Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 2, 2022

Московська нечисть в українських церквах

Автор:

|

Серпень 20, 2022

|

Рубрика:

Московська нечисть в українських церквах
Ірина Гірна

«Малюнок не закінчив. Оголошено мобілізацію», — написав іконописець Ярослав Романюк під своєю іконою у селі Перегноїв. І поставив дату: 1939 30 VIII. На жаль, український іконописець так і не зумів завершити свою роботу. А пізніше прийшли російські «асвабадітелі» і те, що не знищили, то замалювали.
Українська реставратора Ірина Гірна зазначає, що дуже багато мурованих церков на Галичині були розписані між 1919-1939 роками. Їх розписували українські митці, більшість імен яких, на жаль, втрачено. Адже росіяни, коли окупували Україну, знищували всі архіви. А ось розписи робили на століття: хорошими фарбами та створювали неймовірні сюжети. До цього доклався митрополит Андрей Шептицький, який запрошував до Галичини видатних художників і спонукав українців вчитися. А потім прийшли росіяни.
Реставраторка каже, що для нас є добрим те, що в багатьох випадках московити були ледачими, то ж, на щастя, не позбивали настінних розписів, створених невідомими нам українськими живописцями, а тільки позамальовували їх. Поверху малювали свої недолугі ікони Московського патріархату (МП).
Так, кілька років тому, реставруючи святилище церкви у селі Чижиків Львівської області, Ірина знайшла давні ікони Святого Володимира та Святого Йосафата під шаром фарби, який наклали на них московські попи у 1970-х рр.
Реставраторка згадує, що коли вони вперше зайшли до приміщення, то побачили два зображення святого Миколая. Це її дуже здивувало: не зрозуміло було для чого на стіні намальовано два зображення одного і того ж святого. «Перед реставрацією ми беремо фрагменти для лабораторних досліджень. То ж ми побачили, що там під низом є вже щось. Але найбільше здивування для нас було, коли ми знімали верхній шар і побачили що під ним: Володимир Великий та Йосафат. Йосафат — дуже шанований у греко-католицькій церкві. А у МП його взагалі не визнають», — каже р. Гірна.
На жаль, архівних документів, які б розповіли, хто розписував церкву в селі Чижиків, не збереглося. А місцеві мешканці згадали, що у 1970-1980 рр. приїжджали художники, які й «поправили» розписи. «А поправили так, що з двох сторін намалювали Миколаїв із МП: таких бородатих, страшних, чорних. Ми трошки розуміємо, що у святилищі мають зображати. Миколаїв там дуже рідко малюють, хіба би церква була Миколаївська. А тут — два Миколаї. То ми зрозуміли, що під ними щось є цікаве», — пригадує реставраторка.
За її словами, в Галичині чи не кожна споруда греко-католицької церкви зазнала змін: там або перемальовували настінні розписи, адаптуючи їх під МП, або ж перетворювали на склади чи інші допоміжні приміщення. Так, церкву у Великих Глібовичах на Львівщині збудував Лев Левинський, небіж Івана Левинського. «Церква дуже гарна. Всередині вона не є класичною галицькою церквою. І довший час я не могла збагнути, що мене дивує. Потім второпала: ця церква — мікс класичної київської архітектури та галицької. Там є різьблений галицький іконостас, а архітектура — початку Київської Русі. На дияконських воротах — герб УНР і герб ЗУНР», — розповідає п. Гірна.
Попри те, що всі роки, поки тут правили московські попи, ніхто не звернув уваги на ці два герби — левика й архангела Михаїла. Реставраторка припускає, що місцеві мешканці знали про ці два герби, але міцно тримали язика на припоні, аби ніхто з московитів про це не дізнався.
Ірина згадує, що коли церква перейшла знову в підпорядкування греко-католиків, то до фахівців звернувся парох, якого насторожувала ікона Христа у стилі МП із куполами та хмарками, а сам Христос, благословляючи парафіян, показував класичну рокерську «козу».
Реставраторка вважає, що цей жест на іконі міг намалювати котрийсь зі студентів-художників, яких запрошували у села московські попи аби «поправити» греко-католицькі храми. На це комуністи виділяли великі гроші. «Ми проводили зондажі, знайшли первісні зображення і зараз потрошку, потрошку їх відновлюють», — каже вона.
Так, під тими недолугими розписами студентів віднайшли розписи Благовіщення, Різдва, образ хрещення Ісуса Христа та Спас на троні. А також дуже гарний класичний український декор. Ірина Гірна зазначає, що в багатьох селах мешканці намагалися зберегти та сховати автентичні розписи. Тож на греко-католицькі ікони навішували згори православні так, аби комуністи їх не бачили. Або ж, коли це неможливо було зробити, замальовували на іконах звичний символ — серце, якимсь ягнятком чи хмаркою.
Або ж забілювали розписи, щоби залишалася біла стіна. Так, як це зробили ченці у каплиці у Шевченківському гаю. І коли прийшли московські окупанти, то вони навіть не здогадувалися, що від їхніх поганих очей сховали автентичні розписи. «Люди знали, що воно там є. І таким чином це вдалося врятувати», — зазначає реставраторка.
Вона каже, що у Львові є багато випадків коли по старішій іконі наносили інше зображення. Причина: або зношеність попереднього зображення, або ж влада помінялася. «В ті часи не дуже зважали на цінність попередньої роботи. Це ми зараз зважаємо на те, чи це XVII століття, чи XVIII. А тоді замальовували й перемальовували як собі хотіли», — пояснює реставраторка.
Як повідомляв «Міст», реставрували церкву, настоятелем якої був дід Коновальця.

Маріанна Попович, «Вголос»

About Author

Meest-Online