Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 22, 2021

Гамір навколо Шухевича: українці ніколи есесівцями не були

Автор:

|

Квітень 01, 2021

|

Рубрика:

Гамір навколо Шухевича: українці ніколи есесівцями не були
Роман Шухевич

В Ізраїлі й Польщі засудили в Україні те, що не вважають ганьбою своїх співвітчизників.

Посол-пропаґандист
Посол Ізраїлю в Києві Джоель Ліонн зухвало написав 9 березня у Twitter: «Засуджуємо рішення Тернопільської міської ради присвоїти міському стадіону ім’я сумнозвісного гауптмана SS Schutzmannschaft 201 Романа Шухевича й вимагаємо негайного скасування цього рішення».
При цьому дипломат поширив давно вже спростовані об’єктивними істориками абсурдні міфи пропаґандистів-українофобів. По-перше, абсурдно присвоїв українцю німецьке армійське офіцерське звання «гауптман». Натомість історик Іван Патриляк пояснив: «Гауптман — німецький еквівалент слова «сотник». Німцям же треба було якось називати Шухевича — от і використовували це слово. Але це не означає, що Шухевич мав формальне звання в німецькій армії. Щоб пересвідчитись у цьому, знайдіть будь-яку його фотографію з тих часів і придивіться до погонів. Вони «чисті», там нічого немає. Тому ті, хто називає Шухевича гауптманом, нехай покажуть його фотографію з погонами гауптмана».
І справді, на оприлюдненому послом Ізраїлю в Twitter фото у Шухевича погонів немає. По-друге, дипломат «приклеїв» до Schutzmannschaft 201 абревіатуру «SS». Але серед есесівців не було жодного «гауптмана» (бо це армійське, а не есесівське звання!) та «неарійця».
Історик Андрій Боляновський з’ясував у німецьких архівах, що Schutzmannschaft 201 (Schutz у перекладі з німецької — захист, а мannschaft — команда) був не німецькою охоронною командою, а українською, яка лише оперативно підпорядковувалася своєму ситуативному тоді союзнику — 62-му охоронному полку 201-ї охоронної дивізії 3-ї німецької танкової армії. Аналогічно 1-ша Польська армія, сформована на теренах СРСР, не була радянською, а лише оперативно підпорядковувалася Червоній. А озброєний британцями 2-й польський корпус генерала Владислава Андерса також лише оперативно підпорядковувався їм.
Д-р Боляновський також встановив у німецьких архівах: «Критичне сприйняття вояками батальйонів «Шума» факту їхнього підпорядкованості поліції порядку та зростання серед них прихованого невдоволення цим спонукало німецькі інстанції не залучати їх до виконання поліційних завдань. З початку створення охоронні батальйони виконували тільки вартові функції на воєнних об’єктах другорядного значення».
А коли підпорядкована Головному оперативному управлінню СС поліція порядку вирішила перепідпорядкувати собі 201-шу охоронну команду, то цей підрозділ, за даними д-ра Боляновського, «відмовився від продовження контракту і переходу в пряме підпорядкування поліції порядку». Тому був розформований.

Паралель
Андрій Іллєнко, заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода», котрий здобув на філософському факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка фах «політологія», відреагував на заяву Ліонна паралеллю з Менахемом Бегіном, героєм Ізраїлю: «Лідер бойової організації «Іргун». З точки зору британської адміністрації Палестини — особливо небезпечний злочинець, керівник жорсткої терористичної організації, яка організувала десятки терактів. Навіть підірвала готель. Вбивали солдат британської армії під час Другої світової війни, в той час, коли ця армія воювала з гітлерівською Німеччиною».
«Свободівець» констатував: «Така складна біографія пояснюється просто — Менахем Бегін мав єдину мету в житті — створення незалежного Ізраїлю. І боровся за здійснення цієї мети усіма можливими методами. Боротьба виявилась успішною, і Бегін став прем’єр-міністром Ізраїлю. Навіть отримав Нобелівську премію миру».
Відтак, п. Іллєнко провів паралель: «Шухевич також боровся проти усіх окупантів України усіма можливими методами. Він теж мав головну мету свого життя — створення незалежної України. Окупанти й їхні нащадки досі вважають його «терористом». Шухевич загинув у бою з окупантами. Йому не вдалося дожити до здійснення своєї мрії — постання української держави. Якби склалося по-іншому, Шухевич цілком міг стати прем’єром незалежної України».
«Але так само, як давно є шосе Менахема Бегіна в Тель-Авіві, є і проспект Романа Шухевича в Києві. І стадіон у Тернополі віднедавна. Бо є незалежна Україна, за яку боровся і за яку загинув Шухевич. І є право кожного народу шанувати своїх героїв», — підсумував він.

Дезінформація шовіністів
Натомість Інститут національної пам’яті (ІНП) Польщі заявив 11 березня, що «протестує проти назви стадіону в Тернополі на честь Романа Шухевича, який під час Другої світової війни був офіцером німецьких поліційних батальйонів, таких як «Нахтігаль», а потім командиром УПА, відповідальним за геноцид польського цивільного населення на Волині та Східній Малопольщі». Але, називаючи «Східною Малопольщею» західні українські землі, в ІНП засвідчили таким чином свій шовінізм.
А оголошуючи «Нахтігаль» нібито «німецьким» і «поліційним» батальйоном, ІНП спотворила історію. По-перше, «Спеціальна група «Нахтігаль» (у перекладі з німецької — «Соловейко»), яку, з огляду на кількість її вояків, неофіційно називають батальйоном, до складу німецької армії не входила. Бо мала, як з’ясував д-р Боляновський, статус national-ukrainishe freikorps — «національно-українського добровольчого корпусу».
Дослідник-єврей Сергій Вейгман зауважив: «Солдатам та офіцерам «Нахтігалю», попри протести німецького керівництва, вдалося витребувати собі право на присягу… українському народові».
Стосовно ж приписаної польським ІНП Шухевичу «відповідальності за геноцид польського цивільного населення» український історик Володимир Трофимович писав: «Криваві погроми українського та польського населення були на совісті різних сил, зокрема, гітлерівського репресивного апарату, повністю підпорядкованої йому української і польської допоміжної поліції, польських і радянських партизанських загонів, польської міліції на визволених західноукраїнських землях і в Закерзонні, диверсійно-розвідувальних загонів, які часто маскувалися під частини УПА, або польських партизанів, винищувальних батальйонів НКВС та інших сил».
А Геннадій Бурнашов, письменник із Івано-Франківська, котрий народився в російському Іртишську, наголосив: «Ані на Нюрнберзькому процесі, ані в звіті Надзвичайної державної комісії про злочини гітлерівців у Львові не зафіксували фактів масового знищення людей батальйоном «Нахтігаль», а тим паче — вояками УПА, котрі боролися на два фронти — і проти німців, і згодом проти сталінських «орлів», які прийшли на зміну гітлерівським».

У чому проблема?
Андрій Іллєнко відреагував на заяву ІНП так: «Український інститут національної пам’яті ж не обурюється, що в Польщі вшановують Юзефа Пілсудського? А давайте трохи про нього згадаємо. Пілсудський був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (таємної поліції Росії), школа «масово готувала вбивць і грабіжників». Пілсудський керував бойовими групами, які вчиняли терористичні акти проти окупаційної влади».
«Свободівець» провів ще одну паралель: «Під час Першої світової війни Пілсудський воював на чолі польської бригади на боці Німеччини й Австро-Угорщини. Тобто з точки зору Російської імперії й її союзників з Антанти був «колаборантом» і «зрадником», адже Пілсудський був народжений у окупованій Варшаві та був підданим Російської імперії. Шухевич так само грав на протиріччях імперіалістичних держав і використовував їхні конфлікти заради створення української держави. Так само воював з окупантами і так само був оголошений ними «зрадником».
Не забув політик і сприяння поляків німцям: «1934 року завдяки Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним із перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почуватися на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Гітлер особисто був присутнім на панахиді за Пілсудським 1935-го. Нагадаю, що керівництво ОУН на чолі з Бандерою майже всю війну просиділо в німецькому концтаборі, а бандерівці під німецькою окупацією були оголошені поза законом. То в чому проблема з Шухевичем?».
Раніше «Міст» розповідав про ламання списів за стадіон Шухевича.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply