Новини для українців всього свту

Saturday, Jan. 22, 2022

25 років тому в Москві офіційно визнали поразку своїх військ

Автор:

|

Січень 01, 2022

|

Рубрика:

25 років тому в Москві офіційно визнали поразку своїх військ
Росіяни вщент розгромили місто Грозний

5 січня 1997 року керівництво Російської Федерації (РФ) оголосило про повне виведення військ із Чеченії.

Традиції волелюбства
Чеченців — лише приблизно 1,5 млн осіб. Але вони — найчисельніший корінний народ Північного Кавказу. Тож московитам дуже довго не вдавалося його заярмити. Вони вдерлися до Чеченії на початку XVIII ст. А 1792-го розпочали депортації чеченців. Але ті вперто повставали — 1825-го, 1843-го, у 1864-1865 і 1877-1878 рр.
А 1829-го об’єдналися з інгушами та дагестанцями в спільну державу — імамат. У ході Кавказької війни 1817-1864 рр. загинули близько трьох чвертей його населення. Натомість окупанти втратили тоді близько половини мільйона офіцерів і солдатів. Помстилися за них черговими масовими депортаціями чеченців 1865-го та 1878 року до Сибіру.
1918-му чеченці, інгуші та дагестанці проголосили Республіку Союзу горців Північного Кавказу, яка протистояла більшовикам. Тож після перемоги останніх знову зазнали депортації.
Але партизанили аж до 1938 року. А 1940-го знову повстали. Окупанти вперше застосували тоді проти них бомбардувальники, які не шкодували цивільних.
У лютому 1944 року близько 200 тис. червоноармійців та енкавеесівців депортували майже пів мільйона чеченців та інгушів до Казахстану, Киргизії та Сибіру. А тисячі жінок і дітей, яких не встигли виселити за відведені для депортації три дні, цинічно вбили.
Позаяк депортовані не отримували в переповнених арештантських вагонах їжі, води та медичної допомоги, ще в дорозі до Середньої Азії та Сибіру загинули до 70 % висланців. І хоч 1957 року чеченцям та інгушам дозволили повернутися додому, російські переселенці перешкоджали йому масовими вбивствами представників корінного населення.

Суверенітет
27 листопада 1990 року Загальнонаціональний конґрес чеченського народу, який очолив генерал-майор Джохар Дудаєв, ухвалив декларацію про державний суверенітет Чеченської Республіки Нохчі-Чо. 27 жовтня 1990-го генерала обрали її на президентом. 1 листопада він оголосив суверенітет Чеченської Республіки (ЧР).
8 листопада Борис Єльцин, тодішній резидент РФ ввів на її території надзвичайний стан. Але літаки з російськими спецпризначенцями заблокували в Ханкалі прихильники незалежності, які захопили військові містечка й армійські озброєння та майно.
26 травня 1992 року уряди ЧР і РФ підписали угоду про повне виведення російських військ із Чеченії. У Москві ще сподівалися повернути її до складу РФ транспортною й фінансовою блокадою та розпалюванням внутрішньочеченського збройного конфлікту.
Але спроба озброєної росіянами антидудаєвської опозиції захопити 26 листопада 1994-го Грозний була невдалою. Тож Єльцин підписав 30 листопада секретний указ «Про заходи з відновлення конституційної законності та правопорядку на території ЧР». Зокрема, він передбачав «роззброєння та ліквідацію збройних формувань на території ЧР».
11 грудня Єльцин лицемірно заявив, що хоче «знайти політичне вирішення проблем одного зі суб’єктів РФ — Чеченської Республіки». Але цього ж дня на її терени увійшли російські війська, яких зустріли вогнем у кожному населеному пункті ЧР.

Штурм Грозного
Аби змусити чеченців скласти зброю, окупанти розпочали 18 грудня ракетно-бомбові удари по житлових кварталах Грозного, спричинивши численні жертви серед цивільних. Але з горішніх поверхів будинків столиці розстріляли з гранатометів близько 400 російських танків і бронетранспортерів, які увійшли туди в ніч з 31 грудня 1994 року на 1 січня 1995-го. 131-тя Майкопська окрема мотострілецька бригада та 81-й Самарський механізований полк були практично повністю розгромлені. До 3 січня загинули до 4 тис. російських військових. Ще близько сотні здалися в полон.
7 січня знову розпочалися кровопролитні бої за кожен будинок Грозного, які тривали впродовж майже двох місяців. Обидві сторони застосовували в місті артилерію, важкі міномети та реактивні установки залпового вогню. Це призвело до масових жертв.
Адже окупанти застосовували під час масованих бомбардувань і ракетних обстрілів заборонені міжнародними конвенціями фосфорні бомби та термобаричні боєприпаси. Щодня використовували понад 30 тис. снарядів. Але опір окремих чеченських підрозділів у Грозному тривав до 6 березня 1995 року.
Унаслідок бойових дій у ньому, за оцінками російських правозахисників, загинули до 35 тис. цивільних. У т. ч. — близько 5 тис. дітей. За даними Сергія Ковальова, уповноваженого з прав людини при президенті РФ, за перші два місяці боїв у Грозному загинули 10 тис. російських військових. За словами Аслана Масхадова, тодішнього начальника головного штабу чеченців, за цей період загинули 12 тис. окупантів і 600 чеченських вояків.

Ескалація
Водночас зі штурмом Грозного тривали масовані бомбардування інших чеченських міст і сіл. А 10 березня розпочалася облога окупантами с. Бамут, близько сотні захисників якого більше року завдавали росіянам значних втрат — загалом до тисячі вбитими.
Чисельність їхньої групи у ЧР і поблизу її кордонів склала станом на середину березня до 200 тис. військових. Однак, коли вони брали в кільце населений пункт, той спорожнів. Чеченці виходили з оточення й, розосереджуючись у найближчих околицях, відсікали частини окупантів і розстрілювали їх.
Тим часом наближалися 50-ті роковини перемоги над гітлерівською Німеччиною у Другій світовій. Продовження бойових дій в Чечні могло серйозно зашкодити престижу РФ на міжнародній арені й завадити лідерам провідних країн прибути на свята до Москви. Тож Єльцин оголосив мораторій на бойові дії в Чеченії з 28 квітня до 11 травня. Але й під час нього російські війська продовжували обстріл населених пунктів.
Однак, коли 12 травня окупанти відновили широкомасштабний наступ на передгірські села, то просунулися лише на 15 км. Відтак, завдали по населених пунктах у горах масованих бомбардувань із повітря, у результаті яких знову гинули цивільні.
Чеченці відповіли взяттям у заручники понад 1,5 тис. росіян у лікарні м. Будьонівськ у Ставропольському краї РФ. Під час її штурму росіянами загинули 129 людей.
Це змусило окупантів розпочати 19 червня з чеченцями перемовини під егідою Організації з безпеки та співпраці в Європі. 30 червня досягнули домовленості про обмін усіма полоненими, роззброєння збройних сил ЧР, виведення російських військ із неї й проведення 5 листопада вільних виборів.
Але 6 жовтня внаслідок вибуху фугасного пристрою зазнав важкого поранення  Анатолій Романов, командувач російськими військами в Чеченії. У замаху на нього підозрювали радикально налаштованих російських військових чи представників спецслужб РФ, які прагнули не допустити укладання миру з ЧР і виведення з неї військ.

Джихад
Мирні перемовини припинили й воєнні дії поновили з використанням вакуумних бомб. А вибори відбулися 14-17 грудня в Чеченії з масовими порушеннями та фальсифікаціями. 18 грудня Центральна виборча комісія ЧР оголосила, що у виборах узяли участь понад 60 % населення. І що 95% голосів (переважно російських військових) віддали за Доку Завгаєва, екскерівника Чечено-Інгуського республіканського комітету КПРС.
Окупанти вдалися до тактики «спаленої землі» — перетворення в руїни населених пунктів, а також їхніх «зачисток» — захоплення заручників, яких використовували як «живий щит» — під його прикриттям наступали на повстанців. Відтак, Ахмад Кадиров, головний муфтій (вища духовна особа у мусульман-сунітів) Чеченії, оголосив джихад — священну війну на захист віри. Це відкрило шлях до чеченських збройних сил великій кількості мусульманських добровольців із усього світу.
6 березня 1996 року близько 1,5 тис. чеченських вояків захопили в Грозному склади зі зброєю та боєприпасами. А 16 квітня потрапили в засідку й загинули більше 200 окупантів.
Навіть загибель 22 квітня Джохара Дудаєва, президента ЧР, не послабила боєздатність чеченців. 6 серпня близько тисячі з них заблокувати в Грозному до 20 тис. російських військових, які взяли в лікарні в заручники 500 цивільних.
І 31 серпня нарешті уклали мирну угоду. А 5 січня 1997-го керівництво РФ оголосило про завершення виведення військ із ЧР. 27 січня її президентом обрали Аслана Масхадова. 12 травня він підписав із Єльциним договір про мир і принципи взаємин між РФ і ЧР як суб’єктом міжнародного права, тобто незалежною державою.
Та РФ знову підступно окупувала ЧР у результаті другої російсько-чеченської війни, хоча першу програла. Навіть малі народи перемагають імперії.
Як повідомляв «Міст», чеченців, які захищають Україну, внесли до списку «злодіїв».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online