Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 18, 2021

День пам’яті жертв Бабиного Яру

Автор:

|

Вересень 22, 2021

|

Рубрика:

День пам’яті жертв Бабиного Яру
Бабин Яр

В урочищі на околиці Києва вбивали в тому числі й українців.

33 771 смерть за два дні
19 вересня 1941 року в Київ, зокрема, увійшли 45-й і 303-й батальйони поліційного полку групи армій «Південь» і зондеркоманда «4а» есесівської айнзатцгрупи «Ц». 27-го ці кати-професіонали розстріляли в урочищі Бабин Яр на околиці Києва 752 пацієнтів психіатричної лікарні.
Того ж дня на будинках, парканах і стовпах столиці України з’явилися листівки з наказом без підпису: «Всі жиди міста Києва та його околиць мають з’явитися в понеділок 29 вересня 1941 року на 8 годину ранку на ріг Мельниківської та Доктерівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну та ін. Хто з жидів не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені жидами квартири й привласнить собі речі, буде розстріляний».
2 жовтня айнзацгрупа «Ц» доповіла в Берлін, що зондеркоманда «4-а», підсилена 45-м і 303-м батальйонами поліційного полку, розстріляла впродовж двох днів у Києві 33 771 єврея. Але багато хто з них взяли зі собою своїх дітей від змішаних шлюбів. А з трьома єврейськими дітьми добровільно йшла на страту няня-українка Надія.
Загалом нацисти розстріляли у 1941-1943 рр. у Бабиному Яру та закопали там убитих на вулицях Києва понад 100 тис. представників багатьох націй. Зокрема, 1, 2, 8 та 11 жовтня окупанти — тих євреїв, які не пішли 29 вересня до Бабиного Яру. А також українців і росіян, які їх переховували.
Але євреї були приречені на смерть не лише нацистами, а й більшовиками, які замовчували після війни траґедію в Бабиному Яру. Бо навіть після того, як есесівці розстріляли в серпні в Білій Церкві кількасот євреїв, а 11 вересня в Кам’янці-Подільському — 23,6 тис., не евакуювали їх із Києва, сподіваючись, що злочини гітлерівців спонукатимуть окупованих ними боротися проти них.

Провокація перша
Гітлерівці розстрілами ще й заклали міну — залучили до оточення Бабиного Яру та вулиць, які вели до нього, не лише німецький поліційний полк, а й відділів українського добровольчого Буковинського куреня. Тож російські пропаґандисти в т. ч. його вояків звинувачують у розстрілах у Бабиному Яру.
Але в жодному з десятків документальних досліджень про Другу світову, виданих на Заході, в т. ч. «Енциклопедії Голокосту», згадки про участь українців у розстрілах у Києві немає. У звіті айнзацгрупи «Ц» від 12 жовтня 1941-го чітко сказано: «Крім спеціальної акції в Києві у вересні, коли в ній брали участь два підрозділи поліційного полку «Південь», усі інші страти виконувалися цією зондеркомандою без залучення помічників».
А два підрозділи поліційного полку «Південь» входили до складу його 45-го батальйону, сформованого винятково з німців. На цьому наполягає дослідник Ричард Брейтман у книзі «Офіційні секрети. Що планували нацисти, що знали англійці й американці».
Своєю чергою, в київському часописі «Дзеркало тижня» цитували 22 вересня 2001 року з’ясоване істориком Михайлом Ковалем: «Є. Бородянська-Книш із маленькою дитиною, які врятувалися від загибелі в Бабиному Яру, своїм чудесним порятунком були зобов’язані простим і добрим українським жінкам — Ф. Шелест, Є. Литошенко, Ф. Плюйко, Шкуропадській, які передавали її з рук у руки. Кожна знала: досить доносу сусідів — і пощади не буде. 1991 року чоловік, який назвався В. Альперіним, у газеті «Відродження» розповів, як його, п’ятирічного хлопчика, разом із матір’ю та бабусею вивів майже з-під кулемета за межі Бабиного Яру український поліцай «із сумними очима», який назвався «паном Ґордоном». Ба більше того, наступного дня надав їм довідку, яка засвідчувала, що це українська родина, і навіть допоміг отримати ордер на поселення в іншій квартирі, позаяк у колишній жити було небезпечно. Ця історія здавалася майже неймовірною, з огляду на роль поліцаїв в акції Бабиного Яру. І все ж… «пан Ґордон» — особистість реальна. Автору цієї статті вдалося з’ясувати долю цієї людини. Під псевдонімом Ґордон виступав активний учасник національно-визвольного руху Роман Беда, родом зі Львова. З 1929 року він — член Української військової організації. Схоплений поліцією під час однієї з акцій, засуджений польським судом до страти, заміненої на 15-річне тюремне ув’язнення. Звільнений із в’язниці після початку Другої світової війни, у складі активістів Організації українських націоналістів (ОУН) опинився в Києві й обійняв посаду заступника начальника новоствореної української поліції міста. А далі… фатальний виток долі. Заарештований Гестапо разом із групою українських націоналістів, у грудні 1941 року розстріляний у… тому самому Бабиному Яру».
Відомі імена семи євреїв, які наважилися прорватися крізь нещільний, як виявилося, заслін із вояків Буковинського куреня навколо Бабиного Яру. А також 140 євреїв, які врятувалися під час німецької окупації столиці України з допомогою киян, котрі теж ризикували при цьому власним життям.
Щодо київських двірників і кербудів, які навпаки — видавали євреїв гестапівцям, то полювати на людей їх видресирували в 1930-х роках ще чекісти. На жаль, негідники є в кожній із націй. Приміром, відчайдушне повстання проти нацистів у Варшавському ґетто почалося з вбивств поліцаїв-євреїв, які знущалися над своїми в надії заслужити собі в гітлерівців порятунок.

Провокація друга
Масові вбивства тривали в Бабиному Яру впродовж усієї німецької окупації Києва. Щовівторка та щоп’ятниці там розстрілювали підпільників з ОУН, зокрема, поетесу Олену Телігу, партійних і радянських активістів, підпільників, військовополонених, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, душевнохворих із київської психіатричної лікарні, заручників, п’ять циганських таборів у повному складі.
За даними дослідника Т. Ковальського, в Бабиному Яру розстріляли до 1,6 тис. українських націоналістів. Та й під час етноциду українців у 1932-1933 рр. там закопували селян, які вмирали на вулицях Києва від голоду, марно випрошуючи скибку хліба.
А з 1942-го сюди звозили трупи киян різних національностей, отруєних у автомобілях-«душогубках». Коли окупанти зрозуміли, що доведеться втікати з Києва, то веліли військовополоненим спалити останки людей, закопаних у Бабиному Яру, й попіл жертв нацизму перемішався та вкрив усю навколишню місцевість, яка стала велетенською інтернаціональною братською могилою.
Проголосивши свою націю «вищою» за інші, німецькі нацисти зрівняли інші етноси в траґедії Бабиного Яру, яку через 70 років прагнуть монополізувати окремі представники також одного народу — єврейського. Бо запропонували створити посеред інтернаціональної братської могили єврейський общинний культурний центр «Спадщина».
Адже американсько-єврейська організація «Джойнт» передбачила 10 млн USD саме на культурний центр. У конкурсі пострадянських міст на спорудження трьох таких центрів Київ удостоївся честі стати одним із них тому, що в Бабиному Ярі гинули євреї.
Вочевидь, аби збільшити його шанси на «перемогу» в конкурсі, засоби масової інформації почали стверджувати, що в Бабиному Яру спалили прах 200 тис. страчених нацистами євреїв.
Але, за даними авторитетної «Енциклопедії Голокосту», в 1941-1942 рр. у Києві загинули 39-40 тис. євреїв. А за даними шеститомної «Книги пам’яті України», за всю Другу світову на її фронтах та під час окупації Києва загинули до 120 тис. його жителів.
Та навіть якби 99 % жертв Бабиного Яру були євреями, намір виокремити їх від решти жертв виглядає як провокація антисемітизму, покликана привернути до єврейських організацій не стільки моральну увагу, скільки матеріальну. Сумнівні «пожежі» російського культурного центру у Львові свідчать, що навіть тоді, коли киянам вистачить терпіння не реагувати на цю провокацію, «жертви» все одно будуть.
До честі більшості євреїв, проти цієї провокації протестували в т. ч. головні рабини Києва та Львова та представники понад 20 єврейських організацій України та інших країн. Відтак, провокацію реалізувати не вдалося.
Як повідомляв «Міст», СКУ готовий інвестувати в проєкт Бабиного Яру понад 20 млн.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online