Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 22, 2021

Священник проміняв Париж на село Львівщини

Автор:

|

Лютий 27, 2021

|

Рубрика:

Священник проміняв Париж на село Львівщини
о. Іван Городицький

Молодий священник Іван Городицький із вишуканого Парижа попросив перевести його назад до України. так опинився у Ладанцях на Перемишлянщині з населенням 400 мешканців. У селі він і за пароха, і за дириґента, і за старосту, і навіть за кравця. Панотець на побутові умови не скаржиться. Не скаржився і тоді, коли, потрапивши у Ладанці, не мав у чому службу відслужити у храмі — священничий одяг з’їли миші. 29-річний панотець вирішив сам навести лад як у церкві, так і в селі.
«Коли я прийшов, перший рік довелося служити під час посту в багряному фелоні, а фактично він був найбільш з’їдений. Навіть сам хрест, який був розміщений на плечах, був понищений і до нічого не надавався», — пригадує о. Іван Городицький, парох храму у Ладанцях.
Оскільки о. Іван знається і на кравецькій справі, то, довго не думаючи, взявся за шиття. Відтак пошив не одну священничу одіж. Зараз, каже, не аж так часто кравцює, але швейна машинка вже заощадила чимало сільського бюджету. Шиття ж панотець любить ще з дитинства.
«Моя бабуся була швачкою, але вона не була дуже великим ентузіастом, щоб мене навчати. А я зашалівся з дитинства і свого часу мріяв про швейну машинку. У Клубі сімейного дозвілля скористався нагодою, записав свою сестру, щоб виграти маленьку швейну машинку. І так вдома почав шити», — розповідає священник.
Будь-якому мотлоху він дає нове життя. Непридатні речі стають дизайнерськими. «Коли я прийшов до хати, багато речей були непридатними. Найперше підлога була з грибком, але шкода було дошки викидати і не хотілося їх палити. Я попросив столярів перегемблювати їх і тепер усі полиці в туалеті зроблені з цих дощок. Зі старих рам від образів, які валялися на горищі, зробив рамку для дзеркала для ванної кімнати», — додає панотець.
Ставши парохом у Ладанцях, взявся вчити і хористів. Хоч і місцеві жительки співали незле, втім наголоси робили на свій лад. «Ми молилися про святі оргАни, які хвалили Ісуса Христа, а вони співали Органи. І таке різне. Ну і апогеєм цього всього стало те, що люди недобре поєднували склади та молилися: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духуй… і нині й повсякчас і на віки віків амінь», — пояснює парох.
Наука хористок не пішла намарне. Тепер ладанчанки — місцеві зірки. Гастролювали навіть за кордоном, співали на одній сцені із професійними хорами. Хоча ані панотець, ані жінки не знають нотної грамоти. «Одного разу, коли ми виступали в Словаччині, священник приходить до нас і каже: «Ви знаєте, мене цікавить, де ви всі вчилися? Це так надзвичайно, ще ті жести». Я кажу, ви не повірите, я корови пас, поки мої однокурсники вчилися музичної грамоти. А ніхто з моїх хористок не вміє читати ноти. Як ви подивитеся в їхні папки, то не побачите нот», — ділиться о. Іван.
«Якщо ми вчимо якийсь важкий репертуар, то зазвичай буває таке, що дехто записує на диктофон, на телефон. Ну, і собі вдома прослуховуємо, щоб трішки до наступної репетиції пам’ятати», — розповіла хористка Олена.
«Отець Іван почав нас переучувати. Нам зразу було дуже важко. Воскресну утреню було нам дуже важко. Вона восьмигласна. Як отець нам то заспівав, ми зразу сказали, що ніколи того не заспіваємо. А він сказав, що заспіваємо. І заспівали», — додає хористка Анастасія.
Зміни відбулися й у місцевій школі. Там панотець облаштував інтерактивний клас. У ньому проводить репетиції хору, інтерактивні уроки, перегляди фільмів, концерти, літургії. «В нас лише 24 дитини на всю школу. І, відповідно, все зробити батьки не можуть. Але за допомогою великої ініціативи, бажання і головне вміння отця маємо такий клас гарний», — розповіла Оксана Підківка, директорка школи в Ладанцях.
Взявся священник відновлювати в селі і Народний дім. За кошти меценатів уже перекрили будівлю, поставили нові двері. Облаштовувати взялися і територію довкола. Тут невдовзі буде парк із різноманітними зонами для сімейного відпочинку. «Можливо, стан Народного дому зараз не найкращий, але ми очікуємо, що десь за рік зробимо вже фасад, встановимо нові вікна, зробимо або ж теплу підлогу, або батареї, збудуємо котельню. В ідеалі хотіли б оснастити його сонячною системою, оскільки в селі газу немає, електрика зараз дорожчає, а потрібно якось думати про добро наших людей», — розповідає панотець про найближчі плани.
У Ладанцях уже побувала делегація нідерландців, а зі сцени Народного дому звучали твори Баха та Вівальді. «Бо можна жити під стріхою, але читати гарні твори Шевченка, Франка, Лесі Українки й інших поетів, попри те, в яких умовах живеш. Для багатьох людей насправді було дуже дивно, чого вони їдуть із Голландії дивитися сюди», — додає парох.
А ще він бореться з алкоголізмом в селі та вчить сортувати сміття. Катерина Дух — старожилка Ладанців. Пам’ятає чи не кожного пароха села. «Тепер маємо «золотого» священника. Бо ми все були бідні, лиш тепер, як він прийшов, ми трохи розвеселилися», — розповідає вона.
Превелебний, каже п. Катерина, власним прикладом змінює їхню свідомість. «Як він прийшов, ой Боже, я не могла то витерпіти: він пішов там, де насмітили, взяв мішок і збирає ті пляшки. Я кажу, отче, та хто таке робить. Я так не можу, каже, не можу дивитись. Він збирав та й пішли люди за ним», — додає вона.
І так о. Іван уже третій рік робить довкола себе Європу. І не важливо, чи це Париж, а чи віддалене українське село.
Як повідомляв «Міст», о. Сергій Чутченко з Ніжина на Чернігівщині шие церковні ризи.

Зореслава Губар, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply