Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 26, 2021

Жорстока депортація українців

Автор:

|

Листопад 05, 2015

|

Рубрика:

Жорстока депортація українців

Депортація українців

У жовтні 1947 року у Радянському Союзі почалася велика операція проти українсько-визвольного руху в Галичині, десятки тисяч українців були вивезені у Сибір. 21 жовтня впродовж доби виселили 26 644 родини, загалом — 76 192 осіб: 18 866 чоловіків, 35 152 жінок і 22 174 дітей.
«1947-го відбулося посилення боротьби проти визвольного руху на території Західної України, зокрема на території Галичини. Ця боротьба була спрямована проти цивільного населення, структур українсько-визвольного руху, ОУН та УПА. Ще у вересні 1947 року на засіданні Центрального комітету Комуністичної партії у Києві (тоді головував Микита Хрущов) було прийнято рішення про депортацію 75 тис. людей зі Західної України. Під депортацію потрапила Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Дрогобицька (тоді така існувала) області та частково Чернівецька. Планувалася велика операція проти українсько-визвольного руху. Окупаційна влада чудово розуміла, що визвольний рух спирається на цивільне населення. Адже без підтримки простих людей вони б просто не могли діяти», — розповів Ігор Дерев’яний, старший науковий співробітник Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Як зазначив історик, тодішні владні органи вирішили усунути цю підтримку та депортувати зі Західної України 75 тис. осіб. Операція «Захід» розпочалася 21 жовтня, о шостій ранку. Командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Операція тривала добу. В основному були депортовані жінки та діти, адже у повоєнний час залишилося мало чоловіків. Вивезенню підлягали так звані члени сімей ворогів народу.
Переважно людей вивозили зі сільських районів, де діяло підпілля. Чекісти співпрацювали з місцевими органами управління — сільськими та районними радами. Тоді складалися списки, де визначали людей, котрі підпадають під депортацію. Дуже часто списки були складені навмання, без доказів реальної причетності тієї чи іншої родини до українсько-визвольного руху.
У першу чергу виселяли селян. «Розуміємо, що для чекістів було важливо виселити політично-небезпечних людей. Людей, котрі були незалежні у своїй думці та не були пов’язані з діями владних органів. Особи, котрі поширювали антирадянську інформацію, просували ідеї самостійної України, на той час були досить сильними і живили українське підпілля, — зауважує п. Дерев’яний. — Багато інтелігенції брало участь у визвольному русі. Вони також підпадали під депортацію, а якщо знаходили і безпосередню причетність до руху, то таких людей засуджували на 15-25 років».
На депортованих людей чекали каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру. Протягом довгої дороги на північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них схопили. Такими були дані офіційних звітів Міністерства державної безпеки СРСР.
Масова депортація цивільного населення дуже підірвала підтримку українсько-визвольного руху. З 1947-го український-визвольний рух переходить до іншої тактики ведення бойових дій — від активного руху до підпільного. У підпільних структурах люди займалися антирадянською та пропагандистською роботою. Переважно вони просто поширювали листівки.
Того ж року починаються рейди за кордон. Бойове з’єднання просто прорвалося за межі жержави. Вони розуміли, що цивільне населення страждає від їхньої діяльності, і щоб вберегти їх, потрібно вийти. 1949 року УПА офіційно припиняє своє існування. Депортація цивільного населення спричинила згортання активного повстанського руху, зокрема його бойової форми.

Мирослава Прокопюк, Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply