Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 20, 2022

У храмі й мистецтво — молитва

Автор:

|

Грудень 01, 2021

|

Рубрика:

У храмі й мистецтво — молитва
До 2011 року у храмі було книгосховище

У Львівському гарнізонному храмі закінчують реставрацію барокових фресок XVIII ст., яка тривала шість років. Цей храм звели на початку XVII ст. як костел монахи-єзуїти. Прогресивний орден, який займався місіонерською та просвітницькою діяльністю, збудував у Львові перший в Україні бароковий костел, відкрив при ньому навчальний заклад — колегію й облаштував поруч першу в Україні та 12-у в світі астрономічну обсерваторію.
Склепіння головної нави храму у 1738-1740 рр. розписав чеський художник Франц Екштайн, бічні оздоблював після його смерті син Себастьян. Над вівтарем зображені частини світу, представники різних націй та екзотичні тварини. Арсеній Янович, історик храму, розповідає, що єзуїтський орден був відомий своїми місіонерськими подорожами, і ця фреска є алюзією на діяльність самих ченців і ті знання, які вони мали на той час. Там зображена Європа, Азія, Африка, навіть можна побачити Велику китайську стіну. «Для нас, сучасників, це щось звичне, але для людини XVIII ст., яка ніколи не виїжджала за межі Львова, і побачила у храмі мапу світу в оточенні екзотичних тварин, це було щось надзвичайне», — пояснює експерт.
Крім єзуїтської історії та християнських сюжетів, у храмі є розпис «Облога Львова турками 1672 року», на якому можна побачити тогочасні обриси міста. Коли 1946-го єзуїти покинули Львів, їхній костел зачинили на довгих 65 літ. Храм втратив своє релігійне призначення, але тут зберігали близько 2,5 млн книжок Львівської наукової бібліотеки ім. Стефаника. Щоб вивезти їх звідти, довелось залучити 140 військових вантажівок.
2011 року у храмі знову зазвучала молитва. Його відкрили як гарнізонний, адже в історії цієї сакральної споруди був такий досвід: австрійська влада також призначила його для військових. Церкві зберегли історичну назву — святих апостолів Петра і Павла, але служіння відбувалося вже у греко-католицькому обряді. Відкрили її 6 грудня до 20-ї річниці Збройних сил України.
Першим настоятелем гарнізонного храму був о. Степан Сус. Коли 2020-го його висвятили на єпископа, намісником у храмі став о. Тарас Михальчук. Пліч-о-пліч отці трудилися і над приведенням церкви до ладу. Гостро постало питання відновлення цінностей пам’ятки архітектури, адже у час війни в неї влучив снаряд і пошкодив дах. Склепіння намокли і розписи були у жахливому стані.
За десять літ у храмі відреставрували усі бічні вівтарі, вікна. А 2015 року почали відновлювати розписи Франца Екштайна. Роботи виконували українські та польські реставратори, а фінансували благодійники, Національний інститут культурної спадщини Polonika, Малопольське воєводство і Міністерство культури Республіки Польща (РП).
«Разом із Краківською академією мистецтв ми представляли свій храм у Брюсселі (Бельгія), говорили про потреби реставрації. В Євросоюзі відгукнулися і через Міністерство культури РП з’явилася можливість залучати сюди кошти. Це партнерська співпраця і в підписаному меморандумі ми зобов’язувалися від храму вносити майже 50 % фінансування», — поділився о. Тарас Михальчук.
Першу частину склепіння у пресбітерії (над вівтарем) відновили у 2015-2017 рр. Останні чотири літа реставратори трудилися над втричі більшим об’ємом роботи — 1 тис. кв. м склепіння головної нави. Реставрацію розписів провели таким чином, аби максимально відновити первісний вигляд, але водночас, щоб було й помітно, що фрескам майже 300 років, не перенаситити яскравими кольорами. «Фрески були двічі перемальовані і шар останніх розписів 1930-х рр. був дуже грубий. Проблематично було їх зняти. Вологість спричинила злиття оригінальних розписів і пізніших нашарувань. Тому навіть процес очищення був складний. Його треба було робити акуратно, щоб не пошкодити оригінал», — згадує Аліція Савонюк, реставраторка з Кракова.
Оскільки храм має присвяту святим апостолам Петрові і Павлові, то на склепінні головної нави є три тематичні сцени з ними, оздоблені багатим орнаментальним декором та алегоричними символами. Над хорами є фреска з Ігнатієм Лойолою, засновником ордену єзуїтів. «Бароко мало вражати людину відразу, як вона входить у храм, захоплювати дух багатством декору і розписів. Сцени в головній наві мали показувати, що це не намальовано, а дія ніби відбувається в небесах», — розповідає Арсен Шпак, львівський реставратор.
Паралельно з реставрацією фресок торік розпочали відновлення фасаду із кам’яними скульптурами. Зі самого верху майстри віднайшли оригінальний тиньк ще з XVII ст. Реставратори спробували зробити схожий на тодішній. На ці роботи Львівська міська рада виділила 8 млн грн, ще 4 млн грн дала Polonika.
Гарнізонний храм Петра і Павла об’єднав кілька капеланських структур — крім військових, є ще студентські капелани, а також ті, хто опікуються сиротами і в’язнями. Зараз тут молиться 25 священників, з них військових капеланів — 15.
У неділю тут відбувається вісім літургій, одна з них ще з 2012 року — англійською мовою. Навіть є люди, які приходять сповідатися англійською. Люди тут почуваються своїми, а відкритість, простота храму притягує їх, вважає п. Янович.
Коли немає богослужінь, у храмі фоново лунає класична духовна музика, часто відбуваються концерти оркестрів, хорів, фестивалі. Тут унікальна акустика. Чекає на реставрацію і механічний орган, який має 24 регістри й імітує звук військового оркестру. Для багатьох храм став місцем ще й культурного розвитку. «Так завжди було в історії: церкви сприяли багатьом людям культури, мистецтва. У такий спосіб церква також промовляє через високе, божественне, про що не можна словами сказати. Храм — це те місце, де музика, мистецтво це свого роду і молитва. Багато не дуже релігійних людей приходять на мистецькі заходи і це також їхній шлях до духовного розвитку і пошуку їхньої зустрічі з Господом», — впевнений о. Михальчук.
2 грудня відбудеться офіційне відкриття відреставрованих фресок Франца Екштайна. А 6 грудня, у День Збройних сил України, — святкування десятої річниці відкриття гарнізонного храму. Настоятель готує книгу про всі зусилля, докладені впродовж цього часу для відновлення святині, і його жертводавців. Це такий суттєвий підсумок, великий етап реалізованої роботи, та попереду, каже о. Тарас, ще багато викликів. На 2022 рік запланували розпочати реставрацію святилища та головного вівтаря.
Як повідомляв «Міст», у Львові почали реставрацію фасаду Гарнізонного храму.

Орися Шиян, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply