Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 16, 2021

Чорнобильська катастрофа була неминучою

Автор:

|

Квітень 26, 2021

|

Рубрика:

Чорнобильська катастрофа була неминучою
Сцена зі серіалу «Чорнобиль»

Потужні теплові вибухи на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) ім. Володимира Леніна пролунали в ніч на 26 квітня 1986 року тому, що там… експериментували.

Порохова діжка
Навіть якщо на ЧАЕС досліджували не новий метод швидкого синтезу плутонію для ядерних боєголовок, як припускають, а «лише» встановлювали кількість електроенергії, видану турбогенератором у режимі холостого ходу, напрошується риторичне запитання: як можна було експериментувати з цією пороховою діжкою, запустивши її в експлуатацію недослідженою «аж» за 90 км від густонаселеної столиці України? Утім, експериментом над людьми та законами буття виявився увесь СРСР із його соціалізмом, народженим не еволюцією, а революцією.
Зокрема, й реактори ЧАЕС були «розвідкою боєм». Бо запевнення їхніх проєктувальників у тому, що Чорнобильську катастрофу скоїв персонал ЧАЕС, спростував Валерій Легасов, перший віцедиректор Інституту атомної енергії СРСР, коли зізнався: «У мене в сейфі зберігається запис телефонних розмов операторів напередодні аварії. Мороз по шкірі дере, коли читаєш такі записи. Один питає в іншого: «Тут у програмі написано, що треба робити, а потім закреслено багато, як же мені бути?». Другий, трохи подумавши: «А ти дій по закресленому!». Ось рівень підготовки таких серйозних документів — хтось щось закреслював, ні з ким не узгоджуючи, оператор міг правильно чи неправильно тлумачити закреслене, чинити довільні дії — з атомним реактором! На станції під час аварії були присутні представники Держатоменергонагляду, але вони були не в курсі експерименту, що проводили! Чорнобильська аварія — це апофеоз, вершина того неправильного ведення господарства, яке здійснювалося у нашій країні».

«Купола немає»
Зізнання академіка Легасова Алла Ярошинська, колишня членкиня президентської ради першого президента Росії Бориса Єльцина, підтвердила витягами з виявленого в архіві Політбюро ЦК КПРС протоколу його засідання, на якому 3 липня 1986-го розглядали доповідь урядової комісії з розслідування причин аварії на ЧАЕС. У тому протоколі зафіксовано, що віцеголова Ради Міністрів СРСР Щербина, стверджуючи, що «аварія сталася в результаті порушень експлуатаційним персоналом технічного регламенту», усе ж додав — «й у зв’язку зі серйозними недоліками конструкції реактора».
Бо, з його слів, «оцінюючи експлуатаційну надійність реактора, група фахівців, яка працювала за дорученням комісії, дійшла висновку про невідповідність його характеристик сучасним вимогам безпеки». Щербина визнав також, що «колегія міністерства (енергетики й електрифікації. — Авт.) із 1983 року жодного разу не обговорювала питань, пов’язаних із безпекою АЕС».
Навіть попри те, що, за даними Щербини, «в одинадцятій п’ятирічці на АЕС допустили 1 042 аварійні зупинки енергоблоків, у т. ч. 381 на АЕС із реакторами РБМК». А на ЧАЕС таких випадків було 104. Із них лише 35 — із вини персоналу.
Але колегія міненерго СРСР не обговорювала безпеку АЕС ще й попри затверджені 28 грудня 1984-го міжвідомчою науково-технічною радою з атомної енергетики пропозиції щодо приведення діючих енергоблоків ЧАЕС у відповідність із вимогами нормативних документів із безпеки. І попередження працівників КДБ про вади енергоблоків ЧАЕС.
Відтак, Михайло Горбачов, генеральний секретар ЦК КПРС, дивувався на тому засіданні: «Чому недороблений реактор передали у промисловість? У США від такого типу реакторів відмовилися. Реактор передали у промисловість, а теоретичні дослідження не  продовжили». Щербина відповів: «Вважалося, що питання про безпеку вирішене».
Натомість перший заступник міністра середнього машинобудування СРСР Мєшков, хоч і запевняв, що «реактор випробуваний», усе ж визнав: «Тільки купола немає».

«До аварії йшли»
Саме через відсутність захисних куполів над реакторами ЧАЕС потекла в атмосферу хмара йоду-131 та цезію-137. Тож Горбачов констатував: «Усі кажуть, що цей реактор не доведений, його експлуатація може викликати небезпеку, а ви тут захищаєте честь мундира. І під час роботи урядової комісії, товаришу Мєшков, до мене надходила інформація про те, що ви поводилися легковажно, намагалися замазати очевидні факти».
А Микола Рижков, голова Ради міністрів СРСР, резюмував на тому засіданні: «Ми до аварії йшли. Якщо б не сталася аварія тепер, то вона, за такого стану, могла б статися будь-коли. Були ж відомі недоліки конструкції реактора РБМК, але відповідні висновки ані міністерства, ані Академія наук СРСР не зробили».
Та й начальник Держпроматомнагляду СРСР Кулов визнав тоді: «Безпеку реакторів треба забезпечувати фізикою, а не організаційно-технічними заходами». Але в СРСР усе ґрунтувалося не на фізиці, законах природи, а на організаційно-технічних заходах.
Письменник Юрій Щербак згадував із цього приводу: «Найбільшим потрясінням і відкриттям для мене, коли працював у 1986-1988 рр. над документальною повістю «Чорнобиль», став брак уяви, відсутність такої важливої креативної якості, як фантазія, у більшості експлуатаційного персоналу станції, що зіткнулися з катастрофою в ніч на 26 квітня 1986 року — вони не повірили власним очам, що стався вибух реактора; вони нагадували мені зомбі у своїй тупій переконаності в принциповій неможливості катастрофи. «Цього бути не може, бо не може бути» — такою була їхня логіка, вихована, виплекана цілою системою авторитарно-безальтернативного навчання в школі та інститутах, страхом піддавати сумніву накази конструкторів і керівників галузі, слухняністю, сервілізмом і жорсткою ієрархічністю, що процвітала в надрах міністерства середнього машинобудування, цієї герметично замкненої ядерної держави в державі».
Іншими словами — чорнобильська катастрофа сталася тому, що захисного купола не було над усіма громадянами експериментальної держави СРСР, народженої революцією. Тож катастрофа на ЧАЕС була неминучою, бо цю міну заклали патологічні фальсифікатори.

«Моторошно чути»
Злочином став не лише запуск небезпечного реактора неподалік густонаселеної столиці України, а й, приміром, те, що першими тривогу оголосили тоді не в СРСР, а у Швеції. Побоюючись, що траґедія сталася у них, у Швеції відразу ж евакуювали жителів одного з містечок.
А вивозити працівників ЧАЕС із їхнього міста Прип’ять розпочала 27 квітня 1986 року — коли ті опромінилися більшою дозою радіації, ніж у разі оперативної евакуації. Бо у них, як Валерій Легасов, «не було необхідної кількості захисних респіраторів, не було індивідуальних дозиметрів, а якщо й були, то або незаряджені, або люди не знали, як ними користуватися».
Про кричущу безграмотність працівників ЧАЕС згадував і Валентин Кононенко, тодішній віцеголова Київської обласної ради профспілок: «За рік до аварії я повіз групу товаришів для знайомства з роботою першого реактора ЧАЕС. Розговорилися з одним із інженерів. А в нього такі гарні окуляри з димчастим склом, що аж завидки беруть. Ми помітили, що в таких самих окулярах ходять по станції багато робітників. «Хочете такі окуляри? Ми можемо це зробити». І він розповів, що для того, аби надати склу такий димчастий відтінок, їх опускають у реактор, загорнувши в ґумову рукавицю. Це сьогодні моторошно таке чути, а тоді, поки не гримнув грім, як бачимо, навіть фахівці й гадки не мали про те, що працюють не зі самоваром, а з монстром, ім’я якому — ядерна зброя навіть у мирному його призначенні».

Мало хто дбав
Академік Легасов також у квітні 1986 року виявив: «У нас повністю відсутня готова література, яку можна було поширити серед населення, де пояснювали, як поводитися в зоні підвищеної радіаційної небезпеки. На другий чи третій день я запропонував створити групу з двох-трьох досвідчених журналістів, які передавали б інформацію в ТАРС, у газети, на телебачення, аби ясною була ситуація, щоб населенню було зрозуміло, як поводитися. Пропозиція не відкинули, але пресгрупу не створили».
І Валерій Легасов укоротив собі віку. А перше малесеньке повідомлення про катастрофу з’явилося в СРСР лише через три дні після неї. Тож мало хто дбав тоді на Київщині, аби уникнути радіації. Навпаки — в радіоактивному Києві відбулася першотравнева демонстрація.
Як повідомляв «Міст», Чорнобильську атомну електростанцію тепер накрили аркою.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply