Новини для українців всього свту

Sunday, Mar. 7, 2021

Монахи з Волині, що вражають

Автор:

|

Лютий 03, 2021

|

Рубрика:

Монахи з Волині, що вражають
Ченці-волонтери

Нещодавно оголосили переможців щорічної української премії «Ті, що вражають». Героями року глядачі обрали ченців Жидичинського чоловічого монастиря Святителя Миколая Чудотворця, що в Ківерцівському районі на Волині, — за чуйність, жертовність та відвагу, проявлені від перших днів боротьби країни з коронавірусом. «Нагорода стала для нас несподіванкою, — розповів архімандрит Костянтин (Марченко), настоятель монастиря. — Звісно, приємно. Отже, людям це потрібно».
Під час весняного карантину, коли зупинився громадський транспорт, постало питання: як медикам із околиць добиратися до луцьких лікарень? Хтось ішов пішки, хтось крутив педалі старенького велосипеда. Були й такі, що винаймали машину, аби вчасно приїхати на роботу. «Ми стояли на дорозі з табличками «підвези медика», але нам автівки не зупинялися, — згадує Алла, котра багато років працює медичною сестрою. — Людей можна було зрозуміти: ніхто не хотів першим принести додому інфекцію.
Не побоялися прийти на допомогу лікарям та медсестрам монахи Жидичинського монастиря. Водіями у рясах стали архімандрит Костянтин і брат Сильвестр. Упродовж трьох місяців ченці об’їжджали п’ять сіл, аби медики могли бути на роботі вчасно й продовжувати рятувати життя. О шостій ранку вже під’їжджали до першої хати, у чернечу оселю поверталися пізнього вечора, коли відвозили додому останнього пасажира. Робили по шість рейсів щодня. Трудилися самовіддано і безкорисно (пальне жертвували благодійники). І кожну вільну хвилину продовжували молитися за здоров’я усіх.
Скільки кілометрів за той час наїздили два монастирські автобуси, у святій оселі не рахували. Та з того часу серед братів поширився жарт: їхні автобуси вже заробили собі царство небесне. «Неприємно чути, коли хтось каже: «Мене це не стосується». Коронавірус — спільна проблема, і вона торкається кожного. Ми показали: це нас стосується, ми разом із усіма, — каже архімандрит Костянтин.
Свято-Миколаївський Жидичинський монастир — одна з найдревніших чернечих осель Київської Русі. Є джерела, які засвідчують: тут побожне життя вирувало задовго до прийняття християнства нашими пращурами. Свого часу цей монастир вважався другим після Києво-Печерської лаври й був одним із найзаможніших у Західній Україні. Та потім свята оселя в силу історичних обставин почала занепадати. І за відродження її з руїн 2003-го взялися молоді ченці. Тепер, за неповні два десятиліття від початку відбудови, монастир не впізнати. Братія повертає статус великої святині потужному духовному осередку, який колись приймав навіть королів, І відзнака за жертовність і милосердя ченців — ще один цьому доказ.
Як повідомляв «Міст», монахиню РПЦ викрили на контрабанді.

Наталія Кравчук, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online