Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 16, 2021

40 тис. козаків і 35 тис. жовнірів протистояли сотні тисяч ворогів

Автор:

|

Вересень 15, 2021

|

Рубрика:

40 тис. козаків і 35 тис. жовнірів протистояли сотні тисяч ворогів
Битва під Хотином

У вересні 400 років тому українці здобули спільно з іншими народами Речі Посполитої одну з найславетніших перемог.

Без «Гриця» — катастрофа
Приводом до тієї війни слугував напад 1619 року польських кондотьєрів на турецького васала — Трансільванію. Влітку 1620-го 60 тис. турків вдерлися до Молдови — васала Речі Посполитої, коронний гетьман якої Станіслав Жолкевський нашкріб для відсічі 9 тис. жовнірів і 1,6 тис. реєстрових козаків. А про нереєстрових заявив: «Не хочу з Грицями воювати, нехай ідуть до ріллі або свині пасти».
Але зазнав без них поразки під Цецорою та Савками й загинув. Тож сейм Речі Посполитої ухвалив збільшити козацький реєстр до 20 тис., зібравши для них 100 тис. злотих зі шляхти, яка не поспішала платити податок на воєнні потреби. Але козаки не дали конкретної відповіді на заклик захистити Річ Посполиту. Та все ж розпочали реквізовувати в королівських і панських маєтках коней, порох та олово.
Тим часом султан Осман ІІ поволі зібрав, за різними даними, від 300 до 700 тис. турків та їхніх васалів. Щойно у квітні вони поволі рушили на Річ Посполиту, плануючи вслід за нею заволодіти й усією Європою. Відтак запорожці мали час зібрати в червні на козацьку раду в урочищі Суха Діброва біля Білої Церкви 40 тис. добровольців. Більшість із них були «голотою», яка обрала гетьманом свого ставленика Яцька Бородавку. На чолі з ним рушили проти турків.
Полковника Петра Конашевича-Сагайдачного зі с. Кульчиці на Самбірщині, який був гетьманом у 1616-1618 рр., послали на перемовини з урядом Речі Посполитої. Той змушений був пообіцяти козакам збільшити їхній реєстр до 40 тис., виплатити їм заборговане й затвердити ново висвячених православних єпископів.
Аби затримати Османа ІІ до прибуття коронного війська, козацьке загальмувало просування турецького, нав’язуючи йому кровопролитні бої. А коли захисники Речі Посполитої на чолі з коронним гетьманом Карлом Ходкевичем підійшли до Дністра, той запропонував козакам негайно приєднатися до нього.
Але Бородавка, остерігаючись сепаратного миру поляків із турками, відповів, що дасть згоду після того, як коронне військо вступить на терени Молдови — васала турків, бо це означало початок воєнних дій Речі Посполитої проти них. Тож Ходкевич переправився на правий берег Дністра й заклав табір під Хотином.
Наступного дня туди з Варшави прибув Сагайдачний, але, не зустрівши там козаків, вирушив на їхні пошуки. А в ході них натрапив на татар, які поранили його в руку, від чого помер уже після битви під Хотином.
Але знайшов козаків під Могилевом та очолив їх. Бо коли переповів обіцянки короля й запевнив, що Ходкевич — уже за Дністром, козаки звинуватили Бородавку в невмілому командуванні, невиправданих втратах людей і нездатності забезпечити військо всім необхідним, скинули його з гетьманства, засудили до смертної кари та стратили.

Перемогли, бо встиг
Гетьманом знову обрали Сагайдачного і він упродовж тижня, відбиваючись від татар, вів козаків до табору Ходкевича. І встиг з’єднатися з ним за день до того, як під Хотин підійшов султан зі своїм військом. За різними джерелами, у ньому було від 200 до 500 тис. вояків. У коронному — не більше 35 тис., козаків — 40 тис.
Їхнє військо було поділене на полки, очолювані Федором Білобородьком, Іваном Гордієм, Данилом Дерекалою, Іваном Зискарем, Богданом Курешею, Мойсею Писаркою, Адамом Підгурським, Цецюрою Севруком, Тимофієм Федоровичем та іншими. А озброїлися вони 20 мідними й двома залізними гарматами.
За даними Мамедкесіра Алекберлі, дослідника Хотинської війни, турки перші удари спрямували на козаків, аби розбити їхній ще неукріплений табір, після чого знищити слабше коронне військо. Постійними нападами лише на козацьке ще й створювали враження, нібито воюють тільки проти нього, щоб вбити клин між ним і коронним.
Але, відбивши перший штурм, який відбувався під прикриттям безперервного артилерійського обстрілу, козаки перейшли в контратаку, глибоко вклинились у лави супротивника й відкинули його на вихідні позиції, захопивши 12 польових гармат. Наступного дня турки втратили в ході безуспішного штурму їхніх укріплень до 20 тис. вояків. Але після цього вранці знову впродовж п’яти годин атакували позиції козаків і частково — поляків.
Але українці влучним вогнем відбили всі атаки, а потім за підтримки польського загону змусили ворога відступити. А коли в темряві вклинились у турецький табір, там розпочалася неабияка паніка.
Відмовившись підтримати Сагайдачного, Ходкевич втратив реальний шанс здобути перемогу ще тоді. Адже турки втратили того дня 40 тис. вояків. Бойовий дух їхнього війська впав. Натомість з’явилася зневіра у можливості перемоги.
Наступного дня обидва боки фронту ховали загиблих. А вночі козаки завітали й до татарського табору, де багатьох убили, але й самі втратили тисячу побратимів.
На світанку 150 турецьких гармат відкрили нищівний вогонь по козацькому табору, після чого розпочався черговий штурм. Аж до полудня над полем битви висів густий дим і чувся безперервним гуркіт, після чого турки кинулися відступати.
А коли їхні свіжі загони атакували поляків, спільно з ними ворога відкинули й українці. Наступного дня козаки, підпустивши тісні ворожі лави до своїх шанців, несподівано підвелися та відкрили нищівний залповий вогонь по них. Перший ряд стріляв, інші заряджали мушкети, тож вогонь вели безперервно, доки турки не кинулися навтьоки.

Основний тягар
Упродовж наступних двох днів козаки знову відбивали атаки, а на третій Сагайдачний наказав самим наступати. Коли після ситної вечері турки та татари поснули, українці тихо зняли вартових і вдерлися до ворожого табору. Перебили багато яничар, які в одній білизні з великим галасом втікали врізнобіч.
Але тяжких втрат зазнали обидві сторони. Після того ж, як татари, переправившись через Дністер, відрізали Хотин від Кам’янця-Подільського, козакам і жовнірам бракувало харчів і серед них розпочалися епідемії.
А позаяк орда подалася пустошити українські землі, козаки готові були покинути позиції під Хотином до своїх близьких і родичів. Тільки втручання Сагайдачного врятувало справу. Козаків хвилювали також чутки, що поляки лаштуються укласти за їхніми спинами мир із турками, які виявилися небезпідставними — султан прагнув уже не Європу захопити, а хоча б почесного миру.
Тож розпочалися відповідні перемовини. Але, перегрупувавши під їхнім прикриттям свої війська, Осман ІІ знову кинув їх із трьох боків на козацький і польський табори. Гарматний вогонь по них був таким, що від нього, як свідчив один із учасників тієї битви, земля тряслася. І все ж союзники відстояли позиції.
Але після того, як їхні полководці констатували на спільній раді падіння бойового духу своїх вояків, вирішили перейти для його підняття до наступальної тактики малими силами, пропонованої Сагайдачним ще на початку битви. 8 тис. козаків на чолі з ним увірвалися вночі до табору турків і вщент його спустошили.
Тим часом їхні побратими атакували табір Гусейна-паші за Дністром. Такі ж нічні атаки вони повторили й наступного дня. Виношувався й задум генерального наступу на супротивника. Тим паче, що були явними й ознаки падіння морального духу турків.
Але й у поляків він іще більше занепав після смерті Ходкевича. Тому після того, як українці та поляки відбили наступного дня черговий штурм ворога, ще одного вирішили не дочікуватися, воліючи вирішити долю війни у бою, в якому брали участь усі сили обох сторін.
Гармати вели безупинний вогонь, турки та татари йшли нескінченними валками. В окремих місцях навіть вклинилися в козацько-польський табір, але їх усе ж відбили. А надвечір на знесилене турецьке військо перейшов у наступ зі своїми полками Сагайдачний. А коли за ним рушили поляки, то не лише спільними силами відкинули ворога, а й здобули над ним цілковиту перемогу.
9 жовтня 1621 року Річ Посполита підписала зі султаном мирний договір. Та хоч перемогу їй забезпечили, прийнявши на себе основний тягар ворожих атак, витримавши дев’ять штурмів свого табору, який став відтак для їхніх ворогів неприступною фортецею, й захистивши Україну й Польщу від завоювання Туреччиною, передусім козаки, вони за свої мужність і героїзм не отримали нічого.
Як повідомляв «Міст», фортеця у Хотині є на поштових марках України.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online