Як би ми не любили свою країну, але пожити в іншій завжди цікаво. Про своє життя в чужих краях розповіли вісім українок.

Італія: Марія, 25 років, філолог

Моя історія почалася з вивчення італійської та філології, хоча я ніколи не мріяла про переїзд до іншої країни. В Італію я почала навідуватися для знайомства з культурою і поглиблення знання мови, а коли з’явилася можливість залишитися тут на навчання, живу на півдні країни та викладаю італійську по Skype.
Позитивом назвала б сонце, що світить 300 днів у році. Країна закохує в себе італійськими сирами та вином, а також багатою культурною спадщиною. Італійці не люблять поспішати, все роблять повільно і не створюють собі проблем, може, тому довгожителі.
Серед мінусів я б назвала бюрократію. Рівень життя, порівняно з Україною, значно вищий, але порівняно з рештою Європи — ні. Що стосується медичного обслуговування, потрібно вистояти в черзі дні, а то й місяці. Хочеш швидко — 100 EUR за прийом.

Грузія: Ярослава, 28 років, event manager

Мій переїзд до Грузії був спонтанним і позаплановим — ми з молодим чоловіком поїхали в гори до друзів і прожили в Гудаурі три місяці. Так сподобалося, що вирішили залишитися. Довго залишалася без роботи, але нові друзі не давали нудьгувати, згодом зайнялася організацією різних свят. У Грузії ще залишається багато нетрів, руїн і будинків минулого століття. Точно така ж паралель проглядається і в людях: величезна кількість прогресивної молоді в великих містах і, водночас, великий відсоток населення проживає в селах і дотримується старих традицій і звичаїв.
Грузини нікуди не поспішають, насолоджуються життям, п’ють вино на обід і вечерю, їдять ситну їжу, вірять у Бога і дуже люблять гостей. Я зустріла нових друзів, навчилася розбиратися у винах, поруч є гори та море, поля, пустелі, річки й озера.

Болгарія: Катря, 30 років, стоматолог

Думки про переїзд в Болгарію прийшли усвідомлено і вибір країни теж. Мені хотілося розвитку у своїй професії та, звільнившись, я полетіла в Софію. Там покращила знання мови та встигла знайти роботодавця, з яким у нас сходилися інтереси.
Софія — комфортне місто, а Болгарія на перший погляд нічим не відрізнятися від України, адже вона також швидко розвивається і змінюється в кращий бік із кожним роком. Там працює безліч цікавих міжнародних компаній, відкриті всі можливості для самореалізації та розвитку.
У Софії гірське та чисте повітря, а за 15 хвилин їзди — підніжжя гори Вітоша. Цілий рік фрукти продають за звичайними цінами, що для мене має значення. Наявність 46 прямих рейсів до Європи дає можливість часто і багато мандрувати.
Є в Болгарії й свої проблеми — чотири великих міста — заможні, але маленькі містечка і села перебувають на межі бідності. Ще в Болгарії проживає велика група етнічних ромів, котрі намагаються втрутитися в соціальне й економічне життя країни, а для місцевих жителів вони — гостра тема.

Угорщина: Марина, 25 років, project manager

Ще в 18 років почала вивчати шляхи міграції й одного разу мені запропонували роботу за контрактом у міжнародній компанії в Будапешті. Я прийняла це як знак про початок реалізації моєї мрії та погодилася. За перший місяць перебування в Угорщині, всі мої внутрішні страхи втілилися в життя. Починаючи з потрапляння до лікарні та закінчуючи відвідинами поліційного відділку та крадіжки документів.
Скоро зрозуміла, що на зарплату стажиста з упевненістю можна самостійно орендувати собі житло або ділити з кимось помешкання, добре харчуватися, ходити з друзями в бари або кіно і навіть планувати вихідні десь в Австрії чи Словенії.
В Угорщині високі податки, штрафи за перевищення швидкості — 100-500 EUR, захотілося «зайцем» прокотитися в трамваї — заплати 45 EUR. Угорці песимісти та націоналісти. Тому без знання мови буде складно завести місцевих друзів, купити продукти на ринку. Але є, безумовно, і безліч плюсів: чудова транспортна розв’язка, лояльні умови для відвідин SPA і тренажерних залів, високий рівень безпеки, близькість до України та схожість менталітетів.

Нідерланди: Юлія, 31 рік, програміст

Переїхала до Нідерландів 2,5 роки тому. Це був Роттердам — друге місто за величиною після Амстердама, але для експата не найкращий вибір. За рік змінила роботу і переїхала до столиці. В Амстердамі всі розмовляють англійською, тому знання голландської не потрібне. Але для тих, хто все ж планує залишитися в королівстві тюльпанів, краще її вивчити.
Після подолання всіх бюрократичних моментів, оренди квартири та перших місяців роботи, я почала багато подорожувати по країні. Нідерланди дуже різні, кожне місто неймовірно красиве, навкруги поля, річки — все зелене! Єдине, що не вистачає це сонця, бо в Нідерландах майже завжди вітряно і йдуть дощі. Легко знайти друзів із різних кінців світу — Бразилії, Америки, Венесуели. Всі експати, як одна велика сім’я, а ось із нідерландцями доводиться важче.
Серед місцевих жителів маю мало друзів. Це країна можливостей, усі рівні, немає бідних і багатих, люди не женуться за брендами, поруч на велосипеді може сидіти твій бос. Звісно, є мінуси — вони стосуються іпотеки, мовного бар’єра, погоди, але я людина позитивна і намагаюся не брати ці недоліки до уваги.

Австрія: Катря, 20 років, студентка

Закінчивши школу, склавши вступні іспити та підготувавши всі документи для Віденського університету, я переїхала до столиці Австрії та почала досліджувати її. Зараз я студентка та підробляю в місцевому готелі.
Столицю Австрії дев’ять разів поспіль називали найкомфортнішим містом світу. У Відні не потрібно купувати воду в пляшках — можна сміливо пити з будь-якого водогінного крана, адже вода надходить прямо з альпійських джерел.
Студентам дозволено працювати 20 годин на тиждень, громадянам Європейського Союзу (ЄС) — до 40. Робочих місць вистачає для всіх, відсоток безробіття найнижчий в ЄС. В Австрії зарплата залежить не тільки від виду діяльності, а й від стажу. Досвідчені працівники цінуються вище і це справедливо. До титулів і ступенів особливе ставлення — їх вказують усюди: на посвідченнях водія, при замовленні картки в будь-якій крамниці. Середня зарплата в Австрії близько 3,4 тис. EUR на місяць, після сплати податків і обов’язкових зборів залишається 2,2 тис. EUR. Фахівці на низькооплачуваних посадах отримують не менше 1,5 тис. EUR.
Нерухомість дорога, але це вигідне вкладення, бо за останні 25 років ціни виросли у 2,5 разу. Наприклад, купити двокімнатну квартиру у Відні можна за 200-250 тис. EUR. Але австрійці частіше беруть кредит і платять 400-800 EUR на місяць, поступово сплачуючи її. Продукти порівняно зі зарплатами дешеві, в місяць середньостатистичний дорослий чоловік витрачає на їжу 200-300 EUR. У Відні, як і в будь-якому іншому місті, є жебраки — вони не приймають їжу або одяг, лише гроші.

Латвія: Ірина, 25 років, дилер в онлайн-казино

Три роки тому мені довелося залишити все і поїхати за чоловіком в іншу країну. На той момент я ніколи не бувала за кордоном і уявити життя в Латвії я вже точно не могла. Перші три місяці у мене була депресія. Попри те, що Рига мені сподобалася, почувалася в ній незатишно. Спілкуванням телефоном особливо ситий не будеш, а нові друзі з неба не падали.
Одним із плюсів було те, що 60 % місцевих жителів знали російську. Також довго не могла звикнути до клімату — після херсонського сонця, вогкість і дощі вганяли мене в тугу. За пів року знайшла друзів і життя заграло новими барвами. Коло спілкування складалося з українців, котрі опинилися в Ризі з різних причин. Латиші холодні й обережні люди, потоваришувати з ними нелегко. А знайти роботу в Ризі — ціле випробування. Головна вимога роботодавців — знання трьох мов.
За рік мені вдалося влаштуватися дилером в онлайн-казино, де вимагали тільки англійську. У столиці Латвії ціни на житло і продукти в три-п’ять разів вищі, ніж в Україні. Для себе зробила висновок: якщо ти імміґрант і хочеш нормально почуватися в Ризі, треба бути висококваліфікованим, затребуваним фахівцем. Найчастіше українці там або навчаються, або працюють в IT-сфері.

Греція: Дарина, 30 років, студентка

До Греції мене привела любов. Зараз я заміжня, маю двох дітей, я знову студентка і здобуваю другу вищу освіту в Національному афінському економічному університеті. До речі, освіта для іноземців у Греції абсолютно безкоштовна. Перші роки дуже сумувала за друзями та родиною. З їжі сумувала за гречкою, сиром і сметаною. Але зараз зрозуміла, що не так уже й люблю це, а справжній грецький йогурт набагато смачніший за сметану.
У Греції крім прекрасної погоди, моря і гір, є й мінуси. 2009-го в країні почалася серйозна криза: економічні проблеми, звільнення, невдоволення людей, постійні страйки та наплив нелегалів. Але криза закінчується: відкривається багато нових цікавих закладів, готелів і крамниць. Центральні райони прокидаються ніби після тривалої зимової сплячки. Обожнюю Афіни — це місто контрастів, із винятковою античністю та сучасною метушнею. Афіни нагадують Одесу.