Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 22, 2021

Стефан Романів і Полтавщина

Автор:

|

Листопад 19, 2015

|

Рубрика:

Стефан Романів і Полтавщина

Стефан Романів

Із Стефаном Романівим, котрий у ці листопадові дні відзначає своє 60-річчя, я познайомився кілька років тому, коли готувався до відвідин австралійського Мельбурну, щоб провести в останню путь свого друга Мирослава Болюха, видатного діяча українського національно-визвольного та кооперативного руху в Австралії. Тоді ж виявилося, що в Україні працює такий собі Стефан Романів, народжений в Австралії українець, котрий є головою проводу Організації українських націоналістів і водночас — одним із очільників Світового конґресу українців (СКУ).
Він зателефонував мені з Києва: «Я — Стефан Романів, на прохання Олі Москалюк з Мельбурну буду тобі допомагати». Несподіване звернення на «ти» невідомої для мене людини викликало у мене позитивні емоції, хоча в Україні так не прийнято. Очевидно, що п. Романів знав дещо й про мене. Йому, ймовірно, було відомо, що я щойно став першим лауреатом премії імені Героя України Степана Бандери.
Сам Стефан Романів є одним із найяскравіших популяризаторів ідей українського національно-визвольного руху й сучасних прагнень українства. Він народився 12 листопада 1955 року у родині вихідця з Тернопільщини Ілька Романіва, мати його була німкенею зі Штутгардта. З молодих літ Стефан відвідував українську греко-католицьку церкву у Мельбурні, рідну українську школу, закінчив тамтешній педагогічний університет, працював учителем початкової школи. Згодом був головою осередку Спілки української молоді (СУМ) у Мельбурні, крайової управи СУМ в Австралії, головою парафіяльної ради Української греко-католицької катедри в Мельбурні, потім очолював парламентську комісію з питань багатокультурності в штаті Вікторія. Зараз він працює виконавчим директором «Комюніті ленґвіч ін Австралія», яка відповідає за вивчення іноземних мов і збереження культур.
Пан Стефан є багаторічним головою Української громади у Вікторії, головою Союзу українських організацій в Австралії, довголітнім керівником української братської школи та голова шкільної ради, є також заступником голови Світової управи СУМ, а з 2008 року — генеральним секретарем СКУ та головою комісії з визнання Голодомору ґеноцидом проти українського народу.
Стефан Романів побував у Полтаві, де поділився своїми роздумами щодо перспектив співпраці нашої держави з діаспорою, а також пригадав історії своїх батьків, через долі котрих прокотилося важке колесо нашої спільної історії. Перебуваючи в обласному центрі, він, зокрема, казав, що «приїхав сюди, аби продовжити діалог із Україною».
«Мій батько — українець із Тернопільської області, — розповідає діяч. — Його насильно відправили на роботу в Німеччину під час Другої світової війни. Там він познайомився із моєю мамою-німкенею. 1949 року вони разом виїхали в Австралію. Моя дружина Анастасія — також українського походження, її батьки — з Югославії. Маємо сина Петра, котрому 29 років. За фахом — я вчитель».
Дмитро Нитченко — письменник ікультурний діяч, живучи в Австралії, пропагував Полтавщину, дуже нею пишався. Він був головою літературно-мистецького клубу в Мельбурні, створив першу в Австралії кафедру україністики. Зараз там діє невеличке товариство славістів, до нього входять люди, чиї батьки — з Полтави. Вони проводять міжнародні конференції.
Слід зауважити, що Полтава як духовна столиця українців завжди вабила до себе Стефана Романіва, бо про неї він завжди згадує з особливою пошаною та милістю. Він — дуже діяльна людина, щороку по кілька разів буває в Україні, тут долучився до підтримки Революції гідності у Києві, передаючи значні кошти на потреби патріотів від українців Австралії. Пізніше п. Стефан також активно допомагав відважним українським бійцям і командирам під кривавої війни з путінськими терористами на Донбасі.
Ось таким виявився мій добровільний помічник під час організації мого позаминулорічного візиту до австралійського Мельбурну, котрий багато мандрує й уже тривалий час працює в Україні і для української справи, намагаючись згуртувати таке розкидане по світах українство в одну-єдину національну спільноту. Многая літа, друже Стефане! Засилаю тобі найщиріші зичення від себе й усіх своїх земляків-полтавчан за нагоди твоїх уродин. З роси й води!

Олександр Панченко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply