Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 24, 2021

Пам’ятник у Клівленді шістдесятирічної давнини

Автор:

|

Вересень 17, 2021

|

Рубрика:

Пам’ятник у Клівленді шістдесятирічної давнини
На відкритті пам’ятника

Понад п’ять років тривала праця зі спорудження пам’ятника Лесі Українки в Клівленді (штат Огайо). Завдяки старанням окружної ради Союзу українок Америки (СУА) та Президії комітету будови цього пам’ятника, їхня робота почалася 1955-го. Пам’ятник найвидатнішій українській поетесі Лесі Українки мали закінчити з нагоди 90-річчя від її народження. Багато праці над реалізацією запланованої справи вклала Катерина Мураль, голова комітету, з неабиякою допомогою Михайлини Ставничої, однієї з ініціаторок спорудження пам’ятника та тогочасної керівниці 33-го Відділу СУА, а також Олени Лотоцької, голови СУА.
Коштом цієї організації пам’ятник виконав скульптор Михайло Черешньовський, який народився 5 березня 1911-го в с. Стежниця на Лемківщині. З 1951 року він жив і працював в Америці, де як класик об’ємних скульптур став неперевершеним майстром різьби. Проєкт пам’ятника Лесі Українки був готовий для оглядин 1960-го, моделі з нього зараз зберігають в Українському музеї в Нью-Йорку й Українському музеї в Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерзі).
Добре сталося, що творцем скульптури став мистець тієї міри й того духу, відомого автора бюста Лесі Українки, створеного 1960 року. У бронзовій статуї поетеси, що дивиться у синю далечінь на схід, в Україну, бачимо велич геніальної майстрині слова. Стоїть стрункою в одязі модного європейського строю, з широким декольте. Бронзова модель із вишуканими пропорціями і в чудовій ритмоформності возвеличує поетесу як співця прометеєвого духу. Відзначається характерними жестами особистості, у якої ліва рука на серці підтримує кінці закинутої довкола плечей талії, і з квіткою осені, подібною на мальву — у правій, опущеній вниз. А, може, це не й не мальва, здається, це едельвейс-гірська, складноцвіта з білими волосками, яка була відома Лесі. Це не чужа квітка. Поетеса пересаджувала на рідний ґрунт багато чужих квіток. Цю незвичайну квітку вона знайшла в рідному Криму, на горі Ай-Петрі. Український едельвейс «квітка-ломикамінь» символізує долю Лесі, що крізь каміння ворожої цензури, всупереч затяжній недузі, пробиває собі і своєму народові шлях до життя і волі.
Стоїть Леся, немов стародавня Савіла, леґендарна жінка, з рухом уперед, стоїть мов богиня Атена, прекрасна, статична, зроблена долотом майстра Черешньовського. Він вчитувався в творчість Лесі й вивчав біографію геніальної українки. Проєкт пам’ятника удостоївся того, щоб бути збудованим і був видним на терені триакрового «Українського культурного городу» в м. Клівленд. Там уже стояли погруддя Володимира Великого, Тараса Шевченка й Івана Франка роботи Олександра Архипенка.
На місці Городу-парку, розташованого у глибині панорами й у тіні велетенських дерев, вставили пам’ятник Лесі Українки. Урочистості з відкриття монумента в Клівленді почалися святочним концертом в авдиторії «Лінколн Гайскул» 23 вересня 1961 року. Про цю подію з небувалої нагоди не можна не згадати, бо відбулася вона на честь авторки знаменитої «Лісової пісні».
Програму концерту почали під звуки американського гімну, а відкрила вступним словом Євгенія Дубас, голова окружної ради СУА. Після цього святкову доповідь на тему «Леся Українка в духовому проводі українського народу» виголосила Наталія Голембійовська. У мистецькій частині концерту виступили: чоловічий хор «Дніпро» під орудою Євгена Садовського з піснею «Іван Підкова» Миколи Лисенка на слова Т. Шевченка та «Закувала та сива зозуля» П. Ніщинського. Потім Дарія Голубець продекламувала англійською Contra spem spero Лесі Українки, а Наталія Андрусів проспівала «Горить моє серце» Я. Лопатинського на слова Лесі Українки, «Бабине літо» Д. Січинського на слова С. Чернецького, а також «Киптар» Я. Барнича на слова Д. Николишина. Збірну декламацію «Сім струн» виконали сім дівчат, одягнених у старогрецькі строї: Дарія Дубасівська, Марта Олінкевич, Люба Стецюк, Зоряна Пащин, Марія Сидір, Леся Микита та Марія Головацька. Жіночий хор ім. Тараса Шевченка під дириґентурою Ярослава Барнича проспівав дві пісні — «Соловейковий спів навесні» на слова Лесі Українки та «Сніжок» на слова Марії Підгірянки.
Концерт закінчили українським національним гімном, після чого негайно святочна громада переїхала до недалекого Українського народного дому, де за участі кількох сотень гостей відбулася урочиста вечеря на честь Лесі Українки. Вечерю почали молитвою о. Боднара, а програму вела Надія Дейчаківська. Під час вечері промовляли М. Ставнича, О. Лотоцька та М. Черешньовський, чий виступ викликав спонтанну бурю оплесків зібраних.
Володимир Радзикевич, голова осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Клівленді, також виголосив змістовний привіт, між іншим, сказавши: «Якби Леся Українка була поетесою повнодержавного народу, її чоло вкривав би лавровий вінець світового захоплення, її титанічний хід по верхів’ях людської думки був би предметом широкого подвигу. І як добре, що велика письменниця буде разом з нами!». А закінчив промовляти так: «Там, в «Українському городі культури», від завтра Леся Українка своїми вірлиними крилами роздуватиме серед еміґраційної громади полум’я нового вогню, нового героїзму у змаганнях до великої святої мети, якою є Воля України». Слово про становище Лесі Українки в світовій літературі виголосив славетний поет Євген Маланюк, який з тієї нагоди спеціально приїхав з Нью-Йорку.
Другий день святкувань Дня Лесі Українки, 24 вересня, почався служінням Божественних літургій у всіх церквах Клівленду, на які, крім місцевих вірних, зійшлося багато прибульців із різних місцевостей Америки та Канади. Пополудні, в заповненому масами народу парку-городі здійснилося відкриття пам’ятника, що виріс у майстерні скульптора на горішньому Брукліні в колишньому гаражі, де гуділи двигуни вантажівок. Монумент прикривав білий прозорий матеріал, був оточений прапороносними чотами «Пласту», Спілки української молоді Америки й Об’єднання демократичної української молоді, а неподалік стояли ряди молоді, нараховуючи понад 350 осіб. Урочистість почалася під звуки американського й українського гімнів, виконаних СУМівською оркестрою «Трембіта». Коли лави української молоді тричі грімко вигукнули «Слава» і землю привезену з могили Л. Українки з Києва, складену в керамічну вазу, поклали до кам’яного сховища під пам’ятником, полилися сльози з очей багатьох присутніх, дбайливо одягнених в українські вишивані сорочки.
Церемонію відслонення статуї Лесі Українки здійснила О. Лотоцька під чудесні звуки гімну заокеанських українців «За Тебе, Україно» Станіслава Людкевича на слова Василя Щурата. При цьому, все це відбулося у присутності наймолодшої сестри Лесі Українки, високо достойної Ісидори Косач-Борисової, яка стояла там же біля пам’ятника, з цієї нагоди приїхавши з Нью-Йорку, де вона постійно мешкала. Очі всіх присутніх були скеровані на пам’ятник і на цю 74-річну жінку, на 17 літ молодшу від Лесі, яка обличчям була дуже подібна на свою знамениту сестри, тож була нібито живим втіленням невмирущої Лесі.
Потім К. Мураль офіційно передала скульптуру на високому п’єдесталі під опіку управи міста-власника Городу, створеного 1940-го, у присутності начальника охорони парків Гарі Леше, чий брат Франк Леше був приятелем українців та губернатором штату Огайо, а пізніше сенатором, а також представника управи Городів культури, судді Люїса Петерса. Він, до слова, висловив подяку за вартість цінного дару від українців для м. Клівленд. «Чого не зміг вибороти ваш меч, це здобуває тепер ваша культура», — заявив правник.
Потім настав час, коли делегація учнів української «Рідної школи» поклала вінки з живих квітів біля підніжжя пам’ятника видатної поетеси. З короткими словами присутніх вітали О. Лотоцька, голова Українського народного союзу (УНС) Йосип Лисогір, головний секретар УНС Ярослав Падох, п. Черешньовський та голова місцевого відділу Спілки визволення України Аскольд Ємець. Найгарячішими оплесками вітали зібрані маси творця монументального твору — скромного лемка, якого ця статуя пов’язала з великою поетесою, перетворивши її постать у бронзовий монумент.
Після закінчення церемонії за участі 2,5 тис. осіб, багато з них ще довго не лишали парк, приглядаючись до величного пам’ятника, любувалися ним, вважаючи його за шедевр українського мистецтва, який перевершив усіх, що досі були зведені в Клівленді. Пам’ятник спричинився до популяризації української культури у фабричному місті, а в його парку-городі він увінчався справжнім успіхом та перемогою автора в царині монументальної скульптури. Українська нація отримала від маестро Михайла Черешньовського на вічність дарунок, гідний Лесі Українки.
Як повідомляв «Міст», сталася наруга над могилою Лесі Українки в Києві.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online