Новини для українців всього свту

Wednesday, Apr. 21, 2021

Хрести до храму повернули… злодії

Автор:

|

Жовтень 08, 2020

|

Рубрика:

Хрести до храму повернули… злодії
Храм Свято-Казанської ікони Божої Матері у Рачині

Ця несподівана історія сталася на Рівненщині, у с. Рачин Дубненського району. Місцевий храм Свято-Казанської ікони Божої Матері облюбували злодії після того, як громада вирішила вийти з лона Російської православної церкви. Обікрали святиню, забравши і церковне майно, й особисті речі священника. Та, певно, кара Божа, змусила схаменутися. Бо майже все через рік самі ж злодії і повернули.
Цього року храму Свято-Казанської ікони Божої Матері виповнюється 90 літ. Пережила і часи «за Польщі», і радянське лихоліття. Вперше відчиняла свої двері для вірних як Українська автокефальна православна церква, втім, згодом вона стала російською. Так тривало доти, доки не почалася війна на сході України. Тоді громада вирішила: не хоче, аби святинею керували з Москви. У вересні 2014-го храм перейшов у лоно Української православної церкви тоді ще Київського патріархату. Настоятелем церкви став митрофорний протоієрей Володимир Стіньо.
«У нашому храмі зберігали військові нагороди місцевого жителя Івана Волошина. У роки Першої світової війни він отримав медаль «За відвагу», був кавалером трьох орденів Георгіївського хреста, — розповідає о. Володимир. — Після смерті діда Івана родина пожертвувала ці нагороди церкві. Так їх у нас і зберігали. А 27 вересня 2014 року, на свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста, ми прийшли на Службу Божу й побачили: ордени та медаль зникли».
Разом із нагородами злодії винесли й два напрестольні хрести, наперсний хрест із прикрасами, яким був нагороджений настоятель, дарохранительницю й євхаристичний набір для причастя. Парафіяни були вражені наругою над культовою спорудою. Поки поліція взялася шукати злодіїв, люди вирішили обладнати храм сигналізацією. Під’єднали тихенько, без розголосу, й до вечора попався новий злодій.
«Вліз у церкву чоловік із Львівщини. Встиг тільки пожертви людські забрати. З тими грошима його й затримали», — розповідає священник. Парафіяни сподівалися, що так само швидко вдасться знайти й зниклі напередодні речі. Та, виявилося, до попереднього грабунку цей злодій не мав жодного стосунку.
Минув рік. Знову громада стала сходитися на Службу Божу на честь свята Воздвиження Чесного Хреста. Паламар хотів відчинити бокові двері у церкві, та вони не піддавалися, наче щось їх стримувало ззовні. Коли вийшли з церкви, побачили пакет. Зазирнули досередини, а там лежали вкрадені хрести й інше церковне начиння.
«Це справжнє диво, — визнають парафіяни, — Речі, певно, ховали у землі, бо латунь окислилася. Єдине шкода — георгіївські хрести додому не повернулися». Люди припускають, що злодій встиг продати військові нагороди, а після цього на його родину посипалося лихо за лихом, тому й схаменувся, покаявся… Хоча як усе було насправді, доводиться здогадуватися. Бо ж злочинця не впіймали. До речі, після того, як спрацювала сигналізація, більше спроб пограбування цієї святині вже не було.
Як повідомляв «Міст», діаспора долучилася до реконструкції храму в Львові.

Наталія Кравчук, «Високий Замок»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply