Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 4, 2021

Як правильно відпочивати і до чого тут мистецтво?

Автор:

|

Березень 05, 2021

|

Рубрика:

Як правильно відпочивати і до чого тут мистецтво?
Ірина Савчук

Декоративно-ужиткове мистецтво є дуже популярним і поширеним в Україні видом художньої діяльності. Ще з давніх-давен наші пращури створювали предмети, які були не лише естетично красивими, але й корисними у побуті. Сьогодні за допомогою цього мистецтва, як і багато років тому, можна навчитися переборювати страхи, закликати в дім удачу та щастя і насолоджуватись життям у кожному його моменті. Як саме це зробити, розповідає Ірина Савчук, мисткиня й арттерапевтка. Арттерапія за допомогою декоративно-ужиткового мистецтва має позитивний вплив на людину будь-якого віку й статті. Вона розвиває творчий потенціал, заспокоює і розкладає думки по поличках.

Знайти хороше в усьому
«Арттерапія не просто наповнює людину чимось хорошим і формує людські цінності, але й впливає на поведінку, розвиває практичні здібності й лікує душу, — переконана п. Савчук. — Якщо людина часто перебуває у творчому процесі, створює різні предмети декоративно-ужиткового мистецтва, то наш мозок звикає до цього, і таким чином у нас розвивається креативне мислення та нетипове ставлення до життя. Крім цього, робота руками позитивно впливає на загальне самопочуття».
«Зараз часто можна почути фразу, що раніше населення було більш здоровим, бо було чистіше повітря й вода, але справа не тільки в цьому, — міркує далі п. Ірина. — Раніше люди більше працювали фізично, а робота руками справді є запорукою хорошого самопочуття. Це пов’язано з тим, що на пальцях є дуже багато нервових закінчень. Не дарма ж кажуть, що і наш розум розташований на кінчиках пальців. Тому така діяльність дуже корисна, вона наповнює нас зсередини, посилює енергію та змінює підхід до розв’язання складних життєвих питань. Арттерапія досі лякає багатьох людей, адже мало хто по-справжньому вірить у свої сили. Для декого головним залишається краса виробу, а не безпосередньо процес фантазування і творення».
Мисткиня наголошує, що не потрібно порівнювати себе з іншими та боятися критики, всі люди народжуються талановитими, а відтак усім під силу створити власний шедевр. «Часто чую фразу, що в когось «не звідти ростуть руки», але гнівити Бога не можна, — каже вона. — Потрібно пам’ятати, що кожен може творити.
Саме страх зробити щось не так гальмує багатьох людей на шляху до мети. Декоративно-ужиткове мистецтво допомагає розібратися з цими хвилюваннями, зануритися в себе й знайти потрібні відповіді».
«Люди не хочуть пробувати щось нове, бо бояться, що в них нічого не вийде і їх за помилки обов’язково сваритимуть», — упевнена п. Савчук. Вона пояснює, що така невпевненість зароджується ще в дитинстві, коли немає підтримки батьки. «Але принцип роботи зі страхами простий: потрібно пробувати! На перший погляд, усі наші страхи дуже різні, але якщо проаналізувати, то все можна звести до спільного знаменника — страху перед смертю», — пояснює вона.
За словами мисткині, якщо постійно віддавати страхам енергію і ніяк їх не вирішувати, то вони лише множитимуться й повністю заповнять наше життя. «Якщо ми чогось боїмось, то варто це спробувати зробити, — вірить вона. — Так, ми будемо помилятися, робити якісь дурниці, але разом із тим будемо рухатись уперед. Потрібно дозволити собі помилятися і знову пробувати, бо саме завдяки спробам знаходимо себе та пускаємо у життя щось нове. А цьому, напевно, й є щастя».
Арттерапія допомагає побачити всі барви світу, помітити й відчути красу довкола та сфокусуватися на позитиві. «У нас є така проблема, ми не вміємо мріяти та помічати хороше навколо нас, — зазначає вона. — Ми постійно думаємо про майбутнє, щойно закінчили університет і влаштувались на роботу, як уже переживаємо за пенсію. А потім час минає і ми розуміємо, що взагалі не відчули життя, не насолоджувалися моментами, не були «тут і тепер».
Ірина Савчук пригадує хорошу японську традицію: урок милування, коли діти мають впродовж всього уроку дивитися на одну квітку й шукати у ній щось прекрасне. Під час арттерапії, коли люди створюють предмети декоративно-ужиткового мистецтва, якраз і відбувається такий момент заземлення, коли можна відчути спокій, гармонію і свою точку опори. «У кожному моменті можна знайти щось позитивне, таку собі вторинну вигоду, й арттерапія допомагає з цим якнайкраще, — запевняє вона. — Мистецтво трохи позбавляє надмірного перфекціонізму, дозволяє поринути у творчий безлад і перезавантажити думки. Творча робота руками демонструє, що у житті немає правильних і неправильних рішень, а є лише певне сприйняття світу. Зазвичай люди живуть за конкретними програмами, а мистецтво навчає, що ці установки можна коригувати або повністю змінювати».

Мистецтво відпочинку
Арттерапія декоративно-ужитковим мистецтвом цікава тим, що містить у собі дуже багато видів творчості. З лікувальною метою можна ткати, вишивати, плести, робити іграшки, посуд, працювати з керамікою, деревом, каменем і ще багато чим. Кожен може віднайти свій напрям, у якому буде найкомфортніше творити. Попри те, що терапія декоративно-ужитковим мистецтвом передбачає фізичну працю, вона також вчить мистецтву правильного відпочинку. «Ми перебуваємо у робочому процесі фактично з дитячого садочка, але, на жаль, майже не вміємо грамотно відпочивати, — не сумнівається п. Ірина. — Відпочинок — це якісна зміна діяльності, а не просто лежання в ліжку або постійне перебування в телефоні чи комп’ютері. Проблема в тому, що зараз усі прагнуть розумової праці, намагаються повністю замінити роботу автоматами, менше рухатися, менше працювати руками. І навіть не помічаємо, як знищуємо себе, коли зовсім відмовляємось від фізичної праці».
Людський мозок «любить» вигадувати уявні загрози, постійно чекати на небезпеку й у режимі нон-стоп розв’язувати проблеми. «Арттерапія декоративно-ужитковим мистецтвом може стати гобі, яке всім треба мати, щоб відволіктися і перемкнутися, — наголошує мисткиня. — Для відпочинку, тобто якісної зміни діяльності чудово пасуватиме вишивання.
Воно допомагає людям, особливо жінкам, повністю перезавантажитися. Коли жінка починає вишивати, змінюється майже на очах. «Особливо позитивно впливає вишивання українськими класичними техніками «низинкою» і «качалочкою», — каже п. Савчук. — Вишивання дозволяє жінці відкрити свій внутрішній ресурс».
Коли робота починає вдаватися, це дуже позитивно впливає на самооцінку та наповнює такою необхідною для буденного життя енергією. Крім вишивання, можна спробувати робити іграшки з підручних матеріалів. Це не лише економія, а й додаткове поле для фантазії. «Чудовим відпочинком стане соломоплетіння. Зі соломи можна створювати різні іграшки, майструвати ляльок, якихось янголят, — ділиться арттерапевтка. — Якщо немає соломи, можна використовувати листя кукурудзи. А дітям, приміром, простіше працювати зі столовими серветками. Вони достатньо м’які та піддатливі для обробки. У діточок ще не так добре розвинена моторика, тому тримати серветки в руках та робити з них іграшки буде доволі просто».
Для дітлахів це стане хорошою альтернативою комп’ютерним іграм і відпочинку в соціальних мережах. Проте, створюючи ляльок, потрібно чітко розуміти свою ціль. Ірина Савчук радить бути обережними з обрядовими ляльками, які зараз мають попит. Також важливо аналізувати такі вироби та змінювати їх у разі потреби. «З психологічної точки зору, виріб без обличчя характеризує людину, котра не має свого почерку й свого бачення, немає своєї думки й нічого не може зробити для свого щастя, — пояснює вона. — Якщо немає рук, отже, людина боїться брати на себе відповідальність, ризикувати, щось створювати. А коли людина створює ляльку без ніг, то це говорить про її страх рухатися вперед, вона стоїть на місці й не знає, як їй іти до мрії».

Мистецтво і психологія позитиву
Раніше декоративно-ужиткове мистецтво слугувало візуалізацією бажань і мрій. Ірина Савчук каже, що і зараз можна таким чином налаштувати свою підсвідомість на позитивний результат. При цьому важливо пам’ятати, що простого бажання замало. Воно виступає лише пусковим механізмом, який налаштовує на дії. «Коли людина щось робить руками і при цьому загадує бажання, існує велика ймовірність його втілення у життя, — переконана арттерапевтка. — Ми всі від народження володіємо певними чарами: силою думки та силою слова. Все, що ми думаємо, і все, що кажемо, створює нашу реальність, притягує ті чи ті події. Яскравим прикладом цього може бути писанкарство. Коли раніше люди писали писанки, то використовували знаково-символічну систему. Тобто, кожен знак щось означав, але так само можна було вкладати в ці символи й свої сенси.
«До прикладу, популярною є восьмикутна зірка або, як її ще називають, ружа — символ сонця, життя та радості. Виводячи такі життєствердні символи можна налаштувати себе на хороші зміни в житті, — каже п. Савчук. — Взагалі психологія щастя була раніше дуже поширеною, але з часом ми про неї стали забувати. Колись люди в усьому бачили добрі знаки: «ця зірочка на щастя», «ця квіточка на кохання». Про що люди думали, що помічали довкола, те й відбувалося. Наша ж сучасна релігія, на жаль, на такий позитив мало звернена. Ми живемо абияк, більше думаємо про мертвих, ніж про живих, у нас багато страхів, ми пригнічені і завжди грішні. А від цього, зрозуміло, й зовсім нещасливі. Арттерапія декоративно-ужитковим мистецтвом допомагає повернутися до нашого минулого та скористатися досвідом предків, навчитися в них любити життя і програмувати свою дійсність на позитив і успіх».
Як повідомляв «Міст», у Мельбурні експонують скульптуру Олександра Архипенка.

Дарина Дідик, «20 хвилин»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply