Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 22, 2021

Чи відбудеться процес над злочинцями з Москви?

Автор:

|

Жовтень 01, 2021

|

Рубрика:

Чи відбудеться процес над злочинцями з Москви?
Військові злочинці в Нюрнберзі

1 жовтня 75 років тому в німецькому Нюрнберзі завершив свою роботу Міжнародний військовий трибунал, який засудив 22-х головних зі живих тоді нацистських злочинців.

Катюгам — по заслугам
Представники Великої Британії, СРСР, США та Францією домовилися про Міжнародний військовий трибунал на лондонській конференції влітку 1945-го. Та хоч під угодою про його створення підписалися, крім них, ще 19 інших держав, він був сформований лише четвіркою засновників.
Беззаперечну провину нацистів засвідчили на 403 засіданнях трибуналу 5 тис. документами-доказами — 30 млн сторінок і метрів кіноплівки, на яких німці скрупульозно фіксували свої нечувані злочини. А вирок 22 головним зі живих на тоді нацистів зачитували з 30 вересня до 1 жовтня 1946 року.
До повішення засудили спадкоємця Гітлера на його постах і головнокомандувача авіацією «Третього рейху» Германа Герінга (отруївся напередодні страти), заступника вождя нацистської партії Мартіна Бормана (уник арешту, але згодом ідентифікували його труп), міністрів закордонних і внутрішніх справ та східних територій — відповідно, Йоахіма фон Ріббентропа, Вільґельма Фріка й Альфреда Розенберґа, начальників штабу верховного головнокомандування німецьких військ та його оперативного керівництва — відповідно, Вільґельма Кейтеля й Альфреда Йодля (1953-го був повністю виправданий), главу нацистських спецслужб Ернста Кальтенбруннера, генерал-губернатора Польщі Ганса Франка, гауляйтера Франконії Юліуса Штрайхера, генерального уповноваженого з використання робочої сили Фріца Заукеля та вождя австрійських нацистів Артура Зейсс-Інкварта.
16 жовтня 1946 року десятьох із них повісив кат-доброволець — сержант-американець Джон Вуд. 11-го, Штрайхера, задушив руками, бо той опирався. Трибунал виправдав завідувача відділом преси й радіо міністерства пропаганди Ганса Фріче, одного з організаторів захоплення влади в Німеччині нацистами Франца фон Папена (1947-го його ув’язнили на вісім років) та міністра економіки Ялмара Шахта. Решту підсудних ув’язнили довічно або на тривалі терміни.
Перед цим їх планували визволити есесівці, яких утримували в полоні під Нюрнберґом. Їхня спільниця завдяки фальшивій перепустці в Палац юстиції, в якому судили нацистів, розвідала входи й виходи в ньому, але одного зі змовників затримали на вулиці й він видав решту.

УПА не винна
Трибунал ще й визнав злочинними нацистську партію, СС, СД і Гестапо. Натомість спроба Сталіна перекласти на нацистів розстріл поляків у Катині та визнати злочинцями вояків дивізії ваффен-СС «Галичина» й Українську повстанську армію не вдалася. На користь УПА, зокрема, був висновок нацистів: «Організація Бандери зайняла явно бойове становище проти Німеччини та змагає всіма засобами, включно зі збройною боротьбою, до відновлення самостійності України».
11 грудня 1946 року нюрнберзькі присуди затвердила Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй. Але не наважилася визнати, що вони стосуються й держав, представлених у Міжнародному трибуналі. Адже в його обвинувальному висновку пояснили, що нацисти винні в розпалюванні воєн, розпочаті попри міжнародні договори та зобов’язання. А в ході тих воєн систематично застосовували убивства й заслання на рабську працю цивільного населення окупованих територій і військовополонених.
Та хіба ж Сталін не розпочав спільно з Гітлером Другу світову на його боці, порушивши договір між СРСР і Польщею про ненапад? З анексованих тоді Радянським Союзом теренів вивезли понад мільйон українців, білорусів і поляків. Багатьох із них знищили рабською працею.
На Заході це знали, принаймні, від тих поляків, яких Сталін випустив із концтаборів воювати проти Гітлера, але вони воліли робити це за межами СРСР. Та й у ході «визволення» Польщі чекісти розстрілювали вояків польської Армії Крайової й УПА, які воювали проти гітлерівців.

А судді хто?
Російська письменниця та дисидентка Наталія Гессе, яка в роки Другої світової працювала військовим кореспондентом, свідчила, що в радянській зоні окупації Німеччини ґвалтували жінок і дівчат. Коли ж югославський комуніст Мілован Джилас розповів Сталіну про наругу «визволителів» над сербками, то почув у відповідь: «Не можете зрозуміти солдата, який пройшов тисячі кілометрів через кров, вогонь та смерть і хоче розважитися?»
Нобелівський лауреат Олександр Солженіцин потрапив до концтабору за протести проти катування німців. У т. ч. немовлят. Британський історик Норман Девіс писав: «Бухенвальд недовго простояв порожнім — на місці визволених в’язнів невдовзі прийшли інші. У січні 1945-го в концтабір Майданек уже зганяли бійців Опору (наших союзників). Герої війни, закинуті на європейський континент британським Управлінням спеціальних операцій, опинилися в радянських казематах».
Чому про це мовчали у Нюрнберзі? Можливо, тому, що американський військовий кореспондент Едгар Джонс свідчив 1946 року: «Ми холоднокровно розстрілювали полонених, руйнували шпиталі, обстрілювали з повітря рятівні шлюпки, убивали мирних громадян ворожих країн і знущалися над ними».
Британський історик Ричард Дрейтон цитував це в лондонській газеті The Guardian від 13 травня 2005-го. Навів і дані американського соціолога Роберта Ліллі про те, що його співвітчизники зґвалтували в 1940-х у Європі не менше 10 тис. жінок. За даними д-ра Дрейтона, в роки Другої світової у британських і французьких концтаборах в Африці теж катували тамтешніх повстанців.

Можливий і потрібний
2016 року Володимир В’ятрович, тодішній голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП), запевнив, що «розмови про можливий другий Нюрнберґ — тепер уже над комуністичною системою — набувають реальності». І відповів на уточнюючі запитання:
— Як це може бути оформлено?
— У вигляді міжнародного трибуналу, за участю представників різних країн. Минулого року про це вже велися перемовини на рівні міністрів юстиції.
— Яких країн?
— Країн Балтії, Польщі й України.
— Тобто йдеться про колективну ініціативу в цьому випадку?
— Абсолютно. Робота ведеться на кількох рівнях: юридичному — і тут ми говоримо про зустрічі на рівні міністрів юстиції — й історичному. Організація «Платформа європейської пам’яті і сумління» об’єднує близько 30 різних організацій, схожих до УІНП, що діють на посткомуністичному просторі, і там також готують матеріали для цього можливого процесу. Мені здається, що саме приєднання України до нього може стати останньою краплею.
— Скільки часу потрібно на підготовку матеріалів?
— Мова йде про роки. Можливо, не 10-20, але кілька точно.
— Вважаєте, що Нюрнберґ над комуністичним минулим можливий?
— Можливий і потрібний.

За Росією плаче
2004-го російська опозиціонерка Валерія Новодворська на запитання «А як би Ви оцінили нинішню ситуацію в Чеченії?» відповіла: «Геноцид. За Росією плаче Нюрнберзький процес. На жаль, щоб над Росією з її масштабами, нафтою, газом і ядерною зброєю провести Нюрнберґ-2, потрібно, щоб всі західні держави терміново відмовилися від наших корисних копалин, влаштували блокаду та ще й окупували б російську територію. Але ніхто не береться, бо це дуже витратна справа, та ще доведеться годувати 150 млн совків, які самі себе прогодувати не можуть. Ситуація в Чечні — те, що робили гітлерівці. Невмотивована аґресія, винищення мирного населення, лише газових камер немає. Бо газ краще продати, ніж на чеченців витратити».
А Гюндуз Мамедов, прокурор української Автономної Республіки Крим, запевняв 2017 року: «Перед працівниками прокуратури поставили завдання — формування доказової бази для розгляду фактів, пов’язаних із воєнними злочинами проти людяності, геноциду, які скоюють окупанти на території півострова Крим, в Міжнародному кримінальному суді. Наша мета — ініціювати міжнародний судовий процес проти окупаційної влади за прикладом Нюрнберзького. До відповідальності повинні бути притягнуті не лише виконавці, а й ті, хто віддавав злочинні накази».
«Спільно з неурядовими правозахисними громадськими організаціями підготовлено перше інформаційне повідомлення, яке невдовзі буде скероване до Міжнародного кримінального суду. На завершальній стадії перебуває ще одне. Тобто можу відверто запевнити, що впевнено крокуємо до початку розслідування в Гаазі (Нідерланди) злочинів у Криму, й сподіваюся на міжнародний судовий процес, подібний до Нюрнберзького», — конкретизував він.
Як повідомляв «Міст», кримський прокурор ініціює «Нюрнберґ-2».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online