Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 18, 2021

Польська школа для українців

Автор:

|

Листопад 12, 2015

|

Рубрика:

Польська школа для українців

Польська школа

Ніякої шкільної форми, мінімум зауважень і критики щодо дітей із боку адміністрації навчального закладу. Діти сидять прямо на підлозі під час перерв, а свої велосипеди та самокати скидають у шкільному дворі на одну велику купу. Це — польські школи, безкоштовні державні заклади освіти, які все частіше відкривають свої двері для українських дітей.
Упродовж останнього року тисячі родин із анексованого Криму та Донбасу переїхали до Республіки Польща (РП). Покидали рідну землю не за власним бажанням, відтак були змушені швидко адаптуватися до нових реалій. «Кірі було вісім років, коли ми з Криму переїхали в РП. Це було навесні минулого року, все довкола для нас було новим і невідомим, тому не одразу зорієнтувалися, що потрібно було здати документи в школу», — розповідає Наталія Сухобойченко. Дівчинка пішла до школи лише восени, втім за літо вона вивчила мову, відтак із навчанням уже не було жодних проблем. «Насправді я вважаю, що нам дуже пощастило: наша класний керівник сприяла в усьому і допомагала Кірі пристосуватися до нового середовища. Вона одразу сказала нашій донечці: не можеш писати диктант — не пиши! Сиди, слухай, не хвилюйся і не переймайся! Все буде добре», — продовжує п. Наталя.
Учні перших-третіх класів вчаться на одному поверсі школи, і старшокласники не мають права та можливості потрапити на їхній простір навчального процесу. «Але наша вчителька дозволила, щоб хлопчик і дівчинка з України, старші від Кіри, під час перерви провідували її. Адже Кіра — єдина українка в класі і рідного спілкування їй дуже бракувало», — розповідає мама дівчинки.
«Найкраще та найшвидше адаптуються до навчального процесу в новій країні діти віком від двох до шести років», — розповідає психолог Олена Непокульчицька, котра також приїхала з України разом із двома дітьми — сином (8 років) і донькою (13 років). «Кожна дитина — індивідуальна історія, але процес адаптації багато у чому залежить від того, як батьки підготують дитину до переїзду, — додає фахівець. — Утім, усе частіше переїзди були спонтанними не лише для дітей, але й для самих батьків. Тому все залежить від стресостійкості батьків, адже діти насправді все відчувають, і навіть коли мама і тато намагаються створити ілюзію, що все гаразд, то роблять тільки гірше».
«Трапляються випадки, коли польські вчителі, м’яко кажучи, не люблять дітей еміґрантів. Тому дуже важливо, чи вдасться батькам побудувати особистісне спілкування з такими педагогами», — розповідає п. Олена. Для польських дітей, за її словами, українські діти — наче мавпочки. Вони розглядають новеньких, цікавляться їхнім минулим, багато розпитують. «Не кожна дитина психологічно готова до такого контакту й уваги. Тому ключовим моментом залишається сприйняття вчителем дитини з іншої країни у своєму класі», — підсумовує вона.
І батьки, і психологи, і самі дітки старших класів кажуть, що адаптація дитини в школі — це не спільний процес для всіх еміґрантів. Кожен випадок — індивідуальний. «Мені подобається всюди — і в Україні, і в Польщі. Я з усіма товаришую і мені тут добре, хоча польські однокласники не завжди кажуть правду, а я звикла, щоб не дурили», — розповідає дев’ятирічна Кіра, котра вже другий рік навчається у польській школі. На запитання, чи було спершу важко і складно, вона дипломатично відповідає: «Може, й було важко, але я вже цього не пам’ятаю».
Олеся, мама 11-річної дівчинки розповідає, що її доньці відразу ж призначили так званих опікунок — двох однокласниць, котрі розуміли російську мову та допомагали дитині у перші тижні. «Якщо ж порівнювати українську та польську системи освіти, то у Польщі вчителі спокійніші, не кричать на дітей, і діти також інші — на перервах традиційно «сходять із розуму», але на уроках поведінка значно краща, ніж в українських школах, — розповідає жінка. — Домашнього завдання у польських школах задають більше, але багато уваги приділяється соціалізації. Поряд із цим, після школи у дітей багато вільного часу, який вони можуть використовувати за власним бажанням».
Також усі батьки з України зі захватом розповідають про всебічний розвиток дітей у польських школах. «Усі діти тут грають на музичних інструментах. Ми обрали флейту. Ще один цікавий момент: польська мова та література — це один предмет», — додає п. Олена.
А Наталя Сухобойченко розповідає про групи продовженого дня, які таож дуже відрізняються від українських. «У Польщі в цих групах діти займаються переважно творчістю — малюють, ліплять, майструють, граються, займаються спортом. Домашнє завдання роблять тільки за власним бажанням. На жаль, українська система освіти заганяє дітей у рамки, де забагато «не можна», — ділиться своїми спостереженнями п. Наталя.
У державних школах Польщі освіта — безкоштовна. Вперше за багато років батьки з України стикаються з тим, що не потрібно постійно здавати на щось гроші. Єдині витрати батьків — це шкільні обіди (5 PLN щодня) та купівля підручників. Але якщо у родини немає матеріальної можливості придбати книги, адміністрація школи попіклується, аби їх видали дитині безкоштовно.

Оксана Денисюк, Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply