Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 11, 2021

9 листопада — день пам’яті превелебного Нестора Літописця

Автор:

|

Листопад 04, 2020

|

Рубрика:

9 листопада — день пам’яті превелебного Нестора Літописця
Нестор Літописець

Коли 1997 року тодішній президент України Леонід Кучма запровадив День української писемності, то приурочив його до дня пам’яті превелебного Нестора Літописця.

Не претендував
Нестор Літописець відомий лише тим, що був ченцем Києво-Печерського монастиря та одним із упорядників «Повісті минулих літ» (ПМЛ). Отже, від неї ведуть відлік українській писемності. Та чи заслужено? Навряд чи. Навіть якщо вважати ПМЛ найраніше розпочатою (на думку її найбільш авторитетного дослідника Михайла Брайчевського — в середині ІХ ст.) писемною пам’яткою давньоукраїнської літературної мови.
По-перше, Нестор — не єдиний упорядник ПМЛ. Праця над нею розпочалася до народження літописця й тривала після його смерті в ХІІ ст. По-друге, перший руський митрополит-автохтон Іларіон створив «Слово о законі та благодаті» до 1050 року. Тому свято української писемності справедливіше відзначати того дня, коли поминають цього владику. По-третє, ПМЛ» над якою працював у т. ч. Нестор, запевняє, що предки українців не мали писемності аж до хрещення київським князем Володимиром Святим Русі 988-го (за візантійськими джерелами, його випередив 862 року князь Аскольд).
Але те, що на Русі знали грамоту значно раніше, свідчить і ПМЛ, повідомляючи, що 907-го і 911 року великий князь київський Олег уклав із Візантією письмову угоду! Причому в договорі 911-го ще й сказано, що Русь і Візантія здавна контактували «не лише на словах, а й на письмі». Позаяк один із авторів і редакторів ПМЛ Нестор залишив у ній ці дані, тож на роль започаткувальника писемності він не претендував.
Не обмовившись про договори з великим князем київським Олегом, візантійці зате зафіксували письмові угоди, укладені в 860-го і 874 року з його попередником Аскольдом. Вочевидь, їх і приписала великому князю київському Олегові ПМЛ, датуючи 907-м і 911 роком. До слова, в останньому з них сказано про давній руський звичай писати заповіти. Але щоб він прижився, мав минути час. Ще одна угода, 944-го, зобов’язала руських послів і купців посвідчували свої особи у Візантії грамотами своїх князів.
До того ж, за візантійською дипломатичною практикою, угоди, укладені греками з іншими народами, писали двома мовами. Отже, письмовий договір 860 року наші пращури уклали з Візантією не лише до Нестора, а й до початку поширення слов’янської азбуки святим Кирилом 862-го! Якою ж абеткою написаний тоді руський текст договору 860 року? Перелік версій, мабуть, варто почати за хронологією.

Випередили багатьох
Учень святого Мефодія (брата святого Кирила) болгарин Чорноризець Храбр твердив, що спершу слов’яни обходилися «чертами та ризами». На території України справді виявили піктограми — відображення інформації малюнками. Авторитетний шумерознавець Анатолій Кифішин твердив, що розшифрував їх на 40 панно й 16 кам’яних табличках VII-II ст. до Р. Х. у Кам’яній Могилі — трипільській пам’ятці під Мелітополем. А також запевняє, що піктограми «зерно», «ячмінь», «мотика», «плуг», «колесо» та «пиво», прочитані ним у Кам’яній Могилі, вперше створили давні жителі цього селища ще до того, як ними почали користуватися в Шумері — найдавнішій цивілізації!
Поступово піктограми набули вигляду так званих сарматських знаків — своєрідних ієрогліфів. Так званими їх назвали тому, що багато з них знаків з’явилися на теренах України ще до появи сарматів. Історик Михайло Брайчевський вважав, що саме з цих знаків склалося руноподібне русько-хазарське письмо, про яке свідчать перські джерела. Та наразі можна лише гіпотетично припускати, що це ним писали угоди на Русі.
Тим паче, що її інтенсивні контакти з Візантією сприяли стиранню відмінностей між слов’янами та греками. Коли б не жваві взаємини між ними, наші предки обмежилися б, як японці, ієрогліфами. Однак, за даними Храбра, від «черт і риз» слов’яни перейшли до латинки та грецької азбуки. Наразі — без «устроєнія», тобто доповнення літерами, що позначали на письмі звуки, яких не вимовляли стародавні римляни й елліни.
Це підтвердили знахідки археологів. Зокрема, Володимир Баран натрапив у с. Ріпнів на Львівщині на уламок посуду з місцевої глини III-IV ст.. з написом «Ладоі». Його третя літера нагадує перевернуту латинську d, решта букв — грецькі. Коли останню з них відкинути як випадкову подряпину, на черепку прочитаємо ім’я «Ладо».
Довго «неустроєне» письмо влаштовувати слов’ян не могло й з часом грецьку абетку поповнили літерами, що позначили слов’янські звуки. Зразок «устроєної» азбуки виявив 1969-го археолог Сергій Висоцький у Соборі святої Софії в Києві. Цей алфавіт складався з 23 грецьких літер і чотирьох слов’янських — «б», «ж», «ш» і «щ», яких передусім бракувало русичам. Причому до цієї абетки увійшли не так звані скорописні грецькі букви, на які перейшли в ІХ ст. у Візантії, а уставні (унціальні), якими греки користувалися в VІ-VІІІ ст. Отже, «софіївська» азбука виникла не лише до хрещення Русі 860 року, а й до початку поширення слов’янської азбуки святим Кирилом 862-го!

Винайшли кирилицю
Брак у ній більшості слов’янських літер її достоїнств не применшує. Бо цієї абетки вистачило, аби творити руською мовою «Євангеліє» та «Псалтир», а також почати літопис, події якого Нестор та інші редактори ПМЛ приписали Рюриковичам під іншими датами. Й оскільки кирилиця також є, по суті, грецькою абеткою, доповненою слов’янськими буквами, яких бракує в «софіївській» азбуці, останню вважають протокириличним етапом слов’янського письменотворення від «неустроєного» до кириличного. Причому — етапом, без якого створення кирилиці не обійшлося. Бо після того, як узимку 860/861 рр. у м. Корсунь у Криму один із русів прочитав святому Кирилові «Євангеліє» та «Псалтир», написані руською мовою, той напрочуд швидко склав 862-го свою абетку.
Той факт, що святий Кирило не стільки творив нове, скільки вдосконалив «софіївську» азбуку, додавши до неї ще десять слов’янських літер, засвідчує графіка грецьких букв у його алфавіті. Вони також не скорописні, якими користувалися у Візантії в часи святого Кирила, а уставні (унціальні), запозичені творцями «софіївської» абетки.
Папа Римський Іван VIII, котрий був понтифіком у 872-882 рр., також твердив в одному зі послань, що слов’янські письмена створені до святого Кирила, «ним же вони знову знайдені, знову відкриті». Те, що вони ґрунтувалися на руській абетці, знали й німецькі єпископи, коли запевняли, що святий Кирило поширює книги, написані «руською мовою». Вочевидь, також через «руські письмена» чеська хроніка ХІІІ ст. називає сина болгарина та грекині святого Мефодія (брата святого Кирила) русином. Та й анонімний автор «Пространного житія Святого Кирила» писав, що «грамота руська явилася, Богом дана, в Корсуні русину, від неї ж навчився філософ Костянтин (світське ім’я святого Кирила. — Авт.) і звідти склав і написав книги руською мовою».
Але чого навчився святий Кирило в руських книгах? Десять слов’янських літер, яких не було в «софіївській» абетці, святий Кирило ввів явно за методом творців «софіївської» азбуки, які, либонь, не винаходили «пороху», вигадуючи слов’янські літери, а перекваліфікували в них «сарматські» знаки або руни русько-хозарського письма, створені на основі цих знаків. Бо надто вже вони нагадують їх своєю «кучерявою» графікою та слов’янські літери «софіївської» азбуки, й усі букви абетки, якою писали слов’яни в часи святого Кирила.
Мабуть, слов’яни з часом відмовилися від азбуки святого Кирила на користь алфавіту його учня — також болгарина Климентія Охридського — не лише тому, що в останній було 43 літери, а в святого Кирила — 38. Радше, графіка його літер була надто складною. Відтак більшість істориків зійшлися на тому, що святий Кирило створив не кирилицю, а глаголицю. Попри те, що перевагу віддали першій із них, другу назвали на честь святого Кирила, увіковічуючи його просвітительський подвиг — слов’янський переклад Святого письма, яке спряло не лише хрещенню слов’ян, а й їхній грамотності.
А те, що глаголицю святий Кирило створив на основі руських книг, свідчить, що вони були написані протоглаголицею. Якою ж абеткою писали наші предки свої угоди з Візантією — протоглаголицею чи протокириличною «софійською»? Радше, останньою, більш зрозумілою грекам, бо її графіка була простішою для них.
Раніше «Міст» розповідав про день української писемності та мови.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply