Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 8, 2021

Канадійка зберігає українську традицію писанкарства

Автор:

|

Травень 16, 2021

|

Рубрика:

Канадійка зберігає українську традицію писанкарства
Кеті Вереллі

Кеті Вереллі, яка є представницею четвертого покоління українців Канади, з дитинства малює писанки та вважає збереження української писанки своєю місією. Вона мешкає в Торонто та не розмовляє українською, каже, що мову втратила вже її мама. Проте традиція розписувати на Великдень писанки передавалася з покоління в покоління. «Ти отримуєш справжню насолоду, коли розписуєш писанки. Приносить умиротворення, коли тебе гріє теплом воскова свічка. Є щось дуже заспокійливе та цілюще в цьому моменті. У мене вдома є приготований стіл із усім приладдям. І після вечері вся моя родина, навіть мій чоловік італієць, розписуємо писанки», — ділиться жінка.
Вона й досі пам’ятає, як розписувала свою першу писанку — навчила її бабуся, а дідусь зробив перший писачок. Писанки були просто частиною її родинної традиції доки вона з мамою не відвідала Україну. «Ми побачили, що багато українців, принаймні, там, звідки походять мої пращури, вже не пишуть писанки. Вони нам казали, що це щось таке, що робили їхні бабусі. Я відчула, що ця традиція потроху помирає в Україні. Тому, коли повернулася до Канади, збагнула, що моєю новою місією в житті буде зберегти цю традицію», — каже Кеті.
Саме тому, коли попередні власники канадської крамниці з продажу писанкарського приладдя вирішили продати бізнес, Кеті разом із родиною його придбала. За ті п’ять років, які вона займається цією справою, кількість клієнтів значно збільшилася, а продукцію виробляють власноруч. «Я маю свій власний рецепт для фарб і пакую їх удома. Бізнес росте — за рахунок соціальних мереж та Інтернету дедалі більше людей дізнаються про те, як писати писанки. Я розсилаю приладдя по всьому світу», — повідомляє майстриня.
Проте лише на магазині Кеті не зупинилася — на початку 2014-го, коли в Україні розпочалися траґічні події, вона почувалася безпорадною. «У ту мить я зрозуміла, що відчували моя баба та дід, та багато інших українців Північної Америки під час Другої світової війни. Пам’ятаю, як взяла до рук кістку і згадала, що в Україні писанка завжди була символом того, що добро завжди переможе», — поділилася п. Вереллі. Так з’явилася ідея проєкту «День писанки для України». Щороку 1 квітня, починаючи з 2014-го, вона проводить всесвітній флешмоб із малювання писанок. Його мета — продемонструвати підтримку Україні.
Амелія Рендич, професорка мікробіології й одна з учасниць кампанії, розповідає, що не уявляє свого життя без писанок. «Мені це дуже подобається, я постійно думаю про мотиви. Так розслабляюся. Для мене це можна порівняти зі шоколадом — коли не їси його довго, почуваєшся виснаженою», — каже вона.
Амелія писати писанки навчила її мама, і це стало серйозним гобі. Вона допомагає Кеті в організації Дня писанки для України. Щороку кількість учасників зростає, значно розширилася й географія. «Були мистці з Японії, різних частин східної Європи. Дуже багато цікавляться саме процесом. У час, коли їм зручно, люди сідають і пишуть писанки. Чудово, що це люди у різних часових поясах, і ти ніби спостерігаєш за хвилею, коли вони починають викладати свої роботи в нашій групі у Facebook. Це дуже потужна ідея, що люди в усьому світі пишуть писанки. Ти наче уявляєш, як увесь світ молиться одночасно», — ділиться п. Рендич.
За її словами, за останні кілька років, зі збільшенням учасників, фокус події трохи змістився на техніку писання. Тому зараз є мета повернутися до початкової ідеї — підвищення обізнаності світу про ті події, які відбуваються в Україні. Водночас Кеті з’вилася ідея перетворити 1 квітня на Всесвітній день писанки для України.
Як повідомляв «Міст», священник із Коннектикуту вражає своїми писанками.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply