Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 30, 2022

Відновили процес беатифікації митрополита Андрея

Автор:

|

Січень 19, 2022

|

Рубрика:

Відновили процес беатифікації митрополита Андрея
Андрей Шептицький

Наступне десятиріччя у Львові присвятили дослідженню історичної постаті України митрополита Андрея Шептицького: «Сподіваємось одного дня побачити його у славі святих», — казав Папа Іван-Павло II у проповіді 27 червня 2001-го з нагоди беатифікації Владики Миколи Чарнецького та його 24 братів у мучеництві, а також мучеників єпископа Мукачівської єпархії Теодора Ромжі, о. Омеляна Ковча і слугиню Божу Йосафату Гордашевську.
Тоді ж понтифік наголосив, що «треба зробити належне посилання на його героїчну апостольську діяльність, щоб зрозуміти по-людському незрозумілу живучість Української греко-католицької церкви в темні роки переслідувань».
Спливло вже 63 роки, відколи саме 1958-го розпочався беатифікаційний процес митрополита Андрея приєднання до лику блаженних. На жаль, тодішній архієпископ Варшавсько-Гнєздинський Стефан кардинал Вишинський, примас Польщі та правлячий єпископ для вірних Греко-католицької церкви в Польщі двічі — 1958-го і 1962-го — опротестував цей беатифікаційний процес. Зрозуміло, що аналогічну позицію обрав і Московський патріархат, хоча він і має стосунку до канонічної діяльності Святого Престолу. Така одностайність двох Церков неґативно вплинула на процес беатифікації й усі спроби беатифікації митрополита Андрея Ватикан відхилив.
А після офіційних зустрічей у Ватикані 2003-го Блаженнійший Любомир кардинал Гузар мав розмову в Конґресі святих про відновлення беатифікації митрополита Андрея, і заявив, що ця справа перебуває на стадії завершення.
Минуло ще 12 років. 2015-го у Львові урочисто відкрили й освятили пам’ятник праведному митрополитові Андрею. Ще за два роки до цієї історичної події Блаженнійший Святослав (Шевчук), глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ) висловив надію, що до цього часу буде завершено процес беатифікації. Того ж таки 2015 року Папа Римський Франциск сказав, що постать митрополита Андрея неоднозначно сприймають історики.
До цього часу вже були завершені історичні дослідження, необхідні для відновлення процесу беатифікації. 17 липня 2015-го чинний понтифік оголосив спеціальний декрет про героїзм чеснот митрополита Андрея.
Митрополит Андрей був духовним лідером УГКЦ у 1901-1944 рр. Відбув безпідставне ув’язнення і заслання російським царизмом у 1914-1917 рр. У суздальській в’язниці підносив молитви до Бога. 26 грудня 1939-го митрополит писав: «Усі розпорядження, що приходять від радянської влади, є цілеспрямовані тільки на те, щоб нас упокорити, пригнобити та знищити. Більшовицькі урядовці мають владу вбивати людей без того, щоб їх кликати до відповідальности. Всі монастирі розпущено, а монастирські добра забрано. Покасовано теж усі церковні школи й сиротинці, релігійні установи та організації разом з їх майном. Вже зачали відбирати маєтки навіть від селян. Більшовики чваняться, мовляв, прийшли «спасати й визволяти Україну», а на ділі вони всякими способами намагаються її тільки поневолити й руйнувати». Цього листа митрополит таємно переправив до Риму.
У грудні 1939 року почалися масові депортації людей із Західної України в Сибір і Далекий Схід. Кількість вивезених упродовж двох років (1939-1941) сягнула кількох мільйонів, за даними різних дослідників — від 1,5 до 3,5 млн. осіб. Водночас відбувалися переслідування, арешти та вислання священників і вірних УГКЦ. Каральні органи приділили особливу увагу митрополитові Андрею, на якого таємно завели карну справу.
Інтенсивно готували відповідних інформаторів, шукали псевдодокази стосовно ієрархів Церкви, духовенства, чернечої спільноти, вірних.
У зверненні до Святійшого отця Пія XII митрополит писав: «А я як пастор того бідного народу, що стільки страждає, чи не мав би я якого права вмерти за його добро і кращу долю?» Устами свого архипастиря УГКЦ визнала рішення Народних зборів Західної України «кривдячим і незаконним». Митрополит протестував проти насильницьких дій радянських органів влади, обстоював права українського народу, його духовних провідників. Натомість продукувалася атеїстична пропаґанда, яка була складовою частиною ідеологічної роботи комуністичної партії та радянської держави.
У роки Другої світової війни, під час тимчасової німецької окупації України, митрополит, ризикуючи своїм життям і своїх близьких, зокрема, священників, чернечої спільноти, студентів духовних навчальних закладів, допоміг врятувати понад 150 єврейських життів. Євреїв переховував у своїй резиденції, організовував притулок у монастирях Церкви для понад 100 єврейських дітей. Протестував проти кривавої політики й ідеології нацистів стосовно єврейської спільноти України.
Передачі Ватиканського радіо почали виходили в етер із 14 грудня 1939-го. Незадовго до того митрополит Андрей звернувся до Папи Пія XII, щоб вести мовлення й українською мовою. Це могло хоч якоюсь мірою подолати цілковиту інформаційну блокаду, яка почалася після приходу на терени Західної України радянської армії. Таке прохання працівники радіостудії виконали і досі успішно працюють у цьому напрямку. Навіть в атеїстичні роки радянського режиму, українська спільнота могла слухати попри потужні радіоперешкоди недільних відправ Богослужіння із собору Св. Петра українською мовою.
На урочистій сесії Собору УГКЦ 28 травня 1943-го прийняли декрет «Про єдність». Тут аналізували чинне становище Церкви і визначали шляхи до єднання, самокритично вказувалися причини розбрату і водночас давали їх характеристику. Митрополит глибоко усвідомлював поточний момент, але водночас спрямовував свої думки, зусилля у кращі часи. Прагнув разом із духовенством, народом вибудувати майбутню перспективу розвою його духовності. Звісно, треба було передусім вижити, але й не менш важливо — думати про життя і працю, духовне служіння у наступний мирний період. Упродовж усього життя митрополит був відданий ідеї збереження української культурної спадщини. Піклувався, як міг, насамперед, про людей, а також матеріальну і духовну спадщину за часів австро-угорських, польських, російських, німецьких, нарешті, радянських, перебуваючи на свободі чи в ув’язненні, засланні або ж тимчасово затриманим.
7 вересня 2021-го авіарейсом із Вільнюса (Литва) прибув архиєпископ Вісвалдос Кулбокас, новий Апостольський нунцій в Україні. Приймаючи від нього Вірчі грамоти 1 жовтня Володимир Зеленський попросив Папу Римського про беатифікацію праведного митрополита Андрея, а заодно запросив понтифіка відвідати Україну з офіційним державним візитом. Тоді ж відбулася
Отже, український народ і його складова частина — понад семимільйонна спільнота греко-католиків України і країн поселення чекають на відповідні дії Вселенської церкви стосовно беатифікації «українського Мойсея». Безумовно, що активізації цього процесу та його успішному завершенню значною мірою сприятимуть нові повідомлення вірних Церкви про зцілення, оздоровлення й інші прояви молитов до праведного митрополита Андрея. Українці також надіються на дієву позицію у завершенні процесу беатифікації митрополита Андрея з боку архиєпископа Вісвалдоса й усього складу Нунціатури Святого Престолу в Україні. Адже праведний митрополит Андрей усе своє свідоме життя присвятив Божій ниві, яка завжди родить і приносить новий і щедрий урожай. І серед тих нових здобутків української спільноти, її Церкви Христової стане зарахування праведного митрополита Андрея до лику блаженних.
Як повідомляв «Міст», Андрей Шептицький був «найбільшим українцем після Шевченка».

Степан Боруцький, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply