Революція на граніті: незалежність України наблизили студенти

2-17 жовтня 30 років тому студентська акція громадянської непокори київській площі Жовтневої революції, перейменованій 1991-го на честь цієї події на Майдан Незалежності, неабияк наблизила незалежність України.
Мали б «рівноправний»
Та акція більше відома, як студентське голодування. Та позаяк у ній брали участь не лише студенти, крім голодування в її рамках відбувалися ще й грандіозні демонстрації, мітинґи та страйки, то справедливішою буде інша її назва — Революція на граніті.
Тим паче, що, як вважає політолог Кость Бондаренко, коли б її не було, то ми мали б зараз не незалежну Україну, а «рівноправний Союз братніх народів». А багато хто вважають, що саме та акція й дала привід керівництву України зволікати з підписанням нового союзного договору, спонукавши комуністів-«яструбів» до путчу, який закінчився проголошенням незалежності нашої країни.
«Це була революція свідомості. Народ усвідомив, що, по-перше, режим не такий сильний і монолітний, як може здатися, якщо він відступає перед 17-20-річними юнаками, а по-друге, народ усвідомив, що вже можна було ставати патріотами та українцями», — запевняє п. Бондаренко.
Ініціював ту революцію Олесь Доній, голова Київської філії Української студентської спілки (УСС), улітку 1990-го на святкуванні 500-річчя козацтва в Запоріжжі. Тоді його ініціативу оприлюднив на мітинґу В’ячеслав Кириленко, голова секретаріату УСС, котрий згодом став віцепрем’єром України. Раду голодуючих очолили три співголови від центру, заходу та сходу України — відповідно, Доній і лідери Львівського Студентського братства та філії УСС у Дніпродзержинську Маркіян Іващишин і Олег Барков відповідно.
Перший із них згадував: «Найперше, що рухало нами — це, звісно, ідея незалежності для своєї країни. Ми були налаштовані на серйозну, довготривалу боротьбу та знали, що може чекати будь-яка небезпека. Першу листівку я написав сам і вніс туди дві вимоги — націоналізація майна Комуністичної партії України (КПУ) та ВЛКСМ та перевибори Верховної Ради (ВРУ) на багатопартійній основі. Вночі зібралося керівництво і наступного дня з’явилася третя умова — протест проти підписання нового Союзного договору. А потім, за кілька днів, приїхали львів’яни і додали ще два пункти — юнаки-українці мають служити на території України, а голова Ради Міністрів має піти у відставку».
Серед голодуючих були представники 24 міст. Студенти, як свідчив учасник Олег Хавич, «за власні кошти не тільки купували намети й інше спорядження, а й квитки на потяг — тому що в перші дні більшість голодуючих були студентами зі Львова й інших міст Західної України (кияни в масі приєдналися пізніше, проте без них акція ніколи не досягла б успіху)».
Руйнації наметового містечка міліцією перешкодила президія Київської міської ради, дозволивши проводити несанкціоновані заходи на чотирьох площах столиці. Тоді міліція спробувала «зачистити» наметове містечко, збрехавши, що у ньому заклали вибухівку. Та коли голодуючі вийшли з наметів для їхнього «розмінування», містечко взяли в кільце його тисячі добровільних охоронців-киян.
Недоперемога
У ВРУ депутати-комуністи реготали у відповідь на повідомлення про те, що голодуючі вже потрапляють до реанімації. «Був десятий день голодування і не було жодної реакції. Тоді майже половина звернулися з ідеєю про самоспалення», — згадував п. Іващишин.
В останні дні акції студенти захопили два корпуси Київського університету. А за тиждень після початку голодування його учасників підтримали страйки студентів, шахтарів і робітників по всій Україні.
Коли після заклику лідерів акції до всеукраїнського страйку на підтримку голодуючих відгукнулися залізниця та головні заводи України, а 17 жовтня на вулиці Києва вийшло 200 тис. демонстрантів, ВРУ змушена була ухвалити постанову про відставку глави уряду УРСР Масола, приведення Конституції УРСР у відповідність до Декларації про державний суверенітет, відмову від підписання Союзного договору та службу громадян України — тільки на її теренах. Що ж до питання про перевибори до парламенту на багатопартійній основі, то студентів обдурили обіцянкою провести всенародний референдум із питань довіри парламенту не лише депутати від КПУ, а й від так званого демократичного табору.
Леонід Кравчук, тодішній голова ВРУ, визнав: «Якби ми тоді послухали студентів і провели дочасні вибори парламенту, я переконаний, шлях України був би іншим. Ми б уникнули і ГКЧП, і багато чого іншого, що сьогодні сприймають як залишки комуністичного режиму».
Ігор Голод
Як допомогти собі та своєму ближньому
Дякую, що приділяєте увагу цій дуже важливій темі. Нажаль, більшість уУкраїнці рятували світ, зокрема, і 1920 року на Віслі
Річ Посполита була ліквідована 1795 року. Тому: Сто років тому 15 серпСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Мій коментар видалено. Я це так розумію що моя присутність на цьому саСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Вважаю дії української делегації у ПАРЄ правильними по суті але не спо