Новини для українців всього свту

Monday, May. 16, 2022

НАТО злякалося зіткнення з тими, кого не боїться недооцінена ним Україна

Автор:

|

Березень 17, 2022

|

Рубрика:

НАТО злякалося зіткнення з тими, кого не боїться недооцінена ним Україна

Одразу ж після вторгнення Російської Федерації (РФ) до України журналісти питали представників держав-членів НАТО, чому не проголошують безпольотною зоною небо над країною, яка має статус особливого партнера альянсу. Адже прецеденти — загальновідомі.

Таке вже було
1991 року коаліція, до складу якої входили США, Велика Британія, Франція й інші держави-члени НАТО, проголосила в небі над Іраком північну та південну безпольотні зони для безпеки в цій державі цивільних курдів і шиїтів. Відтак, припинила їхнє знищення з повітря патрулюванням безпольотних зон бойовою авіацією.
На півночі здійснювала його в межах операції Provide Comfort (з 1997 року — Northern Watch). На півдні — в межах операцій Southern Watch (з 2002-го — Southern Focus).
У ході цих операцій американський винищувач F-16 збив у грудні 1992-го в безпольотній зоні іракський МіГ-25. А в січні 1993-го був збитий іракський МіГ-23. Після того, як іракські війська втрутилися у вересні 1996-го в громадянську війну в Курдистані, кордон південної безпольотної зони був піднятий до 33-ї паралелі.
12 квітня 1993-го, через шість днів після початку війни між Югославією та Боснією і Герцеговиною, Рада Безпеки (РБ) Організації Об’єднаних Націй (ООН) заборонила 781-ю резолюцію використання військових літаків у повітряному просторі другої з цих держав. Дотримання заборони доручила контролювати Північноатлантичному альянсу, який розпочав Sky Monitor — операцію з відстеження несанкціонованих польотів у небі Боснії й Герцеговини літаками E-3 Sentry системи АВАКС (дальнього радіолокаційного виявлення та управління) НАТО. Починаючи зі 16 жовтня 1992-го, літаки 11 країн зафіксували до квітня 1993-го більше 500 порушень режиму безпольотної зони.
Тож 18 грудня 1992-го члени НАТО проголосували за забезпечення дотримання режиму безпольотної зони в разі, якщо ООН його запросить. В ООН згадали про це в березні 1993-го, коли сербська авіація розбомбила в Боснії два мусульманські селища.
Це спонукало Раду Безпеки ООН ухвалити 31 березня 1993-го 816-ту резолюцію, яка дозволила НАТО забезпечувати дотримання режиму безпольотної зони. Відтак, альянс розпочав 12 квітня 1993-го нову операцію — Deny Flight. У ході неї пілоти 12 країн-членів НАТО здійснили до 20 грудня 1995-го 100420 вильотів і збили шість винищувачів боснійських сербів, які порушили режим безпольотної зони. А з 20 грудня 1995-го до 20 грудня 1996-го для забезпечення дотримання режиму безпольотної зони над колишніми республіками Югославії тривала миротворча операція Implementation Force, до якої були залучені військовослужбовці 32 країн.
17 березня 2011-го РБ ООН затвердила заборонену для польотів зону над Лівією. Натомість під час війни у Сирії 2016-го США не встановили безпольотну зону над містом Алеппо, остерігаючись «невідворотного зіткнення американської авіації з російською». Відтак, російська й сирійська авіації розбомбили там у т. ч. школи й лікарні. Й убили близько 800 цивільних.

«Не будуть»
Одразу ж після вторгнення російських військ до України журналісти питали посадовців високого ранґу держав-членів НАТО, чому не проголошують безпольотною зоною небо над країною, яка має статус особливого партнера альянсу. Адже військовий експерт Сергій Грабський пояснив: «Закриття неба — це заборона перельоту будь-якого повітряного об’єкта над певною територією, зокрема, й ракет. Повноцінно зробити небо над Україною безпольотним можуть тільки НАТО або США. Для цього доведеться використовувати території країн-сусідів України — Польщі, Угорщини, Словаччини чи Румунії. Там мають розмістити зокрема засоби протиповітряної оборони (ППО), стартові позиції для ракет, радіолокаційні станції, аеродроми для винищувачів-перехоплювачів».
Але Джеймс Гіпі, заступник міністра оборони Великої Британії, одразу ж після вторгнення РФ в Україну 24 лютого, заявив, що «аґресію не зупинити купою літаків НАТО над Україною, які будуть втягнуті у повітряний бій, унаслідок чого будуть збиті». А Джон Кірбі, речник міністерства оборони США, відповів 25 лютого на запитання «Чому НАТО не погоджується оголосили «безпольотну зону» так: «Президент Байден чітко заявив, що американські війська не будуть воювати в Україні».
Наступного дня американські конґресмени Джеррі Коннолі та Майк Тернер закликали таки позбавити Росію доступу до повітряного простору над Україною. Але Джен Псакі, речниця Білого дому, пояснила 1 березня: «Для створення забороненої для польотів зони потрібне розгортання збройних сил США для забезпечення її дотримання, що буде потенційно прямим конфліктом і потенційною війною з Росією».
Попри це, близько 74 % опитаних 3 і 4 березня інформаційною аґенцією Reuters американців погодилися, що «США мають співпрацювати з НАТО в питанні запровадження безпольотної зони для захисту України від російських авіаударів». А Філіп Брід лав, колишній командувач Збройних сил НАТО в Європі, та Курт Волкер, колишній представник Державного департаменту по України, закликали в опублікованій 4 березня в Center for European Policy Analysis статті: «Потрібно створити безпольотну зону задля захисту цивільного населення від ударів із повітря. Ця зона має закривати Київ і захід України, але не поширюватися далі на схід, надто близько до кордонів з РФ. Безпольотна зона потребуватиме чіткої комунікації про те, що це робиться винятково з гуманітарними цілями і що літаки чи безпілотники США та НАТО не будуть залучатися проти російських сил, крім самозахисту в разі атаки. Так само, вони не чіпатимуть російські літаки, якщо ті залишатимуться поза встановленою зоною. Керівництво повітряних сил РФ буде розуміти ці лінії».

Відтягують неминуче?
Але Єнс Столтенберґ, генеральний секретар НАТО, 4 березня заявив: «Єдиний спосіб забезпечити безпольотну зону — відправити винищувачі НАТО у повітряний простір України та забезпечувати безпольотну зону, збиваючи російські літаки. Якби ми це зробили, це могло б вилитися у повномасштабну війну в Європі, в яку будуть втягнуті ще більше країн».
Натомість Євген Магда, директор Інституту світової політики, зауважив, що це «дивна позиція для об’єднання 30 країн, яке є найпотужнішим у світі у військовому плані». І не лише він вважає, що РФ має більше підстав боятися НАТО, а не навпаки.
Володимир Зеленський наголосив: «Країни НАТО самі створили наратив, що начебто закрите небо над Україною спровокує пряму аґресію Росії проти НАТО. Це самогіпноз тих, хто слабкий, невпевнений внутрішньо, хоча може володіти зброєю у рази сильнішою, ніж є у нас».
А Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, застеріг 4 березня в звернення до країн НАТО: «Можете скільки завгодно розмірковувати над тим, як би уникнути прямого зіткнення з Росією, але якщо зараз не допоможете нам її зупинити, то пряме зіткнення буде неминучим і ви станете наступними».
5 березня президент РФ погрожував: «Чуємо, що треба зробити безпольотну зону над територією України. Зробити це на території України неможливо. Можна лише з території якихось сусідніх держави. Але будь-які рухи у цьому напрямку будуть розглядатися нами як участь у збройному конфлікті тією стороною, з якої будуть створюватися загрози для наших військовослужбовців. Ми в ту ж секунду вважатимемо їх учасниками конфлікту».
Але Федір Веніславський, народний депутат України, слушно зауважив: «Коли Росія розв’язала аґресивну війну проти Грузії, президент США ввів ракетний есмінець в Чорне море й сам факт можливості застосування «томагавків» проти російських окупаційних військ у Грузії зупинили путінські танки за 40 км до Тбілісі. Не треба боятися. Путін може лише погрожувати, та він сам панічно боїться. У США, в інших країн Заходу є надзвичайно потужні засоби протиракетної оборони. Якщо це все узгодити, то зрозуміло, що Путін не наважиться відкрити «скриньку Пандори», адже ракети, які запустить він, далі території Росії не полетять».
8 березня 27 представників політичної еліти США закликали свого президента забезпечити хоча б обмежену безпольотну зону над Україною для захисту гуманітарних коридорів. А Бен Годжес, екскомандувач армії США в Європі, наполягав: «США повинні стати твердішими щодо безпольотної зони — знайти спосіб залучити авіацію й отримати більше протиповітряної оборони, щоб збивати російські безпілотники й літаки».
Своєю чергою, Кріс Деверелл, екскомандувач британських збройних сил, який раніше виступав проти оголошення безпольотної зони над Україною, 8 березня заявив, що почав змінювати думку. «Путін явно налаштований іти далі й уже постає питання, доведеться НАТО воювати з ним зараз, чи згодом», — пояснив він.
Як повідомляв «Міст», масові заклики діаспори можуть спонукати Захід закрити небо над Україною.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply