Новини для українців всього свту

Monday, Jul. 4, 2022

Сталін наказав розстріляти поляків України

Автор:

|

Травень 25, 2022

|

Рубрика:

Сталін наказав розстріляти поляків України
Для поляків Катинь — не лише місце розстрілу полонених, але й символ Смоленської авіакатастрофи

Коли я отримав дозвіл ознайомитися з архівними справами НКВС за роки Великого терору, переданими після розпаду СРСР у Черкаський обласний партійний архів, то спершу мав намір написати про розстріляних священників. Виявилося, що в судових справах (насправді це були позасудові рішення НКВС) інформації було небагато. Вистежили, заарештували, розстріляли. Я перейшов до дослідження справ інших жертв, у висліді чого видав у львівському видавництві «Свічадо» книжку «1937. Книга-документ про репресії комуністичної доби на Черкащині».
Виявилося, що у фонді Р-5625 значний обсяг мали справи репресованих поляків. Так я дізнався про виконання наказу народного комісара НКВС Миколи Єжова 00485 від 11 серпня 1937-го, за яким підлягали арешту члени Польської військової організації, полонені польсько-радянської війни 1920 року, що залишились в СРСР, польські імміґранти, політичні біженці з Польщі (переважно члени Комуністичної партії Польщі), члени Польської соціалістичної й інших партій, активісти польського національного руху. Насправді були репресовані звичайні, далекі від політики та партійної діяльности люди, бо на Черкащині жодного польського руху не існувало. Але Москва вимагала репресій.
З 140 тис. заарештованих в СРСР поляків розстріляли 111 091, ще 28 744 відправили у концтабори. Переслідування охопили також численних українців, білорусів, росіян, євреїв і представників інших національностей. Страти тривали до осені 1938 року. Ось деякі факти з архівних справ.
Справа 9699. 26-річного вчителя з Монистирища Миколу Заміховського розстріляли 29 листопада 1937-го. Слідчий виявив, що той «брав слабку участь у громадській роботі, недостатньо дбав про навчання стахановців й усіх неписьменних робітників Монастирищенського цукрозаводу». Стратили і його батька Олександра.
Справа 8099. 37-річну санітарку Звенигородської лікарні Віталісу Бутковську розстріляли 3 лютого 1938-го. Слідчий виявив, що вона була знайома з Марією Давидович, яка 1936-го виїхала до Польщі. Візу Марія отримала у консульстві Польщі, тож мала нагоду переказати консулові інформацію, отриману від Віталіси. Яку саме? Про хід колективізації, настрої селян, забезпечення села технікою?
Справа 2234. 40-річну Марію Май де Бробек, бухгалтера Канівської лікарні, розстріляли в Черкасах через п’ять тижнів після арешту. Двоє її братів опинилися у Парижі, у складі робітничої делегації побували в СРСР і отримали дозвіл відвідати сестру. Через десять днів вони повернулися додому, а сестру 9 жовтня 1937-го заарештували і стратили в Черкасах 15 листопада 1937 року. Осиротіли п’ятеро дітей. Я розшукав на Київщині доньку страченої Елегію Мартиновську. Вона не знала про страту мами, бо родинам жертв писали, що присуд був десять років без права листування. Коли минуло ті десять літ і засуджені не повернулися, родинам на їхні запити вислали довідки про смерть жертв від вигаданих хвороб. Я маю довідку про те, що брат мого діда Олімпій помер від паралічу серця 23 жовтня 1942-го, тоді як насправді його розстріляли в Ростові 16 вересня 1938 року. Ці підлі хитрощі НКВС призвели до появи неточностей у біографічних довідниках.
Справа 3216. 13 лютого 1938-го опівночі в Умані розстріляли переселених із Житомирської області до Паланочки, Молодецького та ліспромгоспу Маньківського району Бобирів Йосифа (підпалив траву у лісосмузі, але пожежі не сталося), Станіслава й учителя Флора (виривав у лісі саджанці дерев, а замість них втикав у землю сухі галузки), Войналовичів — скотар Юзеф (призвів до виснаження худоби), Болеслава (мав намір отруїти колгоспних коней), Теофіла та Флора (на жнивах допускав втрати зерна). Разом із ними розстріляли голова колгоспу у Молодецькому Алезія Войцеховського (звинувачений у сівбі засміченим насінням), Стефана Пригоцького, Теофіла й Антона Бонковських.
Справа 2002. 31 серпня 1937-го в Києві засудили до найвищої міри покарання сімох осіб, звинувачених у польському націоналізмі. Стратили перших секретарів райпарткомів Миколу Розумовича (Канівського), Георгія Войновського (Корнинського), директора польської школи в Умані Віктора Ролинського, завідувача Польського бюро Уманського окружкому партії Броніслава Бжезаловського, старшого агронома Болеслава Сверчевського, директора школи в Тальному Ростислава Розумовича, вчителя Богдана Хмелевського.
Справи 5351, 1949, 3383, 2505. У справі 5351 зазначили: «Управлінням державної безпеки виявлена польська диверсійно-шпигунська організація, яка охоплювала своєю діяльністю територію Уманського та Монастирищенського районів Київської области. Слідство стосовно звинувачених у справі закінчене й учасники організації засуджені». У справах вказані великі списки страчених — 28 вересня 1937-го — 13 осіб, 27 вересня 1938-го — 26 осіб, також 1938 року розстріляли 20 осіб. Шпигунами і диверсантами були вчителі, теслі, ковалі, водії, шевці, пересічні колгоспники. У списках є жінки — 42-річна домогосподарка Вікторія Малиновська і 32-річна бухгалтерка Леонтіна Волошанівська. Страчених було значно більше, ніж викладено в цих рядках. Майже усі зазнали страждань у так званій лабораторії — камері тортур. Директор машинно-тракторної станції у Шарниполі Сливницький перед арештом повісився.
Арешти, обшуки і слідство провадили лейтенант державної безпеки Левін, начальник районного відділу НКВС Борисов-Лендерман, слідчі Довгань, Любинецький, Томин, комендант Шашков (відповідальний за страти), старший лейтенант Пришивцев, секретар «судової трійки» сержант Рассій, начальник 1-го спецвідділу сержант Перепеляк, був причетний і водій Монастирищенського райкому партії Олександр Мусич. Коли мені видали для ознайомлення судові справи, то узяли підписку, що не виписуватиму прізвища катів. Я не послухав, а приготував і видав 2018 року у Львові довідник «Списки службовців НКВС в Україні (1935-1939)», у якому можна знайти згаданих у цій статті діячів. Багатьох не обійшла чистка НКВС, влаштована Лаврентієм Берією, який зайняв посаду Миколи Єжова і мав завдання приховати репресії. Але з початком війни засуджених повернули в систему НКВС на відповідальні посади. Також звання у НКВС не відповідали армійським. Лейтенанти НКВС у війську були б капітанами, капітани — полковниками. У довіднику є лише та інформація, яку пощастило виявити у службовій документації НКВС.
Лейтенант Давид Левин звільнений у запас в травні 1940-го. Капітан Соломон Борисов-Лендерман 1899 року народження був засуджений до восьми років позбавлення волі 6 лютого 1941-го. Помер 1955-го. Майор Олександр Шашков 1900 року народження служив комендантом у Центральному апараті НКВС Української РСР. У липні 1942-го загинув на фронті. Молодший лейтенант Іван Довгань отримав це звання у червні 1939-го. Майор Олександр Томин 1901 року народження був засуджений 6 лютого 1941-го до шести років буцегарні, у серпні 1942 року висланий на фронт, служив заступником начальника відділу контррозвідки СМЕРШ Білоруського фронту. Молодший лейтенант Михайло Перепеляк 1944-го і 1945 року мав бойові нагороди, також був на фронті.
14 липня 2009-го Сейм Польщі ухвалив рішення про увіковічення пам’яті 150 тис. поляків, замордованих НКВС у 1937-1939 рр. і висловив вдячність організації «Меморіал», а також російським та українським історикам, які підтримують пам’ять про вчинені НКВС злочини проти безневинних поляків. Варто додати, що НКВС був головним інструментом злочинної більшовицької влади в СРСР.
Як повідомляв «Міст», Москва погрожує Варшаві зруйнувати меморіал у Катині.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online