Щороку реконструктори товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» приїздять до лісу на околиці Олеська, аби відтворити бойовий побут українських повстанців. Табір, зброя, уніформа та польові умови все як у 1940-х рр. Реальні і бойові дії, одна відмінність — сліпі набої.
На перший погляд — наче рідкісні відеокадри з історичної хроніки УПА. Рій «Сіроманців» відпочиває після тривалого переходу. Місцина та ж, що й півстоліття тому, а от у ролі партизанів — сучасні хлопці реконструктори.
«Тут відчувається партизанщина а ще після того, як ми дізналися, що взимку 1942-го саме тут у селі Теребежі відбувся з’їзд ОУН, який вирішував важливі справи по волинському питанню, це стимулює нас і ми завжди хочемо сюди приїхати», — розповів Володимир Гаврон («Ворон»), командир підрозділу реконструкторів УПА.
Більше десяти років члени товариства приїздять узимку на це місце поблизу села Теребежі, аби на кілька днів перевтілитись у своїх славних предків. Першим ділом знайомство зі зброєю й інструктаж. Рій сучасних повстанців добре озброєний, як у 1942-1943 рр. «Це — гвинтівка Мосіна зразка 1891 року, є так само СВТ-40, ППС і кулемет Дегтярьова танковий», — пояснює Орест Федас («Ґонта»), реконструктор товариства.
Ночівля — у закинутому будинку посеред лісу. Температура бувало падала і до мінус 20. Гріються за допомогою буржуйки, їсти готують у польових умовах. Уніформа в упівців до кольору до вибору, шиють її хлопці самі або ж купують оригінальну. «Портупея зшита сама, кітель подарували товариші з Києва, петлюрівка теж, штани шилися, чоботи купувалися, ремінь шився, светр в’язаний самостійно», — демонструє свої обладунки «Гонта». Із таким арсеналом можна дати бій навіть грізній німецькій армії. Табір противника — на іншому краї лісу.
Серед сучасних повстанців є й зовсім юні. 17-річний Юрко — вперше на вишколі. Він вже стояв на варті та навіть ходив у розвідку. «Ходили в розвідку, підкрались до хати німців. Вони там дрова кололи. Друг Шваґро дав нам зброю і поліз туди під хату німців, через дорогу і німці його не помітили», — розповідає про пригоду Юрій Николин («Сорока»).
Гра у війну для реконстукторів — справа серйозна. Десятки членів товариства брали участь у справжніх бойових діях. У багатьох родичі були в УПА. На історичному вишколі також не бракує курйозів. «На посту стояв хлопець, о четвертій годині ночі на нього вийшов великий кабан, також натрапляли на косуль. Бувало, що хлопці блудили — тут ландшафт дуже різний, ми ж воюємо вночі, виконуємо тактичні завдання. Люди вперше йдуть в розвідку, все — на реальних бойових подіях, то губили хлопців і вишукували за допомогою пострілів і приводили в табір», — згадує «Ворон».
Дводенна партизанщина добігає завершення. Переможців чи переможених немає. Втомлені, але щасливі повстанці розходяться по домівках аби знову зустрітися на вишколі наступного року.

Юрій Герун, Zaxid.net