Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

10 листопада — Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку

Автор:

|

Листопад 05, 2021

|

Рубрика:

10 листопада — Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку
Стів Возняк

Людство завдячує нашим співвітчизникам неабиякими відкриттями.

Персонально від буковинця
Набираючи ці рядки на своєму персональному комп’ютері, її автор подумки подякував творцю першого з них — Стіву Возняку, сину еміґранта з Буковини. Одним із найбільш успішніших інтернетних підприємців світу став 1999-го українець Майкл Фурдик з Канади, розробивши в 17-річному віці сервіс для закупівель через Всесвітню павутину.
Американці висаджували на Місяці астронавтів за розрахунками Олександра Шагрея, який підписувався Юрієм Кондратюком. Батареями центрального опалення та сучасним способом консервування харчових продуктів завдячуємо Василеві Кармазину. Трамваєм — Федору Піроцькому. Олександр Смакула зробив лінзи фотоапарата кращими й додумався до приладу нічного бачення.
Міжнародна комісія визнала, що, з її слів, «здійснення першого в світі телевізійного пересилання за допомогою електронних телевізійних пристроїв Борисом Грабовським (сином поета Павла Грабовського. — Ред.) та Іваном Бєлінським відбулося 1928 року». Натомість прозваний «батьком телебачення» росіянин Володимир Зворикін виготовив кінескоп щойно 1929-го, а електронно-променеву трубку — 1931-го. І не приховував, що купував чужі патенти.
Ніколай Копернік перед тим, як здійснити геліоцентричною теорією Всесвіту глобальну революцію у світогляді європейців, слухав лекції з астрономії в Краківському університеті, які читав Юрій Дрогобич із однойменного міста на Львівщині.

Медики-піонери
Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки та культури внесла до «Світового переліку найвидатніших осіб» Івана Горбачевського — біохіміка, гігієніста й епідеміолога, який народився в Зарубинцях неподалік від Тернополя. Його назвали «батьком діагностики» за те, що 1882 року першим синтезував (при сплавленні глікоколу з сечовиною) сечову кислоту, а також вперше встановив її складники, джерела та причини утворення в живому організмі (шляхом окислення ксантинових тіл — ксантину, гуаніну, гіпоксантину й аденіну, які не знаходяться в організмі в готовому вигляді, а утворюються з нуклеїну, пізніше — з нуклеїнових кислот). Це відкриття, яке тривалий час не вдавалося багатьом іншим науковцям, дозволило розробити методу діагностування захворювань, яку застосовують і нині. Наркоз уперше застосував Дмитро Сушинський, який повернув із того світу больовим шоком під час операції полководця Олександра Суворова й вказав людству шлях порятунок від чуми.
1982 року Сергій Ситько, доктор фізико-математичних наук із Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, розробив методу мікрохвильової резонансної терапії, яку тепер застосовують тисячі лікарів у багатьох країнах. Та й рентгенівські знімки Іван Пулюй зробив ще до німця Рентгена, якого незаслужено удостоїли за них 1901-го Нобелівської премії попри його пояснення, що натрапив на них випадково, так і те, що нікому не показав записи своїх експериментів і заповів їх спалити.
Зате «Нобеля» здобув 1908-го уродженець Харківщини — співзасновник ембріології, імунології, мікробіології та порівняльної патології Ілля Мечников, предки якого були Спадаренками (від молдавського слова «спадар», яке перекладається як «меч»). Бо той відкрив явище фагоцитозу — здатність кров’яних клітин організму знешкоджувати та знищувати смертоносні бацили. Тож без нього не було б ні протиепідемічних вакцин, ні антибіотиків.

Нобеліанти-еміґранти
Нобелівську премію 1971 року отримав уродженець Харкова та громадянин США Саймон (Семен) Кузнець — за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної та соціальної структур, так і процесу розвитку.
А 1978-го за фундаментальні винаходи й відкриття в галузі фізики низьких температур — син українця з Волині Петро Капиця. Та й його мати була до заміжжя Стебницькою, а Стебник є лише на Львівщині. Українцями були й предки нобеліанта з літератури 1920 року — російського письменника Івана Буніна, які підписувалися як Буньковські.
В українській родині у Дубровиці на Рівненщині народився нобеліант 1992 року з фізики Георгій Шарпак. Хоч це прізвище перекладають із волинської говірки як «обідранець», його батько мав цегельню. Але, не витримавши конкуренції з поляками, яким протегував їхній уряд, виїхав до Франції, де його син Георгій брав участь у русі Опору. «Нобеля» той здобув за «камеру Шарпака», яка відбраковує субатомні частинки в субатомному прискорювачі. А коли відзначав 75-річчя, то зізнався у телеінтерв’ю в любові до своєї Вітчизни — України.

«Передчасні» генії
Якщо б «Нобеля» вручали до 1901 року, то його неодмінно одержав би Микола Гулак, який першим довів чотиривимірність простору. Та й до теорії відносності він додумався за 30 літ до Ейнштейна. Володимир Вернадський створив досконалішу, ніж у його попередників, цілісну наукову картину світу й довів у вченні про біосферу та ноосферу, що все живе є динамічною рівновагою організмів, пов’язаних між собою.
Михайло Туган-Барановський першим з’ясував причини промислових криз і посприяв їх уникненню, встановивши, що «збільшення інвестицій у сферу виробництва викликає самовільне зростання усіх елементів економічної активності». А Юрій Пахомов, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин, запевняв, що «за науково-технічними розробками Україна була реґіоном № 1 в СРСР», де «не мали собі рівних як і у винахідництві, раціоналізаторстві та дослідництві». Сьогодні ж найвідомішим українським науковцем у світі є економіст Богдан Гаврилишин, завдяки ідеям якого процвітає багато країн світу.

Відмовилися, щоб не зректися
Член Американської, Фінської й Турецької академій наук та професор Гарварда Омелян Пріцак висував 1966-го та 1970 року на «Нобеля» українських поетів — відповідно, Павла Тичину та Миколу Бажана. Але ті відмовилися від премій, аби їх не змусили зректися їх, як 1958-го — Бориса Пастернака.
1980 року торонтський російськомовний журнал «Современник» безуспішно пропонував у нобеліанти уродженця Рівненщини — письменника Уласа Самчука. А 1991-го українська діаспора безрезультатно клопотала про премію для Олеся Гончара, 2001 року її не одержала поетеса Ліні Костенко. Відмовили їм тому, що їх висували не нобелівські лавреати, рекомендації яких вважаються визначальними.
Коли ж 1985-го кандидатуру поета-дисидента Василя Стуса запропонував на премію Нобеля її лауреат, німець Генріх Белль, то невдовзі українець загинув у таборі для політв’язнів. Чи не тому, що мертві вибувають із переліку нобелівських номінантів?
Першого президента України Леоніда Кравчука теж пропонували на Нобелівську премію миру за те, що Україна першою зреклася ядерної зброї. Але й він не отримав цієї нагороди тому, що його висували не нобеліанти.
Директора науково-дослідного центру квантової медицини «Відгук» доктора фізико-математичних наук Сергія Ситька на «Нобеля» за відкриття методу мікрохвильової резонансної терапії, завдяки якому лікарі багатьох країн полегшили страждання десяткам тисяч хворих, теж висував «лише» київський Національний університет України ім. Тараса Шевченка.

«Обітована земля»
Зельман-Абрам Ваксман, якого визнали одним зі ста найвидатніших людей планети, народився в Новій Прилуці на Вінниччині, а 1952 року його визнали «одним із найбільших благодійників людства» й удостоїли «Нобелем» із фізіології та медицини за стрептоміцин — перший антибіотик, ефективний при лікуванні туберкульозу, від якого в першій половині XX ст. щороку вмирали по 2-3 млн людей. Сам він зізнався, що видобув свій винахід із української землі, на якій дослідив до 10 тис. різновидів ґрунтових мікробів, які перебрав у пошуках актиноміцету, в штамі якого виявив стрептоміцин.
«Україна — обітована земля мого серця», — освічувався їй в одному з листів Роальд Гофман. «Нобеля» він отримав 1981-го за розробку теорії перебігу хімічних реакцій. А народився в Золочеві на Львівщині. Дитинство провів у нацистських концтаборах. Згодом згадував: «Мамі зі мною вдалося вирватися з цього пекла й нас прихистив та замаскував у своєму будинку один український вчитель».
Народившись у Бучачі на Тернопільщині, Нобелівський лавреат із літератури 1966 року Шмуель Йосеф Агнон, перш ніж репатріюватися до Палестини, опублікував у Львові до 70 творів. Саме його портрет прикрашає 50 ізраїльських шекелів.
Як повідомляв «Міст», Apple сконструював українець, хоч перед цим «вилетів» із університету.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online