Село Павлокома розташоване в близькому сусідстві до міста Дунова. Воно лежить в долині Сяну, на правому його березі, за 40 км на захід від Перемишля. Напередодні Другої світової війни в Павлокомі жили 1 190 українців і 170 поляків (із них — 100 колоністів і десяток євреїв). У селі була мурована парафіяльна греко-католицька церква Пресвятої Богородиці. 2 березня 1945 року до села вдерся відділ польської Армії Крайової під орудою поручника Юзефа Бісса. З ними були бандити з навколишніх польських сіл. Вони замордували 366 українців, в т. ч. жінок і немовлят, а також пароха Володимира Лемця.
За цей кривавий злочин тодішня польська комуністична влада засудила Бісса лише до трьох років ув’язнення. В комуністичні часи цей злочин замовчували і щойно після падіння комунізму спорудили символічну могилу на місці загибелі мучеників і кожного березня там відбуваються велелюдні моління.
13 травня 2006-го президенти Польщі Лєх Качиньський та України Віктор Ющенко пам’ятник жертвам злочину відкрили офіційно. Цікаво, що Ярослав Качиньський, рідний брат тодішнього польського президента, котрий трагічно загинув у Росії, зараз заплющує очі на масові руйнування надмогильних українських пам’ятників у Польщі.
2017 року, коли масово зносили пам’ятники воїнам УПА у Польщі, Україна у відповідь скасувала всі дозволи польському Інституту національної пам’яті проводити пошукові й ексгумаційні роботи в Україні. Це стало каменем спотикання у вирішенні питань щодо спільного історичного минулого обох держав. Олег Синютка, тодішній голова Львівської обласної державної адміністрації, звернувся до поляків: «Відновіть наші зруйновані пам’ятники і могили на тих місцях, де сьогодні є пам’ять про Україну, тому що це символи національної пам’яті, не плюндруйте їх. Мертві сорому не знають, але так само не знають ворожнечі. Хай спочивають для нас живих і ненароджених на вічні віки, хай символізують національну приналежність і культуру оточення. Відновіть наші могили і ми будемо вам завжди дякувати за зруйновані вандалами понад 14 українських пам’ятників і місць поховань».
Вражаюча трагедія сталася і в с. Сагринь, в якому злочинці убили до 850 жителів, в т. ч. 150 дітей. Президент України Порошенко, котрий побував на пам’ятних заходах 8 липня 2018 року, заявив: «Події на Холмщині, як і низка інших трагічних конфліктів між українцями і поляками в часи Другої світової війни, вимагають ретельних історичних досліджень. І ці дослідження мають здійснювати спільно українські та польські історики та науковці для встановлення справжньої історичної правди про причини, перебіг і наслідки конфлікту, якою б гіркою вона не була б правда для кожної із сторін. Але чесний діалог гоїть рани». На жаль, теперішня панівна в Польщі партія «Право і справедливість» надає перевагу тенденційним однобічним звинуваченням, а не пошуку істини.
Про те, на яких засадах має ґрунтуватися діалог Польщі з Україною, не раз заявляли поляки Єжи Ґєдройць та Яцек Куронь, а також українці Богдан Осадчук, Мирослав Маринович і Ярослав Грицак. Вони вважають, що треба розробити спільну програму нормалізації партнерських взаємин між народами, дотримуючись давнього принципу: «За вашу і нашу свободу». Потрібно працювати на розбудову нової України і нової Польщі, змінюючи ментальність наших народів, але робити це чесно та взаємно. Якщо ми не зробимо цього, це зробить за нас Москва.

Ярослав Стех