Новини для українців всього свту

Thursday, May. 13, 2021

Великий Каменяр Іван Франко у філателії

Автор:

|

Квітень 11, 2021

|

Рубрика:

Великий Каменяр Іван Франко у філателії
Іван Франко на поштових марках СРСР

Іван Франко — поет, прозаїк, драматург, учений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині коваля Якова Франка та Марії Кульчицької. Навчався в школі при василіанському монастирі в Дрогобичі, потім у Дрогобицькій ґімназії. У 1867-1875 рр. — навчання в Дрогобицькій ґімназії. З 1875-го Іван — студент філософського факультету Львівського університету. З 1875 року — студент філософського факультету Львівського університету, учасник редакційної колегії часопису «Друг». 1876 року вийшла перша поетична збірка «Баляди і розкази». 1885-го Франко відвідав Київ і за рік побрався зі студенткою Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською, котра народила трьох синів і доньку. Померла 7 липня 1941 року у львівській божевільні з фотографією чоловіка в руках.
2013-го дослідник Володимир Галик оприлюднив розповідь про намір Івана Франка 1888 року поїхати до США в ході масової еміґрації останньої чверті XIX-го — початку XX ст. з Галичини. Поет планував виїхати з дружиною до Шенандоа (штат Пенсільванія) й очолити редакцію газети «Америка». Засновником і видавцем цього видання був о. Іван Волянський, а редактором — Володимир Сіменович із Бучача, котрий приїхав 1887-го до США, був тут учителем у Школі українознавства та завідувачем українською кооперативною крамницею.
Причиною таких планів Франка стало родинне нестабільне матеріальне становище, адже він нещодавно одружився і для того, щоб належним чином утримувати родину, завзято дописував до різних часописів, зокрема, і до польських у Львові та Варшаві. 15 листопада 1886 року Іван Якович спробував видавати часопис «Поступ», проте його конфіскувала львівська прокуратора, а видання заборонила.
25 липня 1888-го Сіменович пише до Франка: «Ми вельми тішимось з Вашої готовности загостити у нашу Русь американську, бо се нам честь і значеня приносить, тілько болієм над тим, що не можемо Вам відповідно зате відвдячитись». Сіменович розповів Франкові про складні умови часопису «Америка». Він запевнив ученого, що його з дружиною приймуть з розпростертими руками, але більшої пенсії за роботу, ніж 50 доларів на місяць, запропонувати не можуть.
Щоб якось переконати Франка, що пропонована йому зарплата — цілком нормальна сума для прожиття, Сіменович подає йому місцеві розцінки на житло, продукти харчування, одяг тощо. Водночас автор листа пропонує і заняття для Франкової дружини. На його думку, вона могла б зайнятися тут кроєм і шиттям жіночого одягу, проте застерігає, що цей вид зайнятості не дасть великих прибутків.
Розповідаючи про скрутне матеріальне становище часопису «Америка», В. Сіменович пропонує І. Франку привезти зі собою власну бібліотеку, за транспортування якої йому відшкодують витрачені кошти. Також Сіменович радить ученому взяти з дому домашні речі (подушки, білизну тощо), а особливо наголошує, що треба узяти самовар, або машину для помелу кави, яка тут як напій користується великою популярністю, на відміну від чаю.
Продовжуючи розповідь про життя і побут української громади у Шенандоа, В. Сіменович скаржиться, що у них досі немає учителя та дяка. Завершуючи листа, радить І. Франку, як краще дістатися до Америки. Полічивши транспортні витрати, він наголошує, що Франкові доведеться витратити на дорогу з Філадельфії до Шенандоа 27 доларів (на дорогу і корабельний квиток) і 20 доларів на дорогу до Філадельфії, тобто вкупі 47. Цю суму можна сплачувати упродовж року, що є дуже вигідним для незаможної людини.
Після того, як І. Франко отримав лист-запрошення до Америки від В. Сіменовича, він трохи поміркував над пропозицією і нарешті вирішив їхати. З огляду на те, що сім’я чекала на поповнення (16 липня 1887-го народився син Андрій), Франко відкладає свою поїздку до весни. Проте до Америки так і не поїхав, але продовжував підтримувати контакти із редактором часопису «Америки».
Іван Франко писав твори українською, польською, німецькою й іншими мовами. Не мав державної роботи, нагород, кафедри в університеті. «На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь… Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя», — писав той, хто освітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед усім світом. Крім цього, збагатив своєю працею багато галузей європейської науки.
Помер Іван Якович 28 травня 1916 року на чужих руках — сини були в армії, донька в Києві, дружина в лікарні. Поховали його в чужій (померлого перед тим Шухевича) вишиваній сорочці й єдиному старенькому костюмі. Грошей на окрему могилу не було, то поховали в «позиченій» ямі на шість домовин. Як писала тоді газета «Діло», сам похорон перетворився на величаву національну маніфестацію. Лише через десять років упокоївся там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.
Портрети Івана Франка розмістили на своїх поштових марках СРСР (1956), Україна (1994, 2006), Румунія (1956), підпільна пошта України. В Австрії на честь Івана Франка випустили конверт із його портретом і застосували спеціальний штемпель. 2019-го в Україні вийшли марка, конверт і штемпель першого дня обігу про фільм «Захар Беркут» за книгою І. Франка. Маркою і конвертом Україна відзначила 160-річчя І. Франка.
Відчутний слід у філателії залишив і теплохід «Іван Франко», збудований в Німецькій Демократичній Республіці. 1971 року його показали на східнонімецькій марці. Цей пасажирський лайнер є й на марці СРСР 1968 року і багатьох конвертах СРСР, а також на поштівках. 2020-го відзначали 100-річчя Київського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, що також знайшло відбиток у філателії.
Як повідомляв «Міст», вандали знищили меморіальну дошку Івану Франку.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online