Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 29, 2021

80 років тому відновили державу, але ненадовго

Автор:

|

Червень 29, 2021

|

Рубрика:

80 років тому відновили державу, але ненадовго
Проголошення Акту відновлення української держави

Акт 30 червня 1941-го привітали не всі українці.

Неоднозначний документ
30 червня 1941 року Ярослав Стецько, перший заступник Степана Бандери, провідника тієї з двох Організацій українських націоналістів, яка додала до своєї назви слово «революційна», зачитав у будинку культурно-просвітнього товариства «Просвіта» на Площі Ринок, 10 в окупованому німцями Львові в присутності учасників Національних зборів Акт відновлення Української держави. А також оприлюднив декрет провідника ОУН (р) про утворення всеукраїнського уряду — державного правління.
Очолив його все той же Стецько. Щоправда, серед 26 міністрів оунівців і безпартійних було по 11. А четверо — з Української соціалістично-радикальної партії. «Похідні групи» ОУН (р) утворили обласні управління відновленої держави у Львові, Вінниці, Дніпропетровську, Дрогобичі, Житомирі, Кам’янці-Подільському, Кіровограді, Луцьку, Рівному, Станіславові та Тернополі. А повітові — в т. ч. на Київщині. У Бережанах і Бродах Акт проголосили по 20 тис. українців. У Сокалі — 10 тис. У Самборі, Станіславові й Радехові — по кілька тисяч.
ОУН (р) демонструвала Актом, що не служила окупантам, а виборювала незалежність. Але її опоненти розцінили той документ як свідчення колабораціонізму. Підставою для цього вважали третій пункт Акту: «Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з Націонал-соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Европі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації».
Але вихопили це з контексту, ігноруючи другий пункт Акту: «На західних землях України твориться українська влада, яка підпорядкується Українському національному урядові, що створиться у столиці України Києві з волі українського народу». А в меморандумі ОУН (р) уряду Німеччини 15 червня 1941-го наголошували, що союз між нею й відновленою Українською державою «може бути, якщо будуть поважати життєві інтереси обох народів».
Франк Гольчевскі, професор історії Гамбурзького університету, зауважив 21 червня 2011 року на міжнародному форумі в Києві, що в Акті слово «вождь» було в останню хвилину закреслене — Стецько не хотів називати Гітлера своїм лідером, він хотів співпраці між Україною та Третім рейхом». Тобто ОУН (р) не підпорядкувалася німцям, а пропонувала їм рівноправний міждержавний союз.
Тож чи стосується ОУН (р) визначення, які дають енциклопедії: «Колаборант — особа, яка усвідомлено співпрацює з окупаційною громадською чи військовою владою на шкоду власній країні»? Адже шкодою власну державу вважають лише ті, хто прагнуть її залежності. Колабораціонізм — це політичний торг, розмінною монетою в якому є незалежність або суверенітет власної країни, які ОУН (р) навпаки — проголосила, не узгоджуючи з окупантами. Тоді як справжні колаборанти заздалегідь запитують його дозволу.

«Намагалися використати»
Попри це, опоненти ОУН (р) приписують їй не тактичні мотиви сподівань на Гітлера, а ідеологічні. Хоч офіційний друкований орган ОУН «Розбудова нації» викривав теорію арійської зверхності німців ще 1934-го. Зокрема, Євген Онацький, представник ОУН у Римі, застерігав «не впасти, бува, жертвою народу, що вбачає свою місію в пануванні над іншими, менш вартісними з расової точки погляду народами».
Й усе ж станом на 30 червня 1941 року людиноненависницька суть нацизму ще далеко не виявилася повною мірою. Та й керівництво СРСР не з власної волі припинило постачання нацистам стратегічних ресурсів для ведення війни. А свідчення більшовицьких злочинів — розстріляні в’язні тюрем на Західній Україні були свіжими незагоєними ранами.
Відтак ОУН (р), не здатна самотужки звільнити Україну, сподівалася скористатися німецькою армією як тараном проти СРСР. Визнання Німеччиною Української Народної Республіки й Української держави гетьмана Павла Скоропадського 1918-го, Словаччини —1939-го, а Хорватії — 1941-го Бандера та його соратники розцінювали як прецеденти толерантного ставлення Гітлера й до проголошеного ними Акту.
Публіцист Ярослав Сватко констатував із цього приводу: «Історія не дала їм кращого шансу. В їхньому розумінні історія не дала їм навіть вибору». Тим паче, що тактика «ставити перед доконаними фактами» сприяла Юзефу Пілсудському 1919 року у відродженні польської держави в кордонах, які містили українські, білоруські та литовські етнічні землі. Санкцію на їхню анексію Антанта, хоч і не одразу, та все ж дала навіть попри те, що він воював у ході Першої світової проти неї.
Щодо німців, то й вони аж до 30 червня 1930-го також не суперечили наміру українців відновити свою державу. Гольчевскі цитував інструкції Гітлера: «Не треба робити нашими ворогами усіх, якщо це не потрібно. Треба справляти враження, що ми несемо свободу».
У тій же інструкції пояснювалося: «Мотивація наших дій перед світом повинна бути узгоджена з погляду тактики. Тут ми повинні діяти таким самим чином, як у Норвегії, Данії, Голандії та Бельгії. У цих випадках ми зовсім нічого не казали про нашу мету, і ми будемо достатньо розумними, щоб не казати цього і в майбутньому».
Від себе Гольчевскі додав: «Ці слова документально підтверджують, що українці справді могли сприйняти німців як допоміжний інструмент. Українська держава була настільки високою метою для них, що вони були готові на все заради втілення своєї мети. Німецька тактика замовчування своїх мотивів виявилася ефективною. Українці сподівалися на визволення, але помилялася — німці хотіли свободи тільки для себе. Наостанок важливо підкреслити, що в українців і німців у цій співпраці не було спільної мети. І українці, й німці намагалися використати одне одного, щоб досягти своїх окремих цілей».

«Незаперечно встановлено»
Зокрема, керівник зовнішньополітичного відділу нацистської партії Розенберґ запевняв: «Німеччина допоможе у творенні незалежної України». А керівник німецької військової розвідки Канаріс навіть вітав у серпні 1939 року лідера ще не розколотої тоді ОУН Андрія Мельника з «рішенням фюрера створити Західноукраїнську державу» і попросив надати проєкт Конституції та склад майбутнього уряду.
Ані Гітлер, ані його соратники не сприйняли в багнети рішення ІІ Великого збору ОУН (б) у квітні 1941-го, що вона «продовжуватиме всіма силами революційну боротьбу за визволення українського народу без огляду на всі територіально-політичні зміни, які зайшли б на терені Східної Європи», а також у травні того року: «На звільнених від московсько-большевицької окупації частинах української земні, не ждучи на ніщо, ОУН проголошує будову Української держави, встановлює владу, яка має зорганізувати державне життя в усіх ділянках і керувати ним».
Крім цього, станом на 30 червня 1941-го гітлерівці ще не скасували також без погоджене з ними 23 червня того року відновлення Литовської держави. Але навіть після того, як заступник державного секретаря Німеччини Кундт заявив Бандері «ми не союзники, ми завойовники російсько-радянських територій», лідер ОУН (р) продовжував твердити: «Державна самостійність України для обох сторін не підлягає дискусії».
Тож гітлерівці їх обох і сотні їхніх соратників заарештували. І хоч умови ув’язнення Бандери в концтаборі в Заксенгаузен були порівняно толерантними, бо від нього сподівалися, що таки зречеться Акту відновлення Української держави, його ізоляція свідчила, що на своїй Вітчизні був для нацистів персоною «нон-ґрата».
А 25 листопада 1941-го служба безпеки нацистів надіслала своїм підрозділам в Україні інструкцію: «Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у рейхскомісаріаті «Україна», мета якого — створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно заарештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники».
Цей наказ був оголошений від імені… СРСР на процесі над воєнними злочинцями в Нюрнберзі та зареєстрований серед його матеріалів як документ 014-USSR. Його цитують і з посиланням «Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 3».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online