У головній викладовій залі Українського вільного університету (УВУ) 3 травня ц. р. відбулася зустріч із проф. д-ром Вірою Селянською-Вовк, письменницею, літературо­знавцем, перекладачем, лауреатом Шевченківської премії, невтомним будівничим мостів між українською й португальсько-бразильською культурами та почесним доктором філософії УВУ. Почесним докторатом УВУ Віру Селянську-Вовк було відзначено з нагоди 91-ї річниці УВУ в січні ц. р.

Вечір відкрила та вела проф. Ярослава Мельник, ректор УВУ. Привітавши студентів і гостей, серед яких були українська мисткиня із Женеви Зоя Лісовська, літературні перекладачі Маргарита Жердинівська та Лідія Крюкова-Качуровська, Ярослава Мельник ознайомила учасників заходу з окремими сторінками життєвого й творчого шляху письменниці, часто вплітаючи у свою промову ремінісценції з текстів самої Віри Вовк і відгуків критики, як ось цей — Валерія Шевчука: «Вона (Віра Вовк) — «жрекиня мистецтва, притому самовіддана, життя якої є вічним пошуком краси та мистецьких вражень, і яка вустами своєї героїні молиться: «Святий Франческо! Дай мені завжди порожній гаманець й уста, повні поезії».

Після вручення Вірі Селянській-Вовк диплома почесного доктора докторант УВУ Тетяна Пархоменко привітала гостю від імені студентів. Присутні з нетерпінням очікували слова від відомої письменниці. Виступ Віри Вовк складався з двох частин: із подяки у формі ретроспективного огляду власної творчості, насамперед перекладацької, і звернення до студентів.

На початку свого виступу Віра Вовк, зазначивши, що УВУ — це «висока українська інституція, за яку ми всі горді», огляд свого перекладацького доробку розпочала зізнанням, що не вважає «себе перекладачем і ніколи ним би не стала, якби хтось інший посвятився у Бразилії цій справі». За словами Віри Вовк, її власна діяльність «виросла з нагальної потреби проголосити ім’я України в латиноамериканському світі ще тоді, коли її не було на мапі незалежних держав світу». З дивовижною скромністю письменниця висловилася про свої переклади, зауваживши, що «між ними є кращі й слабші, але право судити про них залишається за фаховими критиками».

Звернення Віри Вовк до студентів вразило всіх глибиною, скажімо так, подвійної мудрості. Це було слово інтелектуала й людини з небуденним життєвим досвідом, яка з перспективи пережитого закликає: «Час майне, мов спалах блискавиці… Не думайте здобувати життєві блискітки. Вони — короткотривалі, і не приносять щастя. Усі матеріальні здобутки, а також почесті, премії, відзначення, можуть бути приємні, але вони — не істинні. Істинне те, що залишимо для світу, те, що хочемо дати Україні, адже для неї ми народилися українцями».

Після цікавої дискусії, що продовжувалася й під час прийняття, цей небуденний вечір-зустріч із Вірою Вовк завершився спільним виконанням студентського гімну Gaudeamus.