Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 25, 2021

До 50-річчя появи книги про Тараса Шевченка «Українські ночі або родовід генія»

Автор:

|

Березень 17, 2016

|

Рубрика:

До 50-річчя появи книги про Тараса Шевченка «Українські ночі або родовід генія»

Українські ночі або родовід генія

Ім’я і прізвище Тараса Шевченка у польських еміґраційних колах стало відоме в Парижі 1845 року, коли там жив Юзеф Залеський, польський поет, котрий тоді вже згадував про українського поета у своїх листах. Незабаром у польській пресі почали з’являтися переклади творів Кобзаря Антонієм Гожалчинським, Владиславом Сирокомлею, Леонардом Совінським, а також статті про нього різних авторів. Перше видання про життя і творчість Т. Шевченка вийшло у Львові 1865 року, авторства польського журналіста та критика Ґвідо де Батталья. Друга книжка про великого Кобзаря вийшла через сто років після першої. Її написав польський письменник, перекладач і літературознавець Єжи Єнджеєвич під назвою «Українські ночі або родовід генія» (Варшава, 1966).
Він народився 2 березня 1902 року в містечку Баварія у центральній Польщі, а молодість провів на Катертинославщині (тепер — Дніпропетровщина), куди переїхали його батьки. Прочитавши твір Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем», зрозумів, що перебував саме у місцинах, де проходили історичні бої козацьких полків проти польсько-шляхетського війська. У вільні хвилини мандрував землями Запорізької Січі.
У катеринославській школі його був вчителем Дмитро Яворницький, книжку котрого про запорізьких козаків прочитав молодий студент. Як перекрутив історію селянсько-козацьких повстань Сенкевич у своєму романі, не міг зрозуміти. Але послідовно вивчаючи історію слов’янських народів, переконався, що кожен має свої погляди. Але Україну, передусім Лівобережну, перестав трактувати як частину Речі Посполитої.
У 1920-х рр. юнак переїхав до Польщі та продовжив свої студії у Варшавському університеті, а після його закінчення став професором літератури в тому ж навчальному закладі. Наддніпрянщина, краса цього краю й її український народ на довгі роки закарбувалися в його пам’яті. Поруч із перекладами творів італійських і німецьких письменників, Єнджеєвич захопився поетичною творчістю Тараса Григоровича. Він переклав польською «Заповіт», «Розриту могила», «Стоїть у селі Суботові», «Холодний Яр», «Ой виострю товариша» та багато інших. Під назвою «Вибрані поезії» Шевченка, видав свої переклади 1972 року у Варшаві і написав вступ.
Далі він переклав повість «Прогулка с удовольствием и не без морали» (Варшава, 1960), і написав післямову. Для популяризації та дослідження спадщини великого українського поета, Єнджеєвич ще 1927-го почав перекладати «Плач Ярославни». Цим прагнув донести до польського народу правдивий образ Шевченка. «Світова історія не знає іншого поета, творчість якого мала б такий великий вплив на співвітчизників, як творчість Шевченка. Шевченко був геніальним організатором свідомості свого народу», — писав він.
Єнджеєвич почав більше цікавитися особистістю Шевченка, тому й узявся до наполегливої праці над найвидатнішим своїм твором. Перше видання «Ночей…» з’явилося 1966 року. Наклад скоро розійшовся, тому працю перевидали 1970-го і 1972 року. Після смерті автора 19 листопада 1975-го у Варшаві його дружина Яніна намагалася видати «Ночі…» вчетверте, але не вдалося.
Книга Єжи Єнджеєвича — яскравий аналіз спадщини Шевченка, вияв глибокої поваги до нього як українського філософа та мудреця. Зміст книги слід розглядати як белетризований твір, побудований на реальній основі. «Книжка спирається на багату літературу предмету, друковану і рукописну, зокрема мемуарну, яка частково знаходиться в архівах. Елементи літературної фікції і домислу обмежені в ній до мінімуму, а всі цитати почерпнуті з відповідних джерел. Висловлювання самого Шевченка, зокрема уривки з його творів і листів подані згідно з вірогідними публікаціями, — зазначив перекладач цього твору українською.
Польське королівство якийсь час входило до складу Російської імперії, тож русифікація поляків відбувалася послідовно та безупинно. Незавидна доля тоді проявлялася в обох народах, але, як зауважив Єнджеєвич, «обурювався тільки люд, а провідні верстви — як польські, так і українські — йшли на всякі компроміси, щоб тільки зберегти свій маєтковий стан. Ніхто там не вірив у можливість спротиву цареві».
Міхал Ґрабовський, критик, прозаїк, знавець польської й української літератур, котрий потім став жертвою царату, мав у планах видавати польську газету. При зустрічі Шевченка та Ґрабовського, останній був приємно здивований тим, як добре розмовляв поет польською. В Тарасові Григоровича поляки бачили надзвичайно здібного поета, відданого своїй Батьківщині, котрий із недовірою ставився до росіян. Серце Кобзаря було сповнене люттю та гнівом до польських магнатів, російських царів і зрадників, українських перевертнів, котрі занапастили його Вітчизну.
Єжи Єнджеєвич особисто побував у місцях, пов’язаних із життям і творчістю Шевченка, використовував матеріали дослідників-шевченкознавців і першоджерела, що лягли в основу його книги. Дуже важливим прагненням автора було якнайтісніше поєднати постать Шевченка з його епохою та суспільно-політичною ситуацією в Європі, зокрема в Росії, Україні та Польщі. Цікаво пов’язано період діяльності поета з так званим панславізмом, який поляки підтримували як ідею єднання слов’янських народів. За таке об’єднання виступали декотрі члени Кирило-Методіївського братства.
Далі письменник досліджував велику продуктивність Шевченка до кінця 1845 року. Саме в цей період поет мандрував Україною, де написав «Не завидуй багатому» і «Не женися на багатій» у Миргороді, а десятки інших поезій — у Мар’їнському та Переяславі. Польському літератору довелося прочитати вірш «Холодний Яр» і деякі твори Пушкіна, щоб переконатися, як уперто російський поет боронив царат.
Яскравими словами Єнджеєвич показав у своїй книжці Шевченка з Біблією, подарованій йому княжною Варварою Рєпніною й яка стала підручником Шевченкові. З неї він черпав мотиви й образи для багатьох своїх творів — як поетичних, так і образотворчих. Саме у цьому підрозділі автор уважно проаналізував «Дружнє посланіє», яке поет оформив своїм гаслом національної революції.
Досліднику вдалося глибоко оцінити два солідні альбоми рисунків і акварельних робіт — один із Києва, а інший — із Поділля, Волині та Полісся. Цій темі він присвятив більше однієї сторінки, завершивши аналіз думкою про техніку світлотіней, якою Шевченко користувався одним із перших у ХІХ ст.
Змістовною домінантою твору є тема «Шевченко і поляки». Цією темою цікавилося кілька дослідників, а особливо — засланням Шевченка і багато польських революціонерів в Оренбург і Новопетровське укріплення. Там поет познайомився із Аркадієм Венґжиновським, ксьондзом Михайлом Зельонкою, Броніславом Залеським, Людвіком Турно, Зиґмунтом Сераковським, Томашом Вернером, Юліяном Ковальським, Євстахом Середницьким, Феліксом Фіялковським, Северином Пшевлоцьким, Еразмом Ольшевським і десятками іншими. Про кожного з них у книзі згадується по кілька разів, а особливо — про вірш «Полякам», частково написаного 1847-го в Орській фортеці та завершеного 1858 року в Нижньому Новгороді, бо цей твір був присвячений Залеському.
Перевагою праці Єнджеєвича є простота стилю, чіткість зображень і лаконічність мови. Однак є там і серйозна помилка. Автор написав про перебування Шевченка у Варшаві під час листопадового повстання 1830 року. У листах чи художніх творах Шевченка згадки про це немає і таку версію заперечувало багато шевченкознавців.
Видання книжки в українському перекладі з’явилося 1980 року, але не в Україні, а в Торонто. Автором перекладу став мікробіолог Євген Рослицький (1927-2008). 650-сторінкова книжка з передмовою Богдана Стебельського і словом від перекладача вийшла з друкарні «Київ» двотисячним накладом, стараннями Наукового товариства Тараса Шевченка в Канаді. Моральну і матеріальну допомогу надали «Вінтаріо», Фундація ім. Шевченка, Яніна Єнджеєвич, Феліція та Микола Рослицькі та В. Васько.
Для відзначення 200-ї річниці народження Тараса Шевченка 2014 року польське видавництво «Народний видавничий кооператив» таки видало вчетверте «Ночі…». Ініціатором стала Йоанна Криґер, донька письменника.
За те, що цей видатний польський письменник і перекладач так прекрасно висвітлив у своїй книжці життєвий шлях нашого Шевченка, він заслужив собі на вічну пошану від українського народу. Таких поляків, яким був Єжи Єнджеєвич, нам, українцям, бажано мати якнайбільше.

Павло Лопата

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply