Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 5, 2021

Саморобні панцерники у війні за український Донбас

Автор:

|

Липень 03, 2021

|

Рубрика:

Саморобні панцерники у війні за український Донбас
Анаконда

Після драматичних боїв за Іловайськ 2014 року до рук бойовиків потрапила чи то машина з постапокаліптичних фантазій «Шаленого Макса», чи то іржавий Tesla CyberTruck. На відео сепаратистів зберігся захоплений КамАЗ добровольчого спецбатальйону міліції «Дніпро-1», наглухо захований під незграбним панциром зі зварених металевих аркушів. «Що вони курять?! Дикий тюнінг по-укропськи», — описував ворожий голос за кадром цього мутанта. Це був саморобний панцерник у стилі кіберпанк, який назвали «Ґранд-джихад». Він став одним із безлічі подібних авто, які дивували своїм виглядом і нестандартним підходом до інженерії.

Сендвіч-броня і кругове мінування
«Чоловіки ростуть — іграшки стають більшими, — цим ємним афоризмом волонтер Володимир Пацера пояснює свій потягу до техніки. Спершу разом із друзями-страйкболістами й учасниками військових реконструкцій він реанімував машини Другої світової. Але 2014-го настав час створювати власні взірці з підручних засобів і відправляти їх на реальну війну.
На їхній дизайн, часто смішний і дивний, не звертали уваги. Головним завданням було вберегти бійців від куль, мін та, якщо пощастить, від снарядів. «Це наш первісток, — показує конструктор авто, стоячи у великому ангарі в с Чабани під Києвом. — Імен у нього було кілька. Спершу називали «Скорпіоном» через радянський великокаліберний кулемет, встановлений на кузові. Але у бійців машина викликала інші асоціації й «Скорпіон» став «Коником».
У реальному бою УАЗ-469 легко перетворити на решето, тому його вирішили зміцнити. На справжній панцер грошей не було. Довелося фантазувати і імпровізувати. «Брали звичайний метал, думали, пробували, — розповідає п. Пацера. — Два металевих аркуші товщиною 4 мм кожен; між ними куточок «двадцятки». З відстані 10-15 м куля цю сендвіч-броню не брала, навіть коли авто було в статиці. Додали й в обриси корпусу всілякі кути, щоб куля йшла в рикошет».
«Панцерник» став важчим на 500-600 кг, але в швидкості нічого не втратив. На шушпанцері, як і раніше, вичавлювали до 90 км/год.

Пікап Януковича і самоскид криворізького пенсіонера
24 лютого 2014 року, коли Януковича вже не було в Києві, до будівлі Київської міської державної адміністрації підігнали величезний пікап International MXT, що належав молодшому синові президента-втікача. Лімітоване авто, найбільше у своєму класі, що коштувало 120 тис. USD, експропріювали і відправили на Донбас.
Як розповів військовий журналіст Сергій Камінський, мажорський International MXT отримав броньовані панелі на скло і захищену капсулу в кузові для кулемета. У боях за Дебальцеве машина потрапила під потужний обстріл дружньої для сім’ї Януковичів російської артилерії та перетворилася на купу металобрухту.
У вересні 2014-го 63-річний пенсіонер-водій Валерій Крижов із Кривого Рога вирушив воювати у складі батальйону «Кривбас» на своєму МАЗі, тюнінговану машину назвав «Мазуриком». «Новий двигун йому подарував голова Софіївського радгоспу. Над бронюванням і переукомплектацією працювали 1,5 місяця і вдень і вночі десятеро осіб. Власник сказав, якби за все довелося платити, це коштувало б близько 400 тис. грн, — згадує підполковник Камінський. Свій бойовий шлях «Мазурик» закінчив під час виходу з Дебальцевого, отримавши пошкодження в паливному та гальмівному патрубку — довелося залишити.

Два горби і гойдалки на дорозі
Пікапи, позашляховики, інкасаторські буси, вантажівки, самоскиди, КамАЗи, КрАЗи — для виробництва бронемобілів годилося все. «У минулому житті це був Nissan Navara 2000 року випуску, — показує Володимир Пацера на авто, що трохи покосилося. — Його назвали «Верблюдом».
Під час апгрейду від Nissan залишилася рідна рама, 2,5-літровий дизельний двигун та різні дрібниці. «Це вже друга версія, перша дуже постраждала на Донбасі, — каже волонтер. — Коли відновлювали бронекорпус, нам дали обрізки шведської броні, дуже дорогої і справді якісної. З неї зварювали ось ці частини (стукає по борту)».
У панцерника згори було щось схоже на два горби. До того, як установили пневмосистему замість амортизаторів, важкий шушпанцер гойдався, викликаючи асоціації з «кораблем пустелі».
Однією з проблем було знайти куленепробивне скло. Володимир Пацера згадує, як одного разу це вдалося несподіваним чином. У старих інкасаторських машин, які потрапляли на розбирання, скла вже не було. Їх допомогли дістати волонтери з Німеччини. Продавцем виявився пенсіонер. Коли дідусь із красномовним прізвищем Шульц дізнався, що його товар купують для захисту від Росії, віддав усе безкоштовно.

«Немає поганої техніки і зброї»
До всіх «бандеромобілів», що відзначилися на Донбасі, в івано-франківця Валерія ставлення трепетне. Він був першим водієм «Верблюда» на фронті і згадує про нього з гумором і повагою. Упевнений, що немає поганої зброї — є погана тактика. І техніки поганої не буває — дати слабину може лише «прокладка» між кермом і сидінням. «Прокладка — це водій, — пояснює «Гуцул». — Він має використовувати сильні сторони машини та знати слабкі».
Захований у панцерні обладунки КамАЗ батальйону «Дніпро-1», який у мережі назвали «Ґранд-джихад», був одним із найбільш помітних шушпанцерів на початку війни на Донбасі. На його створення надихнув досвід бійців полку «Азов», які звільняли Маріуполь у травні 2014 року. Тоді їхній «Пряник», КамАЗ із великокаліберним кулеметом, показав у вуличних боях більшу ефективність, ніж гусенична техніка.
«Родзинкою «Ґранд-джихаду» стала передня частина із загостренням, — каже п. Камінський. — Це було потрібно для того, щоб розштовхувати перепони та загородження на шляху. Винос носу становив десь 1,5 м.
Для залякування ворога планували наварити зверху фейкові труби протитанкових ракетних комплексів. Проте не встигли, як і вирізати бійниці в бортах — наказали відправити в район бойових дій.
Попри нестандартну зовнішність, цій вантажівці, що опинилася потім у руках сепаратистів, було далеко до винаходу фермера Бориса Ткача. Його «Тортіла» на фронт не потрапила, але зайняла більш ніж помітне місце на виставці «Зброя та безпека-2017» в Києві.

Зберегти для історії
— Все, чим ми займаємося, — «окопна творчість», можна так сказати. У будь-якій війні є щось саморобне, починаючи зі запальничок і закінчуючи якимись ноу-гау. Так, у нас тут справжнісіньке окопні творчість, — посміхається п. Пацера.
У драматичні для України роки його команда зробила кілька десятків панцерників для фронту, подарованих або куплених на гроші українців. Не чекаючи на рознарядки згори, державне замовлення, не зв’язуючись із чиновницьким болотом, на голому ентузіазмі вдень і вночі волонтери кували оборонний щит країни. «Коли окупанти писали статті про наші панцерники, ми сприймали їх із гумором. Нашого «Коника» називали «Гробом на коліщатках». Правильно — коли ці коліщатка викочувалися, до РФ багато трун йшло, — сміється волонтер.
Тепер, коли бійцям уже не потрібно стільки саморобної техніки, ентузіасти, які її робили, намагаються зібрати пошарпані фронтом шушпанцери. Для них важливо зберегти ці бронемобілі як пам’ятку української винахідливості та взаємовиручки.
«Історія про народні панцерники — не про залізо, а про людей, — каже підполковник. — Про прагнення захистити бійців і країну. Про патріотів, які не сиділи, склавши руки».
Саморобні панцерники не проходили серйозних випробувань, які проходить заводська техніка. Вони б і не пройшли такі випробування. Але давали надію хлопцям, що вони хоч якось будуть захищені тими, хто чекає їх удома.
Як повідомляв «Міст», український панцерник «схуд» на дві тонни.

Євген Руденко, Дмитро Ларін, УП

About Author

Meest-Online