Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 19, 2022

Чим відрізняється Російська імперія від інших?

Автор:

|

Листопад 29, 2021

|

Рубрика:

Чим відрізняється Російська імперія від інших?
Іван Грозний

Імперія — «Історична форма державного утворення, що має у своєму складі силоміць приєднані інші народи та території» («Вікіпедія»). Саме тут звертаємо увагу на слово «силоміць», після якого мало б слідувати не лагідне «приєднанні», а загарбані, зґвалтовані. Це особливо важливо, коли мова йде про 300-річну імперську Росію, «велич» якої хоче відновити кремлівський недоімператор Путін. Несумісна з історичним розвитком Російської імперії путінська пропаґанда вдається до суцільної брехні, коли заперечує право українцям на самостійність.
Брехливе та безпідставне твердження про один російський народ, нехтуючи українців, невизнання мови, яку не розуміють у Московії, яка стає «каменем спотикання» навіть для яничар, батькам яких російські імператори наказували «недопускать, воспретить», коли йшлося про писане та мовлене українське слово.
Отже, три слова: «історично так склалося», які можна щодня почути, коли справа йде про деокупацію, декомунізацію, дерусифікацію, деколонізацію, зокрема, коли йдеться про відновлення історичної справедливости стосовно усього українського, є нічим іншим, як замовчуванням історичної правди: не «історично так склалося», а такою була імперська політика царської і комуністичної імперій, такою є й сучасна путінська недоімперія!
Дуже актуальною та вчасною стала поява в «Радіо Свобода» (8.11.21) статті проф. Петра Кралюка «Русифікація проти українізації. Україна у 1920-1930-х роках». Її значення зростає, позаяк «зелена» більшість у Верховній Раді України (ВРУ) та проросійська «Опозиційна платформа — За життя» щодня порушує закон про статус державної української та, де тільки може, демонструє, що вона може безкарно порушувати закони, ухвалені попередніми скликаннями ВРУ.
Сам президент Зеленський також відмовляється від виконання обов’язків, коли, замість виконати петицію до президента 26 452 підписантів (суть звернення: Повна заборона концертної діяльності артистів із країни-аґресорки Росії до повернення Криму в склад України та відновлення контролю Україною над своїми східними кордонами), з’явилася «Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/123500-еп «Повна заборона концертної…», оприлюднена на вебсайті Офіційного інтернетпредставництва Президента України. Після довгих роздумів, глава держави «зіпхнув» відповідь на Кабінет Міністрів, Службу безпеки та Раду національної оброни й безпеки України. А тим часом українцям-патріотам погрожують не лише прихильники російських нацистів у вигляді озброєного «опозиційного» депутата Ківи, але й убивством за мову.
Варто зазначити, що досі не було випадку в Україні, щоб будь-хто з «небезпечних націоналістів» убив хоч одного українофоба, а за українську карали і за імперської царської, і за комуністичної Росії. На жаль, переслідування й убивства за українську мову не припинилися не лише у 1930-х рр. у так званій УССР, але й за відновленої української держави! На жаль, українські засоби масової інформації дуже скупо (переважно — промовчавши) відреагували на повідомлення кирилівського бізнесмена Балабатька про те, що його 26-річного сина Миколу «вбили за мову»! І це відбувається на 31-му році відновленої української державности.
Отже, не «історично так склалося», а «історично» програмувалося московською імперською ідеологією. Оскільки московитам не подобалася власна історію, вони стали красти історію загарбаних князівств і територій, жертвами яких стали спершу сусідські князівства, а згодом і княжа Русь-Україна. Українська історикиня Н. Полонська-Василенко стверджувала: «На території, віддаленій від центру держави українців, Київської Русі, на базі не те, що неукраїнського, а й навіть неслов’янського народу у XII ст. було закладено підвалини державної організації, що поволі почала перебирати на себе не лише керівну роль в історії України, а й претендувати на її історичну спадщину та навіть на ім’я Русь, хоча жодних прав не мала ні на ту спадщину, ні на ім’я Русь». Про предків сьогоднішніх росіян (великоросів) писав російський історик Василь Ключевський: «Перші удільні князівства, на які, починаючи з XII ст., розпалася Київська Русь, також не були етнічно однорідними. На північному сході Руси в результаті підкорення фінських племен тоді формувалася нова етнічна група, яку у XIX ст. іменували великоросами» (зазначимо, що термін великороси штучно запровадили аж у ХІХ ст.).
Історія нам дає підстави сказати, що московські царі розбудовували свою імперію цілковито на іншій основі, ніж це робили, скажімо, європейські — Британська, чи Австро-Угорська імперії. Якщо прирівняти розширення європейських імперій із поширенням Московської, то відразу в вічі впадає стан їхнього цивілізаційного розвитку й їхнє ставлення до захоплених країн і територій — вони могли запропонувати якісь цивілізаційні досягнення — письмо, культуру, техніку, які вважалися вищими, ніж ті, які, скажімо, мали завойовані народи, країни. Московія ж, яка перебувала в тотальній залежності від імперії Чингізхана, часто перебувала на нижчому цивілізаційному та культурному розвитку, ніж її сусіди, на яких вона нападала. Жорстоке знищення середньовічної Новгородської республіки 1570 року, яке за своєю брутальністю не має аналогів в історії, коли живцем людей обливали запальною сумішшю, а потім підпалювали та ще живими кидали у річку, а сам цар особисто брав участь у злочинах, є найяскравішим прикладом сказаного.
Інше дикунське звірство на шляху до імперії продемонструвало військо засновника Російської імперії Петра І при руйнуванні Батурина. Каральні дії московських військ зі захоплення і знищення столиці гетьмана Мазепи та його мешканців, провели 2 листопада 1708-го. Всього 132 роки після зруйнування Новгорода та 13 літ перед проголошенням імперії, Петро І, спадкоємець кривавого Івана Грозного, заклав підвалини розвитку імперії, які ми зараз спостерігаємо в політиці Путіна щодо сусідів.
Звісно, будь-які імперії трималися і панували за рахунок своєї сили, але такої брутальності, яку застосовували московські окупанти, від самої їхньої появи на історичній сцені світу, не було. І це, вочевидь, може пояснити поведінку теперішнього нащадка московських князів та імператорів у Кремлі — напади на мирних сусідів, полювання снайперів на супротивника за лінією «перемир’я» та «винахідлива» гібридна й пропаґандистська війна.
Новгород був одним із перших із-поміж слов’янських міст, яке могло похвалитися Маґдебурзьким правом, про яке у Московщині у той час ще й не чули. Іван Грозний зруйнував цю перлину середньовіччя, яка більше не засвітилася у московському рабстві, як і решта сусідів Московського князівства, яке з того часу зуміло змінити назву, знищити та поневолити своїх сусідів. Сьогодні спадкоємці кровожерливого московського царя, які хочуть відновити імперію, мало чим відрізняються від середньовічного воєнного злочинця (згідно зі теперішньою термінологією) у своїй меті — заволодінні чужими територіями та запереченням права на самостійний розвиток українців, їхньої мови та держави.
Якщо придивитися до вчинків кремлівського недоцаря, то дійдемо висновків, що сучасному йому вдалося хоч у дечому перевершити середньовічного злочинця Грозного. Зараз Московія далі належить до тих, хто може налякати не тільки сусідів, але й увесь світ, і задля цього має не тільки газ та нафту, атомні бомби та велику армію, а й зброю-невидимку — «Новачок», яку можна використовувати і проти тих, хто можуть мати власну думку, неузгоджену з невизнаним царем.
Якщо поглянути на минуле імперій і на долю малих народів у них, то можна сказати: яке щастя мають європейські народи, що не входили до «обіймів» Московської імперії! Тому збереглися і процвітають такі народи, як словенці, чорногорці, словаки, чехи, серби, хорвати, болгари й інші. Бо в Московській імперії зникли десятки народів, серед яких меря, чудь, мурома, аринці й інші, а сучасний стан у Білорусі є найкращим «зразком» того, що може російська імперська ідеологія зробити навіть із багатомільйонним народом.
Більшість західноєвропейських колишніх імперій припинила своє існування мирним шляхом із певними контактами з колишніми колоніями, а Великій Британії навіть вдалося утримати з деякими «співдружність». Натомість Московська імперія за 300 років існування не приносила поневоленим нею народам жодного прогресу, чи цивілізаційних здобутків, зате проводила тотальну русифікацію, забирала в них історію, мову, культуру, які видавала за свої.
Кожна смерть українця не лише на лінії фронту, розпочатої Московією війни проти України, але й убиті українські громадяни на окупованих територіях Донбасу та Криму, в російських в’язницях бере свій початок в імперській політиці Кремля. Тому, не «історично так склалося», а історично триває імперський терор московського царя Грозного, «спадкоємці» якого навіть у ХХІ ст. не можуть збагнути, що злочини проти людства історія буде пам’ятати вічно.

Йосиф Сірка

About Author

Meest-Online

  • Степан Петрович

    Варто розуміти – ми окрадені московською імперією і навіть не розуміємо наскільки!
    Прочитайте лишень статті блогу “Давня історія українського народу” і будете знати значно докладніше – https://davniaistoriia.blogspot.com
    Бо крім крадених назв, на зразок Росія (а це колишня назва праукраїнської держави Рось), там ще витоптана Москвою історія більш давніх держав, понищена історія всього слов’янства за три тисячі років!
    Діти баби Яги (Яхи) і не вміють по інакшому…
    .
    https://uploads.disquscdn.com/images/b4dd6562f6ed96e74c335c948a7c107454513acb041530e2e0bf2dd638f0aecc.jpg