Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 18, 2021

Львівська поліція — одна з найдавніших у світі

Автор:

|

Жовтень 29, 2015

|

Рубрика:

Львівська поліція — одна з найдавніших у світі
Кінна поліція у Львові, 1906 р.

Кінна поліція у Львові, 1906 р.

Львівська поліція у сучасному розумінні виникла 27 листопада 1785 року, коли цісарським декретом було призначено її першого директора — Даніеля Ґаламу фон Ґітхін. Цим же декретом встановлювався особовий склад поліції — з власне директора, діловода, писаря і чотирьох дільничних наглядачів.
Таким чином, львівська поліція є однією з найстаріших поліцій світу. Наприклад, славнозвісна паризька Сюрте почала діяти 1810-го, а всесвітньо відомий Скотленд-Ярд — щойно 1829-го. Та й очолювати ці служби не дворяни, як у Львові, а колишні кримінальні злочинці.
До впровадження поліції порядок у Львові підтримувала міська сторожа з 15 осіб, котрих називали ціпаками. Ними керував начальник міської сторожі, або нічний бургомістр. У нього були ключі від міських брам і хвірток. Начальника міської сторожі призначав магістрат, і лише перед магістратом ціпаки та нічній бургомістр несли відповідальність за свої дії. З призначенням директора львівської поліції міську сторожу було скасовано, а озброєння — окуті залізом ціпи, здали до музею.
Таким чином австрійська влада ліквідувала одну з найважливіших ланок міського самоврядування — право самостійно призначати правоохоронців. Але були у такій реорганізації переваги. Часто міські райці використовували ціпаків у власних цілях. Були приклади самодурства і з боку самих ціпаків. Крім того, міська сторожа діяла винятково у межах міста та приміських сіл, які належали Львову. Таким чином, злочинці або аферисти з інших міст могли спокійно продовжувати свою діяльність у Львові, бо міська сторожа нічого не знала про їхні «подвиги». Інакше стало, коли централізована поліційна мережа охопила всю Австро-Угорщину. Циркуляри з описами злочинців (так звані гончі листи) одночасно надходили до всіх дирекцій поліції.
Поліційна структура швидко розросталася. З’явилися комісари поліції, дільничні наглядачі. Військова поліційна сторожа складалася з 70 осіб. Як і раніше, всіх поліційних чиновників, аж до найдрібнішого, особисто призначав імператор.
Загалом львівська поліція свою роботу виконувала справно. Коли архикнязь Франц-Карл відвідував Львів, у місті не сталося жодної крадіжки. Тоді директор поліції розпорядився замкнути у в’язниці всіх крадіїв. Коли придворні доповіли про це архикнязю, той відказав задоволено: «Як просто запобігти крадіжкам, коли знаєш злодіїв настільки, щоб не оминути жодного!»
Утім, бували й інші випадки. Якось злоязика графиня Косаковська з Потоцьких зауважила мало не самому цісарю, що дарма у Відні зберігають ґрати на вікнах будинків. Мовляв, віденцям немає сенсу боятися злодіїв, бо вони всі злодії поїхали до Львова — керувати містом, у т. ч. й поліцією.
Шкода, що жоден із директорів львівської поліції не залишив після себе спогадів. Через це й знаємо про них небагато. Мабуть, найколоритнішим із них був Леопольд Захер-Мазох, батько уславленого літератора. Мазох-старший намагався показати себе як світську й обдаровану людину. Тривалий час він очолював Галицьке музичне товариство, захоплювався ентомологією. Подейкують, що колекція комах, спійманих Захер-Мазохом, дотепер ховється у фондах Львівського природознавчого музею. Сприяв Мазох-старший і українцям. Можливо, не з великої любові, а за принципом «поділяй і владарюй». Адже поляки у тогочасному Львові явно домінували.
Утім панові директору виразно не пощастило. Позаяк до функцій поліції належав і політичний нагляд, то він левову частку своєї енергії віддав саме йому. Але занехаяв суто кримінальний аспект своєї діяльності. Відтак під час революції 1848-го мусів утекти зі Львова разом із родиною. З цієї причини у творчості Мазоха-молодшого, який покинув Львів ще дитиною, це місто займає вельми скромне місце.
Після втечі Мазоха львівські повстанці повернули магістратові його права у формуванні поліційних органів. Муніципальна сторожа діяла у складі 102 осіб. В основному, це були ті самі службовці поліції, що й до революції. Після придушення революції 1848 року поліція Львова повернулася до попереднього стану.
Не змінилося становище й особовий склад львівської поліції також під час наполеонівських війн, коли місто зайняли війська Юзефа Понятовського, а згодом, на короткий час, російські війська. Не виключено, що тоді з’явилося суто львівське слово «мєнт», у перекладі з ідиш — солдат, озброєна людина. Але не можемо стверджувати цього напевне, бо вперше у друкованому вигляді воно з’явилося щойно в «Тюремних сонетах» Івана Франка.
З розростанням Львова розширюється і район дій поліції, а з появою залізничних вокзалів відділи поліції з’являються і там. Вдосконалюються й методи роботи. 1902-го було організовано антропометричне бюро, а 1904-го — дактилоскопії.
У середині XIX ст. остаточно розпалися патріархальні стосунки, успадковані від феодальних часів. Стрімкий ріст міст зумовив не менш стрімкий ріст злочинності. Поліційні служби, чиновники яких звикли покладатися на зорову пам’ять і професійну інтуїцію, почали все частіше помилятися при розпізнаванні злочинців. Адже рецидивіст, котрий повторно потрапив до поліції, міг назватися іншим іменем. Посвідчень особи тоді ще не було, а знайти потрібну картку в поліційній картотеці було майже неможливо через її несистематизованість. Поліційний світ врятував від хаосу Альфонс Бертільйон, скромний помічник діловода паризької поліції. Його викладки були нескладними. Згідно з відомим уже тоді законом Кетлє, ймовірність збігу зросту різних людей становить 1:4. Але якщо цей показник доповнити, наприклад, довжиною тулуба, то ймовірність збігу зменшиться до 1:16. Якщо ж узяти 14 вимірів (обсяг голови, довжина плеча, стопи тощо), то ймовірність збігу зменшиться до одного шансу на 300 млн, тобто стане практично нульовою. Цей метод давав змогу точно ідентифікувати особу та систематизувати поліційні картотеки. 1890 року його метод приймає на озброєння поліція США, 1894-го — Англії, 1896-го — Німеччини, 1898-го — Австрії. І лише 1902 року антропометричне бюро відкривається у Львові.
Слід віддати належне здоровому консерватизму львівських чиновників. Адже з поширенням методу Бертільйона почали справджуватися побоювання його опонентів. Ця система вимагає високої точності вимірювань. Поки вимірювання проводив сам автор і його вишколені помічники, все йшло добре. Але при масовому застосуванні «бертільйон» почав давати збої. Зате коли «права громадянства» завоював набагато простіший і точніший метод ідентифікації — за відбитками пальців, розроблений Френсісом Гальтоном, львівська поліція виявила схвальну оперативність і запровадила його вже через два роки після Англії — батьківщини цієї методики. У США дактилоскопію ввели щойно 1911-го, а у Франції — 1914-го.
1902 року у Львові також було запроваджено кінну поліцію, яка складалася з 30 кінних поліцаїв і 49 коней. Перший поліційний пес Принц з’явився у Львові щойно 1919-го. Його поява викликала серед злочинців паніку, а серед газетярів — сенсацію.
Ось і весь короткий виклад довгої історії львівської поліції — вічно не любленої, але завжди необхідної.

Юрій Охріменко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply