Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 19, 2021

1971 рік відзначився появою другого тому АЕУ

Автор:

|

Травень 23, 2021

|

Рубрика:

1971 рік відзначився появою другого тому АЕУ
Володимир Кубійович

Історія Англомовної енциклопедії українознавства (АЕУ) з ідеї Володимира Кубійовича під час праці над Енциклопедією українознавства (ЕУ) на початку 1950-х рр. Як редактор першого тому ЕУ, він прагнув її видання передусім англійською мовою. Ініціативно і зі захопленням професор почав вести кореспонденцію з Франції з Лукою Мишугою, тодішнім редактором щоденної газети «Свобода», органу Українського народного союзу (УНС) в Америці, та Дмитром Галичиним, головою УНС. Обоє розуміли вартість АЕУ й вирішили видати її від імені УНС під патронатом Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ). У редакції англомовної енциклопедії працювали три особи: проф. В. Кубійович, проф. Юрій Шевельов і д-р Л. Мишуга. Останній погодився тлумачити всі матеріали англійською. Але праця раптово припинилася. Ніхто з трьох редакторів не знаходили стільки часу над роботою АЕУ.
Володимир Кубійович зайнявся облаштуванням наукового осередку НТШ в Сарселі, Юрій Шевельов виїхав до Америки, а Лука Мишуга помер 8 лютого 1955-го в Нью-Йорку. Після майже трьох літ зупинки справу АЕУ відновив проф. Кубійович, коли приїхав до США наприкінці 1957 року, щоб обговорити справу з Дмитром Галичиним, Антоном Драганом та Юрієм Шевельовим й іншими співредакторами ЕУ. Рішенням кількох осіб до редакційної колегії першого тому АЕУ ввійшли: В. Кубійович, Ю. Шевельов, проф. Олександр Оглоблин, а обов’язки редактора-видавця надали А. Драганові. З неабиякою прихильністю до справи видання АЕУ поставився Йосип Лисогір, новий голова УНС. З транслітераційними проблемами, як і рядом інших в англомовному оформленні АЕУ допомогли тоді молоді науковці: д-р Леонід Соневицький та д-р Богдан Цюцюра. Незабаром настав час знайти відповідне видавництво для публікації АЕУ та передмови до нього. Ернст Сіммонс, професор Центру заавансованих студій у Мідделтавні (штат Коннектикут) вважався найвидатнішим славістом у США. Він оглянув перші матеріали до цього видання й оцінив їх позитивно, дав згоду написати передмову.
На жаль, від публікації «таких книг, що не є в нашій програмі», відмовилися видавництва Єльського університету та видавництво при Колумбійському. Причиною не друкувати АЕУ в останньому стало, що його фахівці вважали Київську-Русь початком не однієї української, а трьох слов’янських націй — української, російської та білоруської. Подібна історія повторилася і з іншими університетськими видавництвами, але завдяки проф. Юрієві Луцькому на видання АЕУ погодилося видавництво Торонтського університету. Його кваліфікований персонал без будь-яких застережень спричинився до публікації енциклопедії, що здобуло собі найвищі признання різних знавців і рецензентів. 1963-го вийшов перший том АЕУ. На його 1 185 сторінках помістилися вісім розділів, написаних 58 авторами, що охоплюють основну інформацію, географію, люд, українську мову, етнографію, історію, літературу та культуру. Кожен розділ містив ще кілька частин змістовних статей, число яких сягало семи, восьми і навіть 12, як наприклад, історія.
Манускрипт українською мовою АЕУ до другого тому мав бути завершеним за три-чотири роки після появи першого. Про це домовилися В. Кубійович і відповідні працівники УНС ще 1963 року. Другий том мав вийти за чотири роки. Так вирішили всі члени публікаційного комітету. Він мав бути витриманим на тому ж високому рівні, що й перший. 19 його редакторів і 97 редакційних працівників узялися опрацьовувати 13 таких розділів: уряд, церква, виховання, право, мистецтво та наука, господарство, здоров’я, збройні сили, економіка, українці у діаспорі, публікація книжок і преси, театр, кіно, музика та хореографія. Та дійсність виявилася іншою, бо працю над рукописами закінчили лише 1969-го. Галузі українознавства, що мали бути поміщені у другому томі АЕУ, вимагали більшого опрацювання, доповнення до нових розділів фахівцями, які займалися своєю професійною працею, а часу їм бракувало. Число вчених помирали. Відійшли у засвіти Микола Василів, Роман Димінський та Євген Ґловінський, й їх годі було заступити. Рівень деяких статей не годився для такої енциклопедії, яка зазнала б неприпустимої критики. Значну роботу для оформлення другого тому виконав Зенон Снилик, редактор газети Ukrainian Weekly, а також Богдан Кравців, який написав низку статей із царини української культури, відредагував кілька розділів у порозумінні з В. Кубійовичем, перевірив коректуру, індекс і разом із мистцем Святославом Гординським підібрав ілюстрації для розділу «Мистецтво».
Другий том АЕУ має 1 394 сторінок, він вийшов у світ щойно навесні 1971 року, тобто через понад вісім літ від появи першого. Його перша презентація відбулася у видавництві Торонтського університету 19 квітня, під час неї до представників видавництва та запрошених гостей промовляв Йосип Лисогір, а в наступні місяці, її презентацію здійснили і в інших містах Канади та Америки. На відміну від режимного довідника, 17-томної УРЕ, виданої в УРСР під контролем комуністів і певною мірі спотвореною та сфальшованою інформацією про нашу Батьківщину, її історію, відомих постатей тощо, обидва томи АЕУ, за словами проф. Сіммонса, відзеркалюють «шукання правди про минуле і теперішнє України, в надії, що одного дня правда таки визволить українську націю». На загал, обидва об’ємисті фоліанти АЕУ, яким на той час не було рівних, із їхніми незначними огріхами, — величезне досягнення дбайливого редакційного штабу, всіх 155 співпрацівників, чиї імена подані на перших їхніх сторінках, та всієї жертвенно-фундаторської української діаспори чи не з усього світу. Появу АЕУ 2 жовтня 1971 року на своїх сьомих Загальних зборах у Сарселі (Франція) оцінили 19 дійсних і присутніх членів НТШ в Європі.
Як повідомляв «Міст», син польки рятував українців як не дивізією, то енциклопедією.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online