Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 19, 2021

У Святопантелеймонівський монастир на Львівщині люди їдуть за зціленням

Автор:

|

Березень 31, 2016

|

Рубрика:

У Святопантелеймонівський монастир на Львівщині люди їдуть за зціленням

Святопантелеймонівський монастир

Дорога від Львова до цієї обителі нібито й близька, але часу минає багацько: до села Велика Білина у Самбірському районі після повороту в Калинові залишається не так уже й далеко, однак дорога на тому відтинку справляє жалюгідне враження — суцільні ями. Але ж асфальт чи його відсутність — не головне.
«Хочу жити тут, де тиша і спокій», — каже Геронтій (Олянський), єпископ Української автокефальної православної церкви та настоятель Святопантелеймонівського монастиря.
Перші літописні згадки про тутешній монастир датуються 1442-1446 рр. Але можна припустити, що насправді обитель заснували раніше — в XII-XIII ст., адже саме після захоплення та розграбування Києва монголо-татарами православні монахи втікали на Західну Україну, де ставили нові монастирі. За історичними даними, власне на цьому місці, поблизу с. Велика Білина, монастир заснували два вцілілі ченці з Києво-Печерської лаври.
Чи то правда, чи легенда, хто його зна? Реальність така — місце тут намолене, впродовж століть багато люду приходило сюди, щоб поспілкуватися з Богом. Ба більше, існують свідчення про з’явлення Пресвятої Богородиці одному з монахів, котрий потім написав ікону, яку довший час вважали чудотворною.
1812 року монастир закрили. Причина банальна — гроші. Як з’ясувалося, навколишні парохи просили за треби чималі на той час гроші, натомість у святині, якою на той час опікувалися василіяни, грошей із селян не брали. Чудотворну ікону З’явлення Божої Матері над джерелом вивезли до Лаврова, де її сліди, на жаль, загубилися.
Майже 200 років тут була пустка: від колишнього монастиря залишився хіба занедбаний кляштор. Але 2010-го тут завирувала діяльність — почалося відновлення Божої обителі. 30 травня селянська фіра привезла сюди важкий дубовий хрест, який постав на тому місці, яке тепер знають як Святопантелеймонівський монастир.
«Тут є спокій духовний і тілесний, спокій для молитви», — каже єпископ Геронтій. Чи йому тут затишно? Владика відбув складний життєвий шлях: був пострижений у ченці у Хресто-Воздвиженському Манявському монастирі, був його ігуменом, звідтіля виїхав за кордон, де кілька років служив священиком, задовольняючи духовні потреби українських заробітчан, у вересні 2014-го був рукоположений у сан єпископа. Загалом він уже 11 років у сані. Багато це чи мало?
«Якщо люди горнуться до владики, це щось означає?» — запитує протоієрей Василь (Козак). Сивочолий ґазда Микола Пінчак із с. Волоща Дрогобицького району каже, що коли в цих краях з’явився владика Геронтій, то спочатку лише поодинокі люди приїжджали у монастир. «Але минув час. Одні іншим розповідали, пішов поголос, тепер щоразу більше людей сюди приїздить. Головна причина — владика якось уміє роз’яснити та зцілити», — каже він.
Неділя, у монастирській церкві чути дзвони, починається літургія. Дорога сюди більше схожа на танкодром — простіше їхати узбіччям, ніж «асфальтом», де дірка на дірці. Але людей у монастирській церкві — багато.
«Насправді, кожна служба Божа починається ще тоді, коли виходиш з дому, адже дорога сюди — складна, це таке своєрідне випробування. Зате коли приїдеш у монастир, відчуваєш спокій і мир», — каже протоієрей Ярослав (Гонтар), котрий п’ять років служив у Криму, але після анексії півострова Росією повернувся на батьківщину.
Натомість Олег із Самбора розповідає іншу історію. Його донька півтора року тому пішла до школи, але встигла провчитися лише три тижні — в дитини діагностували пухлину головного мозку. Пощастило, що тоді у Львові перебував Джеймс Рутка, відомий нейрохірург із Канади, котрий її прооперував. Однак дівчинка 12 днів пробула в реанімації. «Від когось почув про владику Геронтія, затефонував йому, мало на що сподіваючись. Але владика покинув усі справи, приїхав у лікарню, помолився над донечкою і заспокоїв нас», — розповідає п. Олег. «Після цього владика приїжджав ще не раз, телефонував, цікавився станом доньки. Мала стала на ноги, почала потроху ходити, до неї повернулася мова. Часто буваємо в Святопантелеймонівському монастирі. Доньці значно легше — контрольні обстеження свідчать про відсутність слідів пухлини. Чи це наслідок молитов, чи зусилля лікарів — невідомо, мабуть, допомогло все разом», — вважає чоловік.
Давно відомо, що без душевного спокою тіло з болячок не вилізе ніколи. «Ми лікуємо тіло, а владика Геронтій — душу», — каже Ярослава Юркевич, завідувачка Самбірської районної поліклініки, де щосереди у спеціально виділеному кабінеті настоятель Святопантелеймонівського монастиря читає молитви про зцілення.
«А як же конкуренція між дипломованими лікарями та священиками?» — запитує журналіст провокаційно. «А ніяк. Якщо і з тілом, і з душею усе гаразд, тоді людина здорова. Головне, щоб була віра», — відповідає Зоряна Роман, районний ендокринолог Самбірщини.
«Не я зцілюю. Бог зцілює», — повчає настоятель Святопантелеймонівського монастиря. Владика Геронтій має мрію — створити на базі монастиря реабілітаційно-лікувальний і духовно-просвітницький центр. Там, де показує владика, — зараз занедбані руїни.
«Я читаю молитви над хворими, а тому хочу, щоб у монастирі людина змогла поєднати душевне та тілесне лікування. Моя мета — збудувати монастир не тільки для проживання монахів, але щоб тут могла знайти спокій кожна християнська душа. Людина зможе пожити у монастирі, сама помолитися і щоб над нею почитали молитви», — розповідає владика, котрий зараз закінчує медичну освіту за фахом «лікар-реабілітолог». За його словами, йдеться про три основні напрямки — психологічну реабілітацію воїнів антитерористичої операції, дітей, хворих на церебральний параліч, і важку післяопераційну реабілітацію.
Аби майбутнім пацієнтам було затишно та комфортно, вже зараз в монастирі облаштовано город, сад, незабаром буде власна пасіка. «Однак де сіється добро, завжди виникає зло», — каже владика Геронтій. На жаль, за його словами, є багато противників і монастиря, і майбутнього реабілітаційного центру. Та згадаймо Євангеліє від Матвія: «Дорогу здолає той, хто йде в ім’я Господнє».

Олег Пущинський, «Львівська газета»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply