Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 5, 2021

Вітрильник «Еней» зупинився

Автор:

|

Червень 14, 2021

|

Рубрика:

Вітрильник «Еней» зупинився
Один із куточків на остові Ґілі Аїр

Тижневик «Міст» уже розповідав про мореплавця Ігоря Пилипчука, який на вітрильному човні «Еней» 4 серпня 2019 року вирушив із Нью-Джерзі у подорож довкола світу. Він щасливо двічі перетнув Атлантику, пройшов Тихий океан і дістався Індонезії, де його спіткало лихо. Про це він пише у своєму щоденнику.
16 березня 2021 року. Втретє вийшов з ладу двигун. І втретє винна та сама помпа високого тиску, яку вже двічі повністю ремонтували в Португалії та Чилі. Подумав про дві причини: або підтікає паливо з помпи і потрапляє в картер, або олива стара і від високої температури втратила в’язкість. Після заміни мастила тиск був у межах норми пів години, після чого знову впав. Дійшов до острова Ґілі Аїр, став на якір, почитав в Інтернеті, що люди пишуть. Дехто пише, що низький тиск — це нормально. Я заспокоївся. Минуло кілька днів. Три дні тому припливли до мене місцеві і повідомили, що я можу стати на буй (це надійніше, ніж на якорі), за невеликі гроші. Завів двигун, витягнув якір, почав рухатися до буя. І тут почалося… Спершу оберти двигуна почали коливатися, але не довго. За кілька хвилин вони самовільно підскочили до максимальних, двигун ревів, із вихлопу валив білий дим. Спробував скинути оберти — ніякої реакції. Перекрив подачу пального — так само. В цей час течія почала зносити човен вбік. Вискочив на ніс і знову кинув якір, бо навкруги повно рибальських човнів і можна зіткнутися. Поки повернувся до двигуна, щоб перекрити повітря, він зупинився самовільно. Перевірив рівень масла — набагато вище норми. Тобто всередину двигуна таки потрапляє пальне, проходить в камеру згорання і двигун стає неконтрольованим. Проаналізувавши ситуацію, вирішив, що найвірогідніша причина — інжекторна помпа. Завтра відвезу її до майстра на сусідньому острові. І буду шукати іншу, про запас.

22 березня. Острів Ґілі Аїр. Чекаю відправлення човна, який перевезе мене і ще 21 пасажира на острів Ломбок. Він відправиться, коли набереться 22 людини. Ґілі Аїр — один із трьох невеликих островів біля Ломбоку. Інші два — Мено і Траваґан. Хоч вони заселені мусульманами і молитви з місцевої мечеті чути п’ять разів на добу, це нічому і нікому не шкодить. Напівголі туристки у відвертих бікіні з густими татуюваннями тіла поруч із закутаними з голови до ніг мусульманками — звичне явище і ніяких проблем з боку місцевого населення. Так само як і з алкоголем, який місцеві не вживають, і марихуаною, кущі якої ростуть на місцевих городах поза хатою, або «чудесними грибами», які можна нескладно дістати, поспілкувавшись із барменом. Жодного автомобіля чи мотоцикла з бензиновими двигуном. Є невелика кількість із електричним приводом, але більшість пересувається велосипедами, невеликими кіньми з підводами, або пішки. Є гарні місця для снорклінґу, підводного плавання, а ціни на проживання і харчування невисокі. Це не мій стиль туризму, але багатьох він приваблює. Є значна частина туристів із Росії, України та Польщі.

21 квітня. Вчора і позавчора працював над двигуном — встановлював ту злощасну помпу високого тиску, що вже втретє від початку подорожі вийшла з ладу. Хоча місцевий механік Дева Маде і запевнив, що помпа відремонтована, про всяк випадок попросив його купити і перевірити ще одну. Знайшов її в «Токопедії» — індонезійський варіант eBay. Звичайно, краще було б замовити з Європи, але в Індонезії дуже складна і заплутана митна система. Тому вибрав місцевий варіант. Вирішив встановити новішу помпу і не дуже здивувався, коли вона не підійшла — центральна вісь виявилася закороткою. Зняв і поставив стару — не працює. Врешті зібрав із двох одну і завів двигун. Винайму скутер на Ломбоці і відвезу непрацюючі частини назад до механіка. Сергієві з яхти «Валентина» також треба в місто, щоб продовжити візу. Орендувати скутер вп’ятеро дешевше, ніж авто. На двох — в десятеро. Великого досвіду їзди на такому транспорті ні в мене, ні в нього нема. Але Сергій уже двічі успішно їздив до міста сам, тому за кермо сідає він. Скутери — основний вид транспорту в Індонезії. Тільки на Балі їх близько 3 млн на 4 млн населення. Нерідко можна бачити на скутері двох дорослих і двох дітей водночас. Також індонезійці перевозять ним вантажі неймовірних розмірів. Причому за неписаними правилами дорожнього руху і не завжди зупиняються на червоне світло. Дивно, але це якось працює. В мене склалося враження, що їзда за правилами тут більш небезпечніша, ніж без них. В аварії потрапляють в основному туристи.

1 травня. Завдання виконане: помпа в механіка, Сергій отримав нову візу. Але замість човнів, ми несподівано опинилися на Балі. Втретє. Як казала моя мама, людина планує, а Бог креслить. Мої спогади обірвалися на гірській дорозі Ломбоку 21 квітня біля десятій годині ранку. Останнє, що пам’ятаю — багато авт і скутерів, повільний рух, переднє колесо нашого скутера потрапило в яму і Сергій розгублено тисне на гальмо. Наступний епізод — мене кудись несуть люди, в шиї сильний біль, ніг не відчуваю. Краєм ока бачу розбитий шолом, що лежить край дороги. Короткий переїзд лежачи на задньому сидінні чийогось авта до медичного пункту. Півтори години чекання на карету «швидкої допомоги і ще година тряски і крутих поворотів під звуки сирени на шляху до лікарні Сіолам у м. Матарам. Діагноз — перелом двох шийних хребців зі зміщенням і тріщина в третьому. Лікар призначив операцію. Вона можлива на Ломбоці, але молодий вік лікаря, характер ушкоджень і відсутність відповідного медичного обладнання вказали на високий ризик. Тож через два дні я знов опинився на Балі в лікарні Балімед, а ще через день хірург Лананґ вдало зробив складну операцію. Тепер буде п’ять-шість місяців реабілітації. З них три місяці треба провести в жорсткому корсеті навколо шиї, який замінять на м’якіший ще на три місяці. Не розумію, чому так сталося, але твердо відчуваю, що тут є Божий сенс.

3 травня. Міркую про складний і заплутаний візерунок правил і обмежень, за якими функціонує світ медичного страхування. Тримаю в руках договір, де за першою сторінкою з підписами і печаткою є ще 28 сторінок дрібного тексту з переліком обмежень і ситуацій, в яких страхування не дійсне. Дорожня пригода на скутері в цьому переліку немає. З розмов із іншими яхтсменами дізнався, що багато з них або мають обмежені покриття за невисоку ціну, в основному, тому, що в деяких портах їх вимагають, або не мають жодного. Гадаю, що в основі такого вибору лежать оцінка ризику і досвід, коли покриття куплене для водного туризму, не покриває випадків на суходолі. І навпаки. Як кажуть, якби знав, де впаду, підстелив би соломи. У моєму випадку це означає, що за всі медичні витрати треба платити готівкою. Після аварії Сергій не відходив від мене два тижні ні вдень, ні вночі. Таня, Пилип, Ярослав, Наталя не раз допомагали в різних питаннях без жодного прохання з мого боку. Індонезійці Коді, Альберт відвідували в лікарні і допомагали вирішити практичні питання. За такий досвід варто обійти навколо світу і трохи постраждати.

4 травня. Вчора був на плановому прийомі у хірурга. Лікар зізнався: щоразу, коли мене бачить, його серце починає прискорено битися. Вочевидь, операція й справді була складною. Тепер лежу горілиць на веранді у народного цілителя на ім’я Ціркус на Балі. Пів години тому він робив зі мною свої магічні вправи, перевертаючи зі спини на живіт, намазуючи оліями і натискаючи на різні точки тіла. Трохи схоже на масаж, але інакше. Загальне почуття краще, тіло вібрує, болі немає. Кажуть, що це тільки початок, а основні наслідки проявляться поступово. За місяць маю бути в порядку. Я запитав, чому зі мною сталася така пригода. Ціркус показав пальцем на голову. І що б це означало? Ціркусові близько 80 років, приймає нерегулярно, грошей не бере.

5 травня. Вчорашній день закінчився гарним вечором в італійському ресторані під живу музику. Грали джаз, не дуже голосно. Я не був впевнений, що зможу висидіти кілька годин, бо під вечір завжди з’являються болі в шиї. Але кілька знеболюючих таблеток і склянка доброго червоного вина майже зняли проблему. На ранок прийшла розплата за приємний час — болі відчутніші, ніж зазвичай. При ходінні все ще не можу тримати стабільну рівновагу, та інколи спотикаюся на рівному місці. Післязавтра треба їхати до лікаря на Ломбоці для контрольної рентгенограми. Можливо з’ясую, чому болі тримаються так довго. Щодня відчувається прогрес: перший раз зміг сісти, перший раз пройшовся, перший раз піднявся сходами. Загальні плани залишаються незмінними, хоча і відкладаються до осені — перехід через Індійський океан до Африки, в грудні-січні — мис Доброї Надії і далі, через Атлантику, в бік Північної Америки.

Якщо хтось має бажання допомогти покрити медичні витрати, можна надіслати чек до кредитівки у Виппaні (SUAFCU, 60-C North Jefferson RD., Whippany NJ 07981; Ihor Pylypchuk, account #161202), або переказати через PayPal (pylihor@gmail.com) чи Wise (pylihor@gmail.com).

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply