сосулін мав намалювати братів Касяненків і льотчика Петра Нестерова, а також літачок над старими Черкасами. Та життя мистця обірвалося передчасно, панно залишилося незакінченим і його колега Олександр Студені зафарбував половину того, де були Черкаси.
Тепер хочу розповісти про інших авіаконструкторів, які створили ряд досконалих машин. І почну не з Ігоря Сікорського, а з Київського товариства повітроплавання, яке постало 1909 року й об’єднало багатьох талановитих конструкторів.
Олександр Кудашев, професор Київського політехнічного інституту, у 1910-1911 рр. створив чотири літаки і на першому 23 травня 1910-го виконав перший в тодішній Росії політ. У тривожні роки Кудашев виїхав до Франції і загинув під час Першої світової війни.
Третій політ здійснив Ігор Сікорський 3 червня 1910 року на літаку БІС-2, який виготовив разом із студентами. Ігор Сікорський 18 лютого 1918 року виїхав з Росії й уникнув більшовицьких репресій. Він творець перших у світі літаків: чотиримоторного «Руський витязь» (1913), важкого чотиримоторного бомбардувальника і пасажирського літака «Ілля Муромець» (1914), трансатлантичного гідроплана (1934), серійного гелікоптера (1942). У США досі діє його компанія Sikorsky Aircraft, а його сини подарували мені в Нью-Йорку книжку про батька.
Траґічною була доля не менш талановитого українського авіаконструктора Костянтина Калініна, на два роки старшого від Сікорського. 1923 року він вступив до Київського політехнічного інституту відразу на четвертий курс. Коли працював начальником виробництва на Київському авіаційному ремонтному заводі «Ремвоздухпуть-6», розпочав проєктування першого літака власної конструкції К-1.
26 липня 1925-го відбувся перший політ пасажирського літака К-1 під керуванням молодого пілота київського гарнізону С. Косинського. З ним полетів і К. Калінін. Літак успішно витримав державні випробування і був рекомендований до серійного виробництва та використання на повітряних лініях цивільної авіації, вперше в СРСР.
1926 року Калініна призначили директором і головним конструктором авіаційного заводу у Харкові, де були створені літаки К-2, К-3 і К-4. останній був відзначений золотою медаллю на Третій Міжнародній авіаційній виставці у Берліні. У 1930-1938 рр. збудували літаки К-7, К-12 і К-13.
К-7 за своїми технічними рішеннями випередив час на кілька десятиліть. Робота над ним розпочалася ще 1929-го. Це було одне величезне крило, у якому розмістили 128 пасажирів і двигуни. Також розробили і військовий варіант К-7, який міг нести понад 16 т бомбового навантаження або 112 парашутистів із відповідним спорядженням. Однак випробування літака закінчилися катастрофою у листопаді 1933 року: під час третього заходу на посадку літак раптом перестав слухатися рулів і врізався у землю. У пожежі загинули 15 осіб із 12 членів екіпажу і дослідників.
1 квітня 1938-го Калініна заарештували. 22 жовтня 1938 року «за участь в антирадянській діяльності, шпигунство і проведення шкідницької діяльності» авіаконструктора розстріляли (за іншими даними він помер у тюрмі від тортур).
У жовтні 1927-го в Харкові під керівництвом Калініна проєктування нового літака К-5 почав Йосип Німан. Перший політ провели 18 жовтня 1929 року. Пасажирський салон мав опалення, м’які зручні крісла, туалет, гардероб, вентиляцію, багажне відділення. Поступово машина стала наймасовішою в цивільній авіації СРСР, повністю витіснивши з внутрішніх ліній імпортні літаки. До 1940-го К-5 був основним лайнером «Аерофлоту». Випустили 260 таких машин.
Під керівництвом Німана у Харкові збудували перший в Європі швидкісний пасажирський літак ХАІ-1, з шасі, що прибирається в польоті; навчально-бойовий літак ХАІ-3, швидкісні літаки-розвідники ХАІ-5 (Р-10), ХАІ-6 і штурмовики «Іванов», ХАІ-51, ХАІ-52.
Німана заарештували 11 грудня 1938-го та засудили до 15 років таборів за «організацію шкідництва на заводі» й як «аґента іноземної розвідки». Коли почалася війна з Німеччиною, 19 липня 1941 року його дочасно випустили, працював на авіазаводі в Сибіру.
Роберт Орос ді Бартіні приїхав до СРСР з Італії 1923-го. Почав свою трудову діяльність у Севастополі інженером-механіком гідроавіації Чорноморського флоту. Він спроєктував літак «Сталь-6». Службова кар’єра Бартіні була достатньо стрімкою. 1927 року став старшим інспектором із експлуатації військових літаків, мав звання генерал-майора. 1930-го був призначений головним конструктором заводу Цивільного повітряного флоту.
14 лютого 1938 року його заарештували, звинуватили у шпигунстві та засудили до десяти років позбавлення волі. Після суду спрямували в закрите авіаційне конструкторське бюро, де інженер працював до 1947 року. Загалом на його творчому рахунку — понад 60 літаків, зокрема, морський важкий бомбардувальник МТБ-2 на шість двигунів загальною потужністю 5 тис. кінських сил, швидкісний винищувач «Сталь-6», пасажирський літак «Сталь-7», на якому встановили світовий рекорд швидкості, бомбардувальник ДБ-240. 1943-го був створений бомбардувальник Ер-4 із дизельними двигунами. Випустили 241 такий літак. Останнім його проєктом 1972 року став літак ВВА-14М-62, який вертикально злітав із води.
Тепер про Олега Антонова. 1952-го київський завод «Ремвоздухпуть» став конструкторським бюро. Базою бюро обрали Святошин, де був розміщений 92-й авіазагін Українського управління цивільної авіації, я там з 1959 року працював авіамеханіком саме літаків Ан-2. Але загін перевели в інше місце, випуск Ан-2 налагодили в Польщі, відтак Антонов став будувати великі транспортні літаки Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія» — найбільші вантажні літаки у світі.
Як повідомляв «Міст», Музей діаспори долучився до проєкту, присвяченому Сікорському.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online