Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

Останній санаторій Шевченкового краю

Автор:

|

Жовтень 20, 2021

|

Рубрика:

Останній санаторій Шевченкового краю
Головний корпус санаторію

Серпневу відпустку я вирішив провести у одному з санаторіїв Шевченкового краю, на Черкащині. Раніше там були санаторії «Радон», «Україна», «Світанок» та інші. Виявилося, що діє лише санаторій «Мошногір’я». Фонд соціального страхування 17 серпня ц. р. в переліку санаторіїв України по областях подав «Мошногір’я» як єдиний санаторій Черкащини. У цьому закладі лікують захворювання системи кровообігу, органів травлення, кістково-м’язової системи, нервової системи, органів дихання, ендокринної системи.
На телефонний дзвінок відгукнувся головний лікар Віктор Гулий і запросив на оздоровлення. Для цього у санаторії застосовують ванни з мінеральною водою, гідротерапію, солотвинські солі, лікування парафіном і лазером, аромотерапію. А головне — на території санаторію є природне джерело мінеральної води, корисної при захворюваннях нирок, печінки, хворобах обміну речовин, при гастритах, колітах, гепатитах. Мошногірська вода безупинно тече з кранів у бюветі і сюди поспішають із горнятками гості санаторію. Крім цього, санаторій розміщений у цілющому гірському лісі поблизу Дніпра.
…Широке плесо Дніпро завжди чарує. Головний будинок санаторію теж сподобався. Щоправда, на початку виникло утруднення: банківську картку не приймають, заплатити можна лише готівкою, а мені не вистачило 600 грн. Касирка не хотіла чекати і взагалі не визнавала жодного компромісу. На щастя з двору виїздив до міста хтось із відвідувачів і я попросив його поміняти мені в місті 200 USD. Він погодився, невдовзі привіз мені гривні й я оселився в санаторії.
Уважний лікар Володимир Набатников негайно призначив мені купу лікувальних процедур і попередив, що я маю вірити у них, бо без віри жодного зцілення не буває. Мій перший із десяти днів оздоровлення розпочався питтям теплої мінеральної води, лежанням у ванні з мінеральними солями, сидінням у соляному покої, вдиханням пахощів духм’яних трав. Це було до полудня. Опісля я вийшов на прогулянку. Асфальтовані хідники вели мене у лісові гущавини, але людей на доріжках не було. Я йшов усе далі й нарешті потрапив до якогось зачарованого королівства. Довкола височіли великі і гарні будівлі, до яких вели просторі порослі травою кам’яні сходи, обіч яких були розташовані колишні басейни, тепер без води та людей.
Я повернувся до санаторію в надії дізнатися про безлюдне лісове королівство. Дізнався, що донедавна санаторій приймав впродовж року тисячі гостей, влітку влаштовував табори для сотень дітей. Тепер діє лише один кардіологічний корпус. Побачені у лісі будівлі — це колишні корпуси гастроентерології, давно зачинені. Група лікарів і працівників санаторію заходилася його рятувати. Заснували приватне акційне товариство, налагодили лікувальний процес. Але жодного фінансування немає, санаторій перебуває у злиднях. Довелося звільнити багатьох фахівців, а деякі посади поєднати. Бібліотекарка, наприклад, працює комірницею. Платню через брак коштів доводиться затримувати. Сумно читати вивіски на зачинених дверях: «Танцювальний зал», «Кінотеатр», «Поштове відділення». Мій покій був невеликий, затишний, чисто прибраний, але туалетний папір та мило довелося купувати в невеликому приватному кіоску. Добре враження справило харчування і сама їдальня. Годувати в Україні вміють і люблять.
Занепад цього санаторію збігся в часі з такою ж катастрофою багатьох санаторіїв України.
Курортний центр «Трускавець» на Львівщині. У верхній частині Трускавця вже давно не було ні туристів, ні містян. Тут не працюють майже всі санаторії-гіганти, а територія довкола них починає нагадувати чорнобильські пейзажі. У цій частині Трускавця навіть магазини й аптеки зачинені, а в розпал теплого дня туристичного сезону вулиці майже безлюдні. Не працюють фонтани, не скошена трава, що заввишки сягає майже до поясу дорослій людині, поламані сходи, паркани та лавочки, подекуди побите скло у вікнах, на підвіконнях яких можна помітити сухі вазони, занедбані квітники санаторіїв. Складається враження, наче люди давно покинули це місце.
Санаторій «Куяльник» в Одесі. Щодо будівель — частина з них нагадує кадри з постапокаліптичних фільмів. Історичні пам’ятки, через відсутність належного догляду, обсипаються на очах, а їхня архітектурна цінність із кожним роком стає все примарнішою. Втім, деякі приміщення досі експлуатуються у різних цілях. А от покинутий третій багатоповерховий корпус вже можна назвати мрією туриста-екстремала. Так званий радянський футуризм додає споруді моторошної атмосфери, що надовго втиснеться у пам’ять, якщо насмілитися туди зайти. Розтрощені шматки скла розсипані на кожному поверсі, як і понівечені меблі. Стіни розмальовані графіті, а балкони хитаються від легкого пориву вітру. Врятувати корпус можна лише якщо заново його перебудувати.
Санаторій «Брусниця» на Буковині продовжує занепадати. Із понад сотні працівників у лічниці залишилися на роботі 15 осіб. Та й ті уже третій місяць не отримують зарплатню. Загалом медична установа вже має понад 300 тис. грн боргу.
Санаторії Рівненщини. Без фінансування з Національної служби здоров’я Україні з 1 квітня 2020-го залишилися три комунальних санаторії на Рівненщині: дитячий багатопрофільний санаторій «Козинський», протитуберкульозний санаторій «Новостав» і протитуберкульозний санаторій у Костополі. Колективи там — місяць без зарплатні, влада області розглядає варіант оптимізації чи реорганізації.
Треба віддати належне групі оптимістів санаторію «Мошногір’я», яких очолює д-р Гулий. Їхні зусилля видалися мені нелюдськими. Усе ж санаторій діє й я раджу поїхати до нього на цілющу воду та корисні процедури. Товариство навіть виставило на продаж порожні корпуси: раптом за кордоном знайдеться охочий відновити відому оздоровницю? Адреса: санаторій «Мошногір’я», вул. Т. Шевченка, 38, с. Будище, Черкаська область. Тел.: 38-067-9000-945; електронна пошта: moshny4@ukr.net
Маю надію, що в Україні повернуть численні санаторії до дії, бо це ж і здоров’я народу, і грошовий дохід.
Як повідомляв «Міст», Віктор Медведчук закрив дитячому санаторію доступ до моря.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online