Божу Матір із намистом, яка зараз перебуває у Михайлівському храмі села Секунь, за переказами, змалювали з польської королеви Бони, котра управляла землями на Волині. Звідки і коли у селі з’явилася ця ікона, місцеві не знають. А про приїзд Тараса Шевченка чули від старожилів.
Ще у 1980-х рр. там знайшли записи 86-літнього Мефодія Рижка, котрий згадував: «Дід Іван розповідав, що до села разом із пізнавальною експедицією приїжджав поет Тарас Шевченко, малював церкву, не нинішню, а ту, що стояла раніше, й ікону». «Гостював у батюшки Іллі Мусієвича. Бачили, як ішов. Поважний пан у довгій одежі, в капелюсі», — додає о. Анатолій, настоятель храму. Вражає те, що на Божій Матері та на Сині Божому намисто й інші прикраси — саме українські!
Чутки про ікону, яку нібито реставрував Тарас Григорович, дійшли і до столиці, і нею зацікавився шевченкознавець Віктор Жедько. «Зазвичай художники залишають на своїх роботах підпис або якийсь знак. Тому я зробив 32 фотознімки окремих частин полотна, щоб за допомогою комп’ютера ретельно їх дослідити. Збільшивши зображення, помітив у медальйоні на грудях Ісуса літери «Ш» та «Т», а також дату — «1846».
В архіві Почаївської лаври відшукав книгу «Опись церковного имущества», що заведена у Секунському храмі ще 1806 року. Навпроти запису «Образ Божої Матері за Престолом» зазначено: «В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасием Шевченком».